П О С Т А Н О В А 04.04.2006 N 37/5 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., за участю представників: Генеральної прокуратури України - [...], ВАТ "Укрнафта"- [...] та державного авіатранспортного підприємства "Україна"- [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року N 37/5 у справі за позовом ВАТ "Укрнафта"до державного авіатранспортного підприємства "Україна"про стягнення 20918636 грн. 84 коп., В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

04.04.2006 N 37/5

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: головуючого Барбари В.П., суддів: Карпечкіна П.Ф.,

Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників: Генеральної прокуратури України - [...],

ВАТ "Укрнафта" - [...] та державного авіатранспортного

підприємства "Україна" - [...], розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на

ухвалу Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року

N 37/5 у справі за позовом ВАТ "Укрнафта" до державного

авіатранспортного підприємства "Україна" про стягнення

20918636 грн. 84 коп., В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 березня

2003 року позов ВАТ "Укрнафта" до державного авіатранспортного

підприємства "Україна" задоволено. Стягнуто з відповідача на

користь позивача 20737886 грн. 36 коп. заборгованості з

урахуванням індексу інфляції та 180750 грн. 48 коп. - 3% річних.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 вересня

2005 року N 37/5 касаційне подання заступника Генерального

прокурора України повернуто без розгляду у зв'язку з недотриманням

вимог, передбачених пунктом 1 частини першої статті 111-3

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Суд

вказав, що скарга підписана особою, яка не має права її

підписувати, зазначивши, що сторони у справі є самостійними

господарюючими суб'єктами.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2006 року

порушено провадження з перегляду в касаційному порядку ухвали

Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року N 37/5

за касаційним поданням Генерального прокурора України, де

поставлено питання про скасування цієї ухвали та передачу справи

на розгляд до Вищого господарського суду України.

Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної

прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата

у господарських справах Верховного Суду України вважає, що

касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

В оскарженій ухвалі Вищий господарський суд України послався

на відсутність у касаційному поданні заступника Генерального

прокурора України визначення, у чому саме відбулося чи може

відбутися порушення інтересів держави. Крім того, прокурором не

зазначено органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні

функції у спірних правовідносинах.

Такі висновки суперечить фактичним обставинам справи та

нормам процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 29 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) прокурор може вступити

у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва

інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне

подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими

обставинами.

У відповідності зі статтею 37 Закону України "Про

прокуратуру" ( 1789-12 ) право внесення апеляційного, касаційного

та окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів

надається прокурору і заступнику в межах їх компетенції, незалежно

від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 )

передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для

представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати

представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку,

передбаченому процесуальним кодексом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року

N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) визначено, що інтереси держави можуть

збігатися повністю або частково з інтересами державних органів,

державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських

товариств із часткою державної власності у статутному фонді.

Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але

й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є

стягнення з державного авіатранспортного підприємства "Україна"

сум за договором доручення.

У касаційному поданні заступника Генерального прокурора

України зазначалось, що враховуючи, що державне авіатранспортне

підприємство "Україна" засноване на державній власності і

фінансується із бюджету, то безпідставне стягнення з нього коштів

порушує економічні інтереси держави.

Таким чином, у поданні вказано, у чому полягає порушення

інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту. Крім

того, зазначено державний орган (Державне управління справами),

який виступав гарантом належного виконання зобов'язань за

договором і права якого порушені у зв'язку з тим, що його не

залучено до участі у справі.

У зв'язку з цим оскаржена ухвала касаційної інстанції не

відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а

справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду

України.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційне подання Генерального прокурора України

задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 20 вересня

2005 року 37/5 скасувати та передати справу на розгляд до Вищого

господарського суду України.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: