Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"

У зв'язку із змінами, що відбулися в законодавстві України, і питаннями, що виникли в судовій практиці, та з метою забезпечення правильного і однакового застосування судами норм права, керуючись пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" такі зміни та доповнення:

1. Абзац другий пункту 7 викласти в такій редакції:

"Враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", частини другої статті 384 ЦПК України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та керуючись змістом статті 383 ЦПК України, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства".

2.

"Якщо оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийняті (вчинені, допущені) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), то скарга підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства в тій частині, яка стосується виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, а в іншій частині суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, а, помилково прийнявши в цій частині скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК".

3. Доповнити постанову пунктом 20-1 такого змісту:

"20-1. Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено строки пред'явлення виконавчих листів до виконання. При цьому згідно з пунктом 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", який набрав чинності з 9 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

У зв'язку з цим поширення дії норм зазначеного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа і не залежать від дати набрання рішенням законної сили, зазначеної судом у виконавчому листі, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

У разі пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання суд має право його поновити за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку (стаття 371 ЦПК України)".

4. Доповнити пункт 23 абзацом другим такого змісту:

"Разом з тим забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання (частина друга статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Абзаци 2, 3 і 4 пункту 23 вважати відповідно абзацами 3, 4 і 5.