<<
>>

ПОСТАНОВА від 13.03.2017 № 5 "Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"". Вищий адміністративний суд України. 2017

Документ актуальний на 30.03.2017
завантажити документ, актуальний на поточний час

ПЛЕНУМ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.03.2017  № 5

Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"

Заслухавши доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", Пленум Вищого адміністративного суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. взяти до відома.

2. Правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (додається), довести до відома суддів адміністративних судів.

Головуючий

О.М. Нечитайло

Секретар Пленуму

М.І. Смокович

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК

щодо порядку представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"

Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401) Конституцію України від 28 червня 1996 року доповнено, зокрема, статтями 131-1, 131-2 та підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший); представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий).

Положення абзацу першого підпункту 11 пункту 16-1 не містить вказівки на коло суб'єктів права, які представлятимуться виключно прокурором або адвокатом.

Із цього випливає, що наведене положення стосується всіх суб'єктів права-довірителів.

Натомість положення абзацу другого підпункту 11 пункту 16-1 стосується суто окремої категорії довірителів - органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Із наведеного правового регулювання випливає, що положення абзацу першого підпункту 11 пункту 16-1 є загальною нормою, а положення абзацу другого підпункту 11 пункту 16-1 - спеціальною нормою. Зважаючи на правило про пріоритет спеціальної норми над загальною нормою, положення абзацу першого підпункту 11 пункту 16 -1 варто застосовувати до усіх довірителів, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас потрібно взяти до уваги правову позицію Конституційного Суду України щодо представництва прокурором інтересів держави у суді, висловлену на основі тлумачення пункту 2 статті 121 Конституції України в редакції, затвердженій Законом України від 28 червня 1996 року № 254/96-ВР "Про прийняття Конституції України і введення її в дію". Так, цей Суд зазначив, що "інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин… Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств" (абзац другий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України в редакції, затвердженій Законом України від 28 червня 1996 року № 254/96-ВР "Про прийняття Конституції України і введення її в дію", на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За своїм змістом наведене положення ідентичне положенню пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в редакції Закону № 1401.

Тому згадана правова позиція Конституційного Суду України може бути застосована і до правового регулювання, запровадженого Законом № 1401.

Також варто зважити на те, що положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України не містить вказівки на певну "монополію" прокуратури на представництво інтересів інших осіб. Така "монополія" закріплена у Конституції України за адвокатурою (частина четверта статті 131-2 Конституції України) шляхом вжиття терміна "виключно". Цей самий термін є ключовим у нормі підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, із чого впливає, що основне призначення цієї норми - визначення порядку впровадження саме адвокатської монополії на представництво інших осіб у суді; прокуратура згадується у цій нормі лише остільки, оскільки прокурорське представництво є винятком із адвокатської "монополії". Тому строки впровадження положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України про прокурорське представництво визначаються не підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, а загальною нормою пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1401, відповідною до якої цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. З огляду на те, що Закон № 1401 був опублікований 29 червня 2016 року, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Отже, якщо інтереси держави вимагатимуть захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво такого органу в судах здійснюється через прокурора з 30 вересня 2016 року.

Якщо ж прокурор не вбачатиме, що інтереси держави вимагають захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво інтересів такого органу до 1 січня 2020 року можливе через будь-яку іншу особу, яка за законом має право на надання правової допомоги. Після 1 січня 2020 року представництво інтересів такого органу в суді може здійснювати лише адвокат.

Начальник

відділу узагальнення

судової практики

В.Л. Котвицький

{Текст взято з сайту ВАСУ http://www.vasu.gov.ua/}

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Вищий адміністративний суд України:

  1. ПОСТАНОВА від 13.03.2017 № 6 "Про правовий висновок щодо дискреції Президента України при виданні указів, якими вводяться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  2. ПОСТАНОВА від 13.03.2017 № 4 "Про Довідку щодо допуску і доступу представника позивача до матеріалів адміністративної справи, які містять державну таємницю". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  3. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА (РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА). Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  4. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА (РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА). Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  5. УХВАЛА від 10.04.2017 № К/800/11239/17 (РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА). Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  6. ПОСТАНОВА від 13.03.2017 № 8 "Про склад редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  7. УХВАЛА від Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: "ІМЕНЕМ УКРАЇНИ". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  8. УХВАЛА від (РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) "ІМЕНЕМ УКРАЇНИ". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  9. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 14 "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ". Вищий адміністративний суд України. 2017 рікк
  10. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 15 "Про правовий висновок Вищого адміністративного суду України стосовно надання роз'яснення щодо практичного застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  11. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 11 "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  12. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  13. ПОСТАНОВА від 05.02.2016 № 7 "Про внесення змін до складу Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  14. ПОСТАНОВА від 05.02.2016 № 8 "Про внесення змін до складу редакційної колегії друкованого органу Вищого адміністративного суду України". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  15. УХВАЛА (РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) 18.02.2016 № К/800/4150/16. Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  16. УХВАЛА 28.01.2016 К/800/49436/15. Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  17. ПОСТАНОВА від 05.02.2016 № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  18. ПОСТАНОВА від 05.02.2016 № 1 "Про стан здійснення правосуддя адміністративними судами у 2015 році". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  19. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 12 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
  20. ПОСТАНОВА від 29.09.2016 № 13 "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з виконанням рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган або державна установа, підприємство, організація". Вищий адміністративний суд України. 2016 рікк
- Антимонопольний комітет - Верховний Суд України - Вищий адміністративний суд України - Вищий господарський суд - Вищий спеціалізований суд - Генеральна прокуратура України - ДА електронного урядування - Державіаслужба України - Державні утворення на території України (1917-1920) - Держатомрегулювання - Держаудитслужба України - Держкомтелерадіо України - Держкордонслужба України - Держнаглядохоронпраці України - Держспецзв’язок - Держспоживстандарт України - Держстат України - Держфінпослуг України - ДКА України - Закони України - Законодавство Української РСР - Кабінет Міністрів України - Кодекси України - Конституційний Суд України - МВС України - МЗС України - Міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України - Міжнародні угоди України - Мін'юст України - Мінагрополітики України - Мінекономрозвитку України - Міненерговугілля України - Мінінфраструктури України - Мінкультури України - Мінмолодьспорт України - Міноборони України - Мінприроди України - Мінрегіон України - Мінсоцполітики України - Мінфін України - МІП - МНС України - МОЗ України - МОН України - МТОТ - Нацдержслужба України - Національне агентство з питань запобігання корупції - Національне антикорупційне бюро України - Національний банк України - Нацком.енергетики - Нацкомфінпослуг - Нацрада телерадіомовлення - НКРЗІ - НКЦПФР - Основний Закон України - Пенсійний фонд України - Постанови Верховної Ради України - Президент України - РНБО України - Розпорядження Голови ВР України - Розпорядження Кабінета Міністрів України - Служба безпеки України - Служба зовнішньої розвідки - Укрдержархів - Управління державної охорони - Фонд гарант.вкладів фізич.осіб - Фонд державного майна - Фонд соцстраху по безробіттю - Фундаментальне законодавство України - Центрвиборчком України -