П О С Т А Н О В А 03.06.2005 N 8 " Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03.06.2005 N 8

Про судову практику у справах про контрабанду
та порушення митних правил

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою
Верховного Суду
N 8 ( v0008700-08 ) від 30.05.2008 }

Особи, що вчинюють контрабанду та порушують митні правила,

посягають на встановлений законодавством України порядок

переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон

України, внаслідок чого завдають шкоду економіці держави, її

культурній спадщині, здоров'ю населення та громадській безпеці,

сприяють розширенню тіньового сектора економіки.

Розглянувши матеріали судової практики у справах про

контрабанду та порушення митних правил, Пленум Верховного Суду

України зазначає, що при розгляді цих справ суди в основному

правильно застосовують чинне законодавство, проте мають місце й

недоліки, які зумовлені, зокрема, недосконалістю окремих норм

закону.

З метою правильного та однакового застосування судами

законодавства про відповідальність за контрабанду і порушення

митних правил Пленум Верховного Суду України

П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. При розгляді як адміністративних, так і кримінальних справ

про порушення митних правил і контрабанду судам слід

користуватися, зокрема, визначеннями основних термінів і понять,

що наведені у ст.

1 Митного кодексу України ( 92-15 ) (далі - МК).

2. Роз'яснити судам, що відповідальність за контрабанду за

ст. 201 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК)

настає у випадках, коли мало місце умисне переміщення товарів

через митний кордон України поза митним контролем або з

приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах.

Відповідно до п. 39 ст. 1 МК ( 92-15 ) товари - це будь-яке

рухоме майно (у тому числі валютні та культурні цінності),

електрична, теплова й інші види енергії, а також транспортні

засоби, за винятком тих, що використовуються виключно для

перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Транспортними засобами, що використовувалися для переміщення

безпосередніх предметів порушення митних правил через митний

кордон України слід розуміти будь-які засоби авіаційного, водного,

залізничного, а також автомобільного транспорту, що визначені у

пункті 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою

Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306

( 1306-2001-п, 306а-2001-п ). { Пункт 2 доповнено абзацом третім

згідно з Постановою Верховного Суду N 8 ( v0008700-08 ) від

30.05.2008 }

3. Згідно з приміткою до ст. 201 КК ( 2341-14 ) контрабанда

товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість

у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

Вирішуючи питання про те, чи мала великі розміри

контрабанда товарів, вчинена після 1 січня 2004 р., судам треба

враховувати роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму

Верховного Суду України від 28 травня 2004 р. N 9 ( va009700-04 )

"Про деякі питання застосування судами України адміністративного

та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності

Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів

фізичних осіб".

При визначенні вартості предмета контрабанди чи порушення

митних правил потрібно виходити з нормативних актів про ціни й

ціноутворення на відповідні товари. У разі потреби це питання може

бути вирішено на підставі висновку експертизи.

Якщо предмет контрабанди чи порушення митних правил вивезено

за межі України, реалізовано, знищено або ж місце його знаходження

не встановлено, при визначенні його вартості можуть бути

використані відомості, наявні у митних, товаросупровідних та інших

документах.

У тому випадку, коли предметом порушення митних правил є

іноземна валюта, вчинене слід кваліфікувати залежно від розміру її

вартості, яка визначається за офіційним курсом Національного банку

України на час вчинення правопорушення, - як злочин чи як

адміністративне правопорушення.

Якщо особа мала умисел на незаконне переміщення через митний

кордон товарів у великих розмірах, але перемістила їх невеликими

частинами, вартість кожної з яких є меншою від 1000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, її дії належить

розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК

( 2341-14 ).

Дії, спрямовані на незаконне переміщення товарів у невеликих

розмірах, є адміністративним правопорушенням, і відповідальність

за них настає за статтями 351, 352 чи іншими статтями МК

( 92-15 ).

4. Під незаконним переміщенням предметів поза митним

контролем (ст. 201 КК ( 2341-14 ), ст. 351 МК ( 92-15 ) потрібно

розуміти їх переміщення через митний кордон України поза місцем

розташування митного органу (тобто поза зонами митного контролю),

або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням

незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання

посадовими особами митного органу своїм службовим становищем.

5. Незаконне переміщення предметів із приховуванням від

митного контролю (ст. 201 КК ( 2341-14 ), ст. 352 МК ( 92-15 ) -

це їх переміщення через митний кордон України з використанням

спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів чи

способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним

товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави

для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних

незаконним шляхом або таких, що містять неправдиві дані.

Відповідно до п. 37 ст. 1 МК ( 92-15 ) під спеціально

виготовленим сховищем (тайником) треба розуміти сховище,

виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний

кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою

конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися

розбиранню, монтажу тощо.

Використанням інших засобів чи способів, що утруднюють

виявлення предметів, можуть визнаватися, зокрема, приховування

останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах

особистого користування, на тілі або в організмі людини чи

тварини, а також надання одним предметам вигляду інших (зміна

їхніх зовнішніх ознак - форми та стану, упаковки, ярликів,

етикеток тощо).

6. Судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення

товарів через митний кордон є визначені нормативними актами

документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на

пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути

митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота,

товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і

справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що

перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються,

а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та

штампів.

Незаконно одержаними слід визнавати документи, які особа

отримала за відсутності законних підстав або з порушенням

установленого порядку.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в

яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги,

кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи

одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються,

не відповідають дійсності.

Якщо товари ввозяться в режимі тимчасового ввезення або під

виглядом транзиту через територію України, але з метою їх

реалізації в Україні, вчинене слід кваліфікувати як контрабанду

або порушення митних правил.

Не можна розглядати як контрабанду дії особи, яка, здійснюючи

транзитне перевезення товарів через територію України, надала

митним органам супровідні документи з відомостями, що не

відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила,

передбачені чинним законодавством України.

7. Умисне незаконне переміщення через митний кордон України

без спеціального дозволу, який надається в установленому

відповідними нормативними актами порядку, історичних і культурних

цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових

речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської

зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих

сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено

відповідні правила вивезення за межі України, є контрабандою і

тягне кримінальну відповідальність незалежно від способу

переміщення, вартості чи розміру предмета цього злочину.

8. При розгляді справ про контрабанду судам слід мати на

увазі, що цей злочин вважається закінченим з моменту незаконного

переміщення предметів контрабанди через митний кордон України.

Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до

переміщення через митний кордон України (під час огляду чи

переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу

або особистого огляду тощо).

Добровільна відмова від вчинення контрабанди чи порушення

митних правил можлива до моменту прийняття митним органом митної

декларації.

9. Контрабанда вважається вчиненою за попередньою змовою

групою осіб (ч. 2 ст. 201 КК ( 2341-14 ) тоді, коли в її

здійсненні брали участь декілька осіб (дві і більше), які

заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне її

вчинення. Кожна з таких осіб, незалежно від того, яку роль вона

виконувала, несе відповідальність за ч. 2 ст. 201 КК як

співвиконавець. У разі, коли особа вчинила контрабанду у

співучасті з організатором, підбурювачем, пособником, зазначена

кваліфікуюча ознака відсутня.

10. Раніше судимою за злочин, склад якого передбачений

ст. 201 КК ( 2341-14 ), слід вважати особу, яка вже засуджувалася

за ч. 1 чи ч. 2 цієї статті, за умов, що вирок за попередній

злочин набрав законної сили до вчинення повторного та що судимість

за попередній злочин не погашена і не знята.

11. Вчинення контрабанди службовою особою з використанням

свого службового становища потрібно кваліфікувати за сукупністю

злочинів - за ч. 1 чи ч. 2 ст. 201 і тією статтею КК ( 2341-14 ),

якою передбачено відповідальність за вчинений службовий злочин.

У випадках, коли вчинення контрабанди пов'язане з

підробленням документів, печаток, штампів та бланків або з

використанням підроблених документів, вчинене також належить

кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 чи ч. 2 ст. 201 та

відповідною частиною ст. 358 КК ( 2341-14 ).

Якщо контрабанда була вчинена з метою ухилитися від сплати

податків, зборів, інших обов'язкових платежів, необхідних при

переміщенні товарів через митний кордон України, вчинене слід

кваліфікувати за ч. 1 чи ч. 2 ст. 201 КК ( 2341-14 ) і за

наявності для того підстав - за відповідною частиною ст. 212 КК.

12. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх

аналогів або прекурсорів утворює спеціальний склад злочину,

відповідальність за який настає за ст. 305 КК ( 2341-14 ). Для

наявності складу злочину, передбаченого ч. 1 цієї статті, розмір

предмета контрабанди значення не має.

При вирішенні питання про те, чи є розмір наркотичних засобів

або психотропних речовин великим або особливо великим (ч. 2 чи

ч. 3 ст. 305 КК ( 2341-14 ), треба керуватися Таблицями невеликих,

великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів,

психотропних речовин і прекурсорів, які перебувають у незаконному

обігу (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України

від 1 серпня 2000 р. N 188 ( z0512-00 ), зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 р. за N 512/4733), а

питання про те, чи були ці засоби й речовини особливо

небезпечними, - Переліком наркотичних засобів, психотропних

речовин і прекурсорів (затверджений постановою Кабінету Міністрів

України від 6 травня 2000 р. N 770 ( 770-2000-п ); з наступними

змінами).

Повторною контрабанду наркотичних засобів, психотропних

речовин, їх аналогів або прекурсорів слід вважати в тих випадках,

коли цей злочин вчинено особою, яка раніше вчинила злочин, склад

якого передбачений ст. 305 КК ( 2341-14 ), незалежно від того, чи

була вона засуджена за попередній злочин.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 28 КК ( 2341-14 ) контрабанда

наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або

прекурсорів визнається вчиненою організованою групою, коли в

готуванні або вчиненні зазначеного злочину брали участь декілька

осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке

об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів,

об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи,

спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім її учасникам.

13. Суди повинні дотримувати вимоги закону про застосування

до засуджених за контрабанду додаткового покарання у виді

конфіскації майна, яке згідно із санкціями ч. 2 ст. 201, частин

2 і 3 ст. 305 КК ( 2341-14 ) є обов'язковим. Суд може не

призначити це покарання лише за наявності підстав, передбачених

ст. 69 КК. Звільнення особи від відбування покарання із

застосуванням ст. 75 цього Кодексу виключає призначення

додаткового покарання у виді конфіскації майна, що випливає зі

змісту ст. 77 КК, і це необхідно враховувати при постановленні

вироку.

Санкціями статей 201, 305 КК ( 2341-14 ) передбачено

обов'язкову конфіскацію предметів контрабанди. Предмети зі

спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які

використовувалися для приховування контрабандного товару при

переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на

підставі ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України

( 1001-05 ) за умови визнання їх речовими доказами.

14. Судам треба мати на увазі, що крім справ про

правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 336,

339-341, 345, 348-353 МК ( 92-15 ), місцевими судами (суддями)

також розглядаються всі справи про порушення митних правил,

вчинені особами віком від 16 до 18 років.

Забезпечуючи своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне

з'ясування обставин у кожній справі про порушення митних правил,

судді повинні перевіряти правильність правової оцінки вчинених

правопорушником дій і не допускати випадків притягнення до

адміністративної відповідальності осіб, які вчинили дії, що мають

ознаки злочину, склад якого передбачено ст. 201 КК ( 2341-14 ).

У разі одночасного вчинення особою крім порушення митних

правил ще й інших адміністративних правопорушень (наприклад,

зазначених у статтях 185, 202, 204-1 Кодексу України про

адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (далі - КпАП) суддям

необхідно вживати заходів до розгляду таких справ у одному

провадженні. З цією метою суддя вправі своєю постановою повернути

справу органу, від якого вона надійшла, для вирішення питання про

об'єднання її з іншою справою (справами).

Роз'яснити судам, що порушенням митних правил слід вважати як

завершені дії, спрямовані на порушення митного законодавства, так

і спробу їх вчинення.

У постановах в адміністративних справах про порушення митних

правил суддя повинен зазначати, які саме правила порушені винною

особою, які товари, транспортні засоби були безпосереднім об'єктом

правопорушення, їхню вартість. Якщо особу визнано винною у

вчиненні правопорушення, але зазначені товари чи транспортні

засоби відсутні, суддя вправі вирішити у постанові питання про

стягнення їхньої вартості.

Відповідно до статті 320 МК ( 92-15 ) суб'єктами

відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни,

які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку, а

також посадові особи підприємств. Таким чином, суд може прийняти

до провадження справу про порушення митних правил та розглянути її

по суті, коли особа, яка вчинила правопорушення, встановлена та

щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення. У

разі якщо особа не встановлена, суди згідно з вимогами пункту 1

частини першої статті 391 МК повинні приймати рішення про

проведення додаткової перевірки для встановлення особи, що вчинила

правопорушення. { Пункт 14 доповнено абзацом шостим згідно з

Постановою Верховного Суду N 8 ( v0008700-08 ) від 30.05.2008 }

15. При розмежуванні правопорушень, відповідальність за які

передбачена ст. 340 та ст. 352 МК ( 92-15 ), необхідно мати на

увазі, що дії особи можуть бути визнані недекларуванням товарів,

транспортних засобів (ст. 340 МК) тільки в тому разі, коли особа

не мала намірів приховати товар від митного контролю.

16. Встановивши при розгляді справи про правопорушення,

назване в ст. 345 МК ( 92-15 ) (переміщення товарів через митний

кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності), що в

діях винної особи є ознаки злочину, склад якого передбачений

ст. 176 КК ( 2341-14 ) (порушення авторського права і суміжних

прав), суддя має в установленому порядку поінформувати про це

прокурора.

17. Згідно зі ст. 357 МК ( 92-15 ) провадження у справах про

порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК, а

в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства

України про адміністративні правопорушення. Тому суддя вправі

вирішувати питання про можливість звільнення особи від

адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення

на підставі ст. 22 КпАП ( 80731-10 ). При цьому слід враховувати

не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також

мету, мотив і спосіб його вчинення.

При призначенні в одній справі стягнень за декілька

правопорушень суддя повинен керуватися ст. 36 КпАП ( 80731-10 ),

оскільки МК ( 92-15 ) не містить положень щодо призначення

стягнень за сукупністю.

Відповідно до ст. 328 МК ( 92-15 ) адміністративні стягнення

у виді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше ніж

через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому

правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

18. Судам треба мати на увазі, що товари (предмети порушення

митних правил), а також предмети зі спеціально виготовленими

сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування

зазначених товарів від митного контролю, і транспортні засоби, які

використовувалися для переміщення товарів через митний кордон

України, підлягають конфіскації на підставі ч. 3 ст. 328 МК

( 92-15 ) незалежно від часу вчинення або виявлення

правопорушення, а відповідно до ч. 2 ст. 326 МК - незалежно від

того, чи є ці товари і транспортні засоби власністю

правопорушника.

Транспортні засоби, які використовуються виключно для

перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за

визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до

встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих)

угод про транспортне сполучення, конфіскації не підлягають.

Суди при притягненні осіб до адміністративної

відповідальності за порушення митних правил, визначених у

статті 352 МК ( 92-15 ), за які передбачено обов'язкову

конфіскацію предметів із спеціально виготовленими сховищами

(тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для

переміщення товарів через митний кордон України, також мають

враховувати: обсяги конструктивних змін, внесених у ці предмети

або транспортні засоби з метою приховування товарів;

співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом

порушення митних правил з вартістю транспортного засобу, в якому

цей товар переміщувався; інші обставини, - та за наявності підстав

обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від

адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю

правопорушення на підставі статті 22 КпАП ( 80731-10 ). { Абзац

третій пункту 18 в редакції Постанови Верховного Суду N 8

( v0008700-08 ) від 30.05.2008 }

18-1. Відповідно до статті 385 МК ( 92-15 ) витрати у справі

про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої

винесено постанову про накладення стягнення, окрім послуг

перекладача, які здійснюються за рахунок Державного бюджету

України. Конкретний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню

свідкам, експертам і перекладачам визначається відповідним

нормативним актом і має бути підтверджений документами, які

долучаються до справи. Суми витрат, що підлягають відшкодуванню,

зазначаються в постанові суду у справі про порушення митних

правил.

При вирішенні питання про відшкодування витрат за зберігання

вилучених митними органами товарів та транспортних засобів, що

зазначено у частині першій статті 384 МК ( 92-15 ), слід визнати

правильною практику тих судів, які відмовляють у стягненні таких

витрат, мотивуючи своє рішення відсутністю належних розрахунків на

підставі чинного нормативного акта.

{ Постанову доповнено пунктом 18-1 згідно з Постановою Верховного
Суду N 8 ( v0008700-08 ) від 30.05.2008 }

19. Згідно зі ст. 390 МК ( 92-15 ) справа про порушення

митних правил розглядається у присутності особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності. Про час і місце розгляду суд

(суддя) повідомляє зазначену особу, а також відповідний митний

орган. За відсутності названої особи справа може бути розглянута

лише у випадках, передбачених ч. 4 ст. 390 МК.

Визнати правильною практику тих судів, які при розгляді

справи, в якій бере участь особа, котра притягується до

адміністративної відповідальності, та допитуються викликані до

суду свідки, забезпечують ведення протоколу судового засідання.

20. У разі, коли неможливо виконати постанову суду про

конфіскацію товарів, що є безпосередніми предметами порушення

митних правил (у тому числі транспортного засобу), або предметів

зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), використаних

для приховування товарів від митного контролю, або транспортного

засобу, що використовувався для переміщення предметів порушення

митних правил через митний кордон України, з правопорушників

стягується вартість зазначених товарів, предметів і транспортних

засобів шляхом зміни способу і порядку виконання рішення

відповідно до ст. 33 Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV

( 606-14 ) "Про виконавче провадження".

21. Апеляційним судам необхідно періодично вивчати практику

застосування судами законодавства про відповідальність за

контрабанду і порушення митних правил та вживати заходів до

усунення виявлених помилок.

22. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму

Верховного Суду України від 26 лютого 1999 р. N 2 ( v0002700-99 )

"Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних

правил".

П О С Т А Н О В А 03.06.2005 N 8 " Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил". Верховний Суд України. 2005

Верховний Суд України: