Розділ B-VI/1 Керівництво стосовно вимог до ознайомлення, початкової підготовки та інструктажу з питань безпеки для всіх моряків

Протипожежна безпека та боротьба з пожежею

1. Початкова підготовка з протипожежної безпеки та боротьби з пожежею, яка вимагається розділом A-VI/1, повинна включати, щонайменш, теоретичні та практичні елементи, перелічені у пунктах 2 - 4 нижче.

Теоретична підготовка

2.

.1 три елементи пожежі та вибуху (пожежний трикутник): паливо, джерело займання, кисень;

.2 джерела займання: хімічні, біологічні, фізичні;

.3 займисті матеріали: займистість; точка займання; температура горіння; швидкість горіння; теплотворність; нижня межа займання (НМЗ); верхня межа займання (ВМЗ); діапазон займання; інертизація; статична електрика; температура спалаху; самозаймання;

.4 небезпека пожежі та розповсюдження вогню шляхом випромінювання, конвекції та провідності;

.5 здатність реагувати;

.6 класифікація пожеж та застосовні вогнегасні речовини;

.7 основні причини виникнення пожежі на суднах: розлив палива в машинному відділенні; паління; перегрів (підшипники); пристрої на камбузі (плити, димоходи, пристрої для жарки, газові або електричні плити і т. д.); самочинне займання (вантаж, відходи і т. д.); вогневі роботи (зварювання, різка і т. д.); електричні апарати (короткі замикання, непрофесійний ремонт); реакція, самонагрівання та самозаймання; підпал; статична електрика;

.8 протипожежна безпека;

.9 системи виявлення вогню та диму; автоматичні системи сигналізації виявлення пожежі;

.10 обладнання для боротьби з пожежею, зокрема:

.10.1 стаціонарні установки на суднах та їх місцезнаходження; пожежні магістралі, крани; міжнародне берегове з'єднання; установки об'ємного тушіння пожежі, вуглекислий газ (NI2), піну; систему водорозпилення під тиском у приміщеннях спеціальної категорії і т. д.; автоматичну спринклерну систему; аварійний пожежний насос; аварійний генератор; хімічні порошки; загальна інформація стосовно необхідних і наявних переносних апаратів; системи водяного туману під високим тиском; високократну піну; нові технології та обладнання;

.10.2 спорядження пожежника, особисте спорядження; дихальний апарат, засоби відновлення життєдіяльності; протидимний шолом або маску; вогнестійкий запобіжний трос та ремені; їх розташування на суднах; а також

.10.3 загальне обладнання, в тому числі пожежні шланги, сопла, з'єднання, пожежні сокири; переносні вогнегасники; протипожежні покривала;

.11 конструкція та устрій, в тому числі шляхи евакуації; засоби дегазації танків; перекриття класів A, B і C; системи інертних газів;

.12 організація пожежогасіння на судні, в тому числі загальносуднова тривога; схеми протипожежного захисту, місця збору та обов'язки окремих осіб; зв'язок, зокрема зв'язок між судном і берегом під час перебування судна в порту; заходи із захисту персоналу; періодичні навчання на судні; системи патрулювання;

.13 практичне знання методів відновлення життєдіяльності;

.14 методи боротьби з пожежею, в тому числі подача сигналу тривоги; розміщення та ізолювання; викидання за борт вантажу; інгібірування; охолодження; об'ємне пожежогасіння; вогнегасники; попередження повторного займання; відвід диму; а також

.15 засоби пожежогасіння, в тому числі воду, суцільний струмінь, розпилення, водяний туман, затоплення; піну (високократну, середньої і низької кратності); вуглекислий газ (NI2); водяну плівку, що створює піну (ВПСП); сухий хімічний порошок; нові технології та обладнання.

Практична підготовка

3. Практична підготовка, наведена нижче, повинна проводитися в приміщеннях, що забезпечують максимально близькі до реальних умови для підготовки (наприклад, імітацію умов на судні), та, якщо це можливо і доцільно, повинна також проводитися як при денному світлі, так і в темряві, та повинна дозволити особам, які її проходять, набути вміння:

.1 використовувати різні типи переносних вогнегасників;

.2 використовувати автономні дихальні апарати;

.3 гасити невеликі пожежі, наприклад, пожежа електроустановок, займання нафти і пропану;

.4 гасити великі пожежі за допомогою води (струминна і розпилювальна насадки);

.5 гасити пожежу за допомогою піни, порошку, або за допомогою іншого відповідного хімічного агента;

.6 входити і переходити через відсіки, в які була введена високократна піна, за допомогою запобіжного тросу, але без дихального апарату;

.7 боротися з пожежею в закритих, заповнених димом приміщеннях, використовуючи автономний дихальний апарат;

.8 гасити пожежу за допомогою водяного туману або будь-якого іншого відповідного вогнегасного засобу в житловому приміщенні або в моделі машинного відділення, за наявності вогню та густого диму;

.9 гасити пожежу нафти за допомогою пристрою, що створює туман, та розпилювальних насадок, сухого хімічного порошку або пінних комплектів; та

.10 у дихальному апараті проводити рятувальні операції у заповненому димом приміщенні.

Загальні положення

4.

ЕЛЕМЕНТАРНА ПЕРША ДОПОМОГА

5. Підготовка з елементарної першої допомоги, яка вимагається правилом VI/1 як частина основної програми підготовки, повинна відбуватися на початковій стадії професійної підготовки, бажано під час підготовки до виходу в море, для того, щоб моряки могли вжити негайних дій під час виникнення нещасного випадку або інших обставин, що потребують термінової медичної допомоги, до прибуття особи з навичками надання першої допомоги чи особи, яка відповідає за медичний догляд на судні.

ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ТА СУСПІЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ

6. Адміністрації повинні враховувати важливість уміння спілкуватися та знання мови для підтримання безпеки людського життя і майна на морі, а також для запобігання забрудненню моря. Враховуючи міжнародний характер морської галузі, важливість надійного мовного спілкування між суднами та між судном і берегом, зростаюче використання багатонаціональних екіпажів та турботу про те, щоб члени екіпажу могли спілкуватися з пасажирами під час аварій, прийняття спільної мови для спілкування на морі сприяло б безпечній практиці шляхом зниження ризику людської помилки під час передачі важливої інформації.

7. Хоча і не скрізь, згідно загальноприйнятій практиці англійська мова все більше стає стандартною мовою спілкування з метою безпеки на морі, частково як наслідок використання Стандартного морського розмовника ІМО для спілкування у морі.

8. Адміністрації повинні враховувати переваги забезпечення того, щоб моряки мали можливість використовувати, щонайменш, елементарний англійський словниковий запас, звертаючи особливу увагу на морські терміни та ситуації.