Стаття 12

Обов'язкове страхування або інше фінансове забезпечення

1. Зареєстрований власник судна валовою місткістю 300 й більше, яке плаває під прапором держави-учасниці, повинен для покриття своєї відповідальності на підставі цієї Конвенції здійснити страхування або надати інше фінансове забезпечення, наприклад гарантію банку або подібної установи, на суму, що дорівнює межі його відповідальності відповідно до застосовного національного або міжнародного режиму обмеження відповідальності, але в будь-якому разі не перевищує суми, що нараховується відповідно до підпункту "b" пункту 1 статті 6 Конвенції про обмеження відповідальності стосовно морських вимог 1976 р.

2. Посвідка про наявність страхування або іншого фінансового забезпечення, яка є чинною відповідно до положень цієї Конвенції, видається кожному судну валовою місткістю 300 й більше відповідним органом держави реєстрації судна після того, як він установить, що вимоги пункту 1 виконано. Стосовно судна, зареєстрованого в державі-учасниці, відповідний орган держави реєстрації судна видає або засвідчує таку посвідку; стосовно судна, не зареєстрованого в державі-учасниці, відповідний орган будь-якої держави-учасниці може видавати або засвідчувати таку посвідку. Ця посвідка про обов'язкове страхування повинна за формою відповідати зразку, наведеному в додатку до цієї Конвенції, й містити такі відомості:

a) назву судна, його позивний сигнал та порт реєстрації;

b) валову місткість судна;

c) найменування та місцезнаходження основного комерційного підприємства зареєстрованого власника;

d) розпізнавальний номер судна, присвоєний Міжнародною морською організацією;

e) тип і строк дії забезпечення;

f) найменування та місцезнаходження основного комерційного підприємства страховика або іншої особи, яка надає забезпечення, та у відповідних випадках місцезнаходження підприємства, яке здійснило страхування або надало забезпечення;

g) строк дії посвідки, який не може перевищувати строку дії страхування або іншого забезпечення.

3.

b) Держава-учасниця повідомляє Генеральному секретарю про:

i) конкретні обов'язки установ чи організації, визнаних цією державою-учасницею, та умови наданих нею повноважень;

ii) відкликання таких повноважень, а також

iii) дату, з якої такі повноваження або відкликання таких повноважень набирають чинності.

Надані повноваження набирають чинності не раніше, ніж через три місяці з дати, коли Генеральний секретар отримав повідомлення із цією метою.

c) Установа чи організація, уповноважені видавати посвідки відповідно до цього пункту, повинні, як мінімум, бути вповноваженими відкликати ці посвідки, якщо умов, за якими їх видано, не дотримуються. У будь-якому разі установа чи організація інформують про таке відкликання державу, від імені якої було видано посвідку.

4. Посвідка складається офіційною мовою чи мовами держави, в якій вона видається. Якщо ця мова не є англійською, іспанською або французькою, текст повинен містити переклад однією із цих мов, і якщо держава прийме таке рішення, офіційна мова (мови) цієї держави може не використовуватися.

5. Посвідка зберігається на борту судна, а його копія здається на зберігання органові, що веде судновий реєстр, або, якщо судно не зареєстровано в державі-учасниці, - органові держави, в якій видається чи засвідчується посвідка.

6. Страхування або інше фінансове забезпечення не задовольняють вимог цієї статті, якщо його дію може бути припинено з причин, інших, ніж закінчення зазначеного в посвідці відповідно до пункту 2 строку дії страхування чи забезпечення, до закінчення трьох місяців з дати повідомлення про таке припинення, зробленого органові, зазначеному в пункті 5, крім випадків, коли цей орган анулював цю посвідку або коли в цей період видано нову посвідку.

7. З дотриманням положень цієї статті й з урахуванням будь-якої прийнятої Організацією настанови стосовно фінансової відповідальності зареєстрованих власників держава реєстрації судна визначає умови видачі й дії посвідки.

8. Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що перешкоджає державі-учасниці покладатися на інформацію, отриману від інших держав або Організації, або інших міжнародних організацій, про фінансовий стан страховика чи інших осіб, що надають фінансове забезпечення для цілей цієї Конвенції. У таких випадках держава-учасниця, що покладається на таку інформацію, не звільняється від своєї відповідальності як держава, що видає посвідку, яка вимагається пунктом 2.

9. Посвідки, які видаються або засвідчуються в межах компетенції держави-учасниці, визнаються іншими державами-учасницями для цілей цієї Конвенції й розглядаються іншими державами-учасницями як такі, які мають таку саму силу, що й посвідки, які видаються або засвідчуються ними, навіть якщо їх видано або засвідчено стосовно судна, не зареєстрованого в державі-учасниці. Держава-учасниця може в будь-який момент звернутися до держави, яка видала чи засвідчила посвідку, з проханням про консультації, якщо вона вважає, що страховик або гарант, зазначений у посвідці, не здатний з фінансового погляду виконувати обов'язків, покладених цією Конвенцією.

10. Будь-яку вимогу стосовно відшкодування витрат, які виникають на підставі цієї Конвенції, може бути висунуто безпосередньо до страховика або до іншої особи, яка надала фінансове забезпечення відповідальності зареєстрованого власника. У такому разі відповідач може надати ті заперечення, на які мав би право послатися зареєстрований власник (крім посилань на банкрутство або ліквідацію підприємства зареєстрованого власника), у тому числі обмеження відповідальності згідно з будь-яким застосовним національним або міжнародним режимом.

11. Держава-учасниця не дозволяє експлуатації судна, яке має право плавати під її прапором, до якого застосовується ця стаття, якщо воно не має посвідки, виданої відповідно до пункту 2 або 14.

12. З дотриманням положень цієї статті кожна держава-учасниця забезпечує наявність відповідно до її національного законодавства страхування або іншого забезпечення, що відповідає вимогам пункту 1, стосовно кожного судна валовою місткістю 300 й більше незалежно від місця його реєстрації, яке входить до порту на її території або залишає його чи яке прибуває до прибережної споруди в її територіальному морі або відпливає від неї.

13. Незважаючи на положення пункту 5, держава-учасниця може повідомити Генеральному секретарю про те, що для цілей пункту 12 судна, які входять до порту на її території або залишають його чи які прибувають до прибережної споруди в її територіальному морі або відпливають від неї, не зобов'язані мати на борту або надавати посвідки, якої вимагає пункт 2, за умови, що держава-учасниця, яка видає посвідку, якої вимагає пункт 2, повідомила Генеральному секретарю про те, що вона веде доступну для всіх держав-учасниць реєстрацію в електронній формі, що засвідчує існування посвідки й дозволяє державам-учасницям виконувати свої обов'язки відповідно до пункту 12.

14. Якщо страхування або інше фінансове забезпечення не було надано щодо судна, яке належить державі-учасниці, положення цієї статті, що стосуються цього, не застосовуються до такого судна, але це судно повинно мати посвідку, видану відповідним органом держави реєстрації судна, яка засвідчує, що судно є власністю цієї держави й що власність судна забезпечено в межах, установлених в пункті 1. Така посвідка настільки, наскільки це можливо, повинна відповідати зразку, передбаченому в пункті 1.