<<
>>

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція " Р І Ш Е Н Н Я" Справа "Мельниченко проти України" (заява N 17707/02). Європейський суд з прав людини. 2004

Документ актуальний на 20.09.2016
завантажити документ, актуальний на поточний час

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Друга секція Р І Ш Е Н Н Я Справа "Мельниченко проти України" (заява N 17707/02) Страсбург, 19 жовтня 2004 року Переклад офіційний Це рішення набуває статусу остаточного відповідно до обставин, визначених частиною 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може бути піддане редакційному редагуванню. У справі "Мельниченко проти України", Європейський суд з прав людини (Друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли: п. Дж.-П. Коста, Голова, п. А.Бака, п. Л.Лукайдес, п. С.Бірсан, п. К.Юнгвірт, п. В.Буткевич, п. М.Угрехелідзе, судді, а також п. Т.Л.Ерлі, заступник Секретаря Секції, беручи до уваги ухвалу щодо прийнятності від 4 листопада 2003 року, порадившись у нарадчій кімнаті 7 та 28 вересня 2004 року, виносить таке рішення, яке було прийняте останнього дня: ПРОЦЕДУРА 1. Справа ґрунтується на заяві (N 17707/02) проти України, що була подана до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) (далі - Конвенція) громадянином України, паном Миколою Івановичем Мельниченком (далі - заявник), 23 квітня 2002 р. 2. Заявника представляв п. Сергій Головатий, юрист, що практикує у Києві, Україна. Уряд України (далі - Уряд) представляли його представники у Суді пані Валерія Лутковська, яку змінила пані Зоряна Бортновська. 3. Заявник стверджував, зокрема, що його право на вільні вибори, гарантоване статтею З Протоколу N 1 ( 994_535 ) до Конвенції, було порушене. 4. Заява була передана до Другої Секції Суду (п. 1 правила 52 Регламенту Суду ( 980-067 ). Зі складу секції була створена палата в порядку, встановленому п. 1 правила 26 Регламенту, яка розглядала справу (п. 1 статті 27 Конвенції ( 995_004 ). 5. Своїм рішенням від 4 листопада 2003 року Суд проголосив заяву прийнятною у частині скарг на порушення статті 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) до Конвенції. 6. Заявник та Уряд надали свої зауваження щодо суті (п. 1 правила 59 Регламенту ( 980_067 ). Після консультацій зі сторонами Палата вирішила, що вирішення справи щодо суті не вимагає усних слухань (п. З правила 59 Регламенту), сторони відповідали письмово на зауваження один одного. ФАКТИ 7. Заявник, пан Микола Іванович Мельниченко, народився 18 жовтня 1966 року у селі Западинка Васильківського району Київської області. Зараз він проживає в Сполучених Штатах Америки, де він отримав статус біженця. 8. Заявник працював в Управлінні державної охорони при Адміністрації Президента України. У його обов'язки входила охорона кабінету Президента. Під час своєї роботи заявник, за його твердженнями, зробив аудіозапис приватних розмов Президента з третіми особами, що стосувалися можливої участі Президента у зникненні журналіста Георгія Гонгадзе. 9. П. Гонгадзе був політичним журналістом та головним редактором Інтернет-видання "Українська правда". Він був відомий своїм критичним відношенням до влади та своїм внеском у поширення свободи слова в Україні та за її межами. Він зник 16 вересня 2000 року після того, як він тривалий час заявляв, що йому погрожують та стежать за ним. 2 листопада 2000 року біля міста Таращі Київської області було знайдене тіло без голови невідомої особи, яка пізніше за результатами судової експертизи була ідентифікована як п. Гонгадзе. Вдова Гонгадзе звернулась до Суду [Європейського суду з прав людини] (N 34056/02). I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ А. Історія справи 10. 26 листопада 2000 року заявник залишив Україну, оскільки він побоювався політичного переслідування за публічне розголошення вищезазначених аудіозаписів. 11. 28 листопада 2000 року Голова Соціалістичної партії України п. Мороз публічно озвучив під час сесії Верховної Ради України існуючі аудіозаписи, таємно зроблені в кабінеті Президента, які викривали участь Президента та інших вищих посадових осіб держави у зникненні Георгія Гонгадзе. Відповідно до звіту "Репортерів без кордонів", опублікованого 22 січня 2001 року, у записаній розмові згадувалися різні способи, якими можна було позбутися п. Гонгадзе. У одній з тих розмов, нібито між Президентом та Міністром внутрішніх справ, Міністр сказав, що знає людей, здатних виконати це завдання, людей, яких він назвав "справжніми орлами", готових зробити все, що треба ("Справжні орли" означали нелегальну групу колишніх або теперішніх членів охорони). Це викриття призвело до величезного політичного скандалу. 12. Двома днями пізніше, 30 листопада 2000 року, Печерський районний суд м. Києва порушив кримінальну справу проти п. Мороза за наклеп через ці аудіокасети. 13. Заявник втік з України. Проте, він ще мав внутрішній паспорт, в якому зазначалась його прописка в м. Києві (як вона тоді називалась, див. пп. 40-42 нижче). 14. Заявник звернувся за політичним притулком до Сполучених Штатів Америки (США). 27 квітня 2001 року Служба імміграції та натуралізації Департаменту юстиції США визнала заявника біженцем відповідно до Конвенції ООН "Про статус біженців" ( 995_011 ) 1951 року (далі - Женевська Конвенція). Департамент юстиції США видав заявнику проїзний документ біженця і надав йому право залишатися у США на невизначений строк. 15. 4 січня 2001 року слідчий Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) порушив кримінальну справу щодо заявника за обвинуваченням його в наклепі як щодо Президента України - п. Л.Кучми, так і щодо п. В.Литвина та п. Ю.Кравченка, які в той час були Головою Адміністрації Президента України та Міністром внутрішніх справ відповідно. Ця кримінальна справа була порушена також за ознаками злочину про підробку документа, який видається державною установою, оскільки заявник у заяві, поданій для оформлення паспорта, не зазначив, що він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, які йому стали відомі при виконанні ним службових обов'язків (див. п. 34 нижче). У цей же день слідчий ГПУ виніс постанову про оголошення заявника в розшук. 16. 14 лютого 2001 року слідчий ГПУ порушив ще одну кримінальну справу проти заявника про розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, та перевищення заявником влади та посадових повноважень. 15 лютого 2001 року заявник був обвинувачений у скоєнні всіх чотирьох злочинів разом. 19 жовтня 2001 року ГПУ повторно була винесена постанова про притягнення заявника як обвинуваченого відповідно до нового Кримінального кодексу. Обвинувачення в наклепі було зняте, оскільки новий Кримінальний кодекс декриміналізував цей злочин. 24 січня 2002 року Печерський районний суд м. Києва у відсутності заявника виніс рішення про його затримання для розгляду в судовому засіданні питання щодо взяття заявника під варту. В. Факти, які стали підставою для скарг заявника 17. 12 січня 2002 року 9-й з'їзд Соціалістичної партії України висунув заявника кандидатом за N 15 у списку Соціалістичної партії України на вибори до Верховної Ради України. 18. 22 січня 2002 року Соціалістична партія України подала до Центральної виборчої комісії заяву заявника про його реєстрацію кандидатом. У заяві про реєстрацію заявник вказав адресу прописки як адресу свого місця проживання протягом останніх п'яти років. 19. 26 січня 2002 року Центральна виборча комісія України прийняла постанову N 94 ( v0094359-02 ) "Про відмову у реєстрації кандидатів у народні депутати України від 31 березня 2002 року". 20. Ця постанова ( v0094359-02 ) ґрунтувалась на стенограмі засідання щодо вирішення прохання заявника про реєстрацію та була прийнята за пропозицією пані М.Ставнійчук, члена Центральної виборчої комісії, яка заявляла, що у реєстрації слід відмовити за таких підстав: "... З вищезазначеного випливає, що дія частини другої статті 8 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ( 2766-14 ) у частині проживання відповідно до чинних міжнародних договорів України не поширюється на Мельниченка М.І. Перебування М.І. Мельниченка у США з правової точки зору також не є таким, що може бути визнано як постійне проживання в Україні, передбачене статтею 8 Закону ( 2766-14 )... ... будь-яка перерва у проживанні в Україні поза підставами проживання або перебування, передбаченими в частині другій статті 8 Закону ( 2766-14 ).., виключає можливість для особи мати право бути обраним народним депутатом України, оскільки це [перерва у проживанні] не є підставою проживання в Україні. ... З огляду на це та на те, що М.І. Мельниченко подав недостовірні відомості щодо свого фактичного проживання або перебування протягом останніх п'яти років, і це було виявлено Центральною виборчою комісією, пропонується Комісії відмовити Мельниченку М.І. в реєстрації як кандидата у народні депутати України..." 21. У результаті Центральна виборча комісія прийняла пропозицію пані М.Ставнійчук і відмовила у реєстрації 13 потенційним кандидатам, включаючи заявника. Зокрема, вона вирішила: "... 2. Відмовити в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка Миколи Івановича, включеного до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від Соціалістичної партії України по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року під N 15, в документах якого, поданих до Центральної виборчої комісії, виявлено суттєво недостовірні відомості щодо адреси місця проживання та зазначення часу проживання в Україні протягом останніх п'яти років". 22. Протягом засідання Комісія через інше регулювання правових відносин зробила різницю між ситуацією заявника та п. Ю.М. Звягільського, якому було дозволено балотуватися у депутати на попередніх виборах, не зважаючи на те, що він тимчасово провів більше двох років за кордоном для медичного лікування в Ізраїлі. Заявник стверджує, що п. Ю.М. Звягільський, якого обвинувачували у зловживанні владою та посадовими обов'язками під час перебування його на посаді Прем'єр-міністра України, втік до Ізраїлю під час призупинення його депутатської недоторканності. 23. Іншим 12 кандидатам було відмовлено у реєстрації через неналежне оформлення необхідних для реєстрації документів. 24. 30 січня 2002 року Соціалістична партія України подала скаргу до Верховного Суду України на постанову N 94 ( v0094359-02 ) Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року, в якій вимагала визнати постанову незаконною та скасувати. 25. 8 лютого 2002 року Верховний Суд України відхилив скаргу з таких підстав: "... відомості про фактичне проживання Мельниченка М.І. протягом останніх 5 років в Україні спростовуються встановленими Центральною виборчою комісією і судом фактами. Вони є суттєво недостовірними для кандидата в депутати Верховної Ради України, а тому п. 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року N 94 ( v0094359-02 ) відповідає вимогам п. 2 ст. 8, ст. ст. 41 і 47 Закону України "Про вибори народних депутатів України" ( 2766-14 ). На підставі наведеного та беручи до уваги все вищезазначене ... суд, вирішив: скаргу Соціалістичної партії України на п. 2 постанови Центральної виборчої комісії від 26 січня 2002 року N 94 ( v0094359-02 ) про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі Мельниченка Миколи Івановича залишити без задоволення". 26. 21 листопада 2002 року заявник повідомив Суд, що він проживає у Сполучених Штатах Америки, де він отримав статус біженця. Це було відомо в Україні, оскільки його справі приділяли багато уваги ЗМІ. II. ВІДПОВІДНЕ МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА А. Обмеження права голосу біженця у міжнародному праві... дивитись законодавчий акт

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Європейський суд з прав людини:

  1. Справа «Філозофенко проти України» (Заява № 72954/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  2. Справа «Іванко проти України» (Заява № 46850/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  3. Справа «Закутній проти України» (Заява № 17843/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  4. Справа «Поваров проти України» (Заява № 7220/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  5. Справа «Антоненко та інші проти України» (Заяви № 45009/13 та 53 інші - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  6. Справа «Єльник проти України» (Заява № 10444/13). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  7. Справа «Стриж проти України» (Заява № 39071/08). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  8. Справа «Мештешуг проти України» (Заява № 52826/18). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  9. Справа «Вагапов проти України» (Заява № 35888/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  10. Справа «Стрюков проти України» (Заява № 78484/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  11. Справа «Дикусаренко проти України» (Заяви № 7218/19 та № 17854/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  12. Справа «Антонюк проти України» (Заява № 48040/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  13. Справа «Брайловська проти України» (Заява № 14031/09). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  14. Справа «Ільченко проти України» (Заява № 65400/16). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  15. Справа «Распряхін проти України» (Заява № 70878/12). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  16. Справа «Ювченко та інші проти України» (Заяви № 32529/18 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  17. Справа «Романов проти України» (Заява № 76273/11). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  18. Справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  19. Справа «Гончарук та інші проти України» (Заява № 25837/18 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк
  20. Справа «Гарагуля та Сич проти України» (Заяви № 42361/12 та № 25927/19). Європейський суд з прав людини. 2020 рікк