П О С Т А Н О В А 13.02.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

13.02.2007

                             (Витяг)

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах

Верховного Суду України <...>, розглянувши в порядку письмового

провадження справу за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю <...> до <...> об'єднаної державної податкової

інспекції (далі - ОДПІ) про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення; зустрічним позовом <...> об'єднаної

державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою

відповідальністю <...> (далі - ТОВ <...>) про стягнення штрафних

(фінансових) санкцій у сумі 20411 грн., В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2005 року ТОВ <...> звернулося до суду з позовом до

ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

<...>, прийнятого на підставі акта перевірки щодо контролю за

здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та

безготівкового обігу, яким до нього було застосовано штрафні

санкції в розмірі 20411 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону

"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).

Заперечуючи проти позову, ОДПІ звернулася до суду із

зустрічними позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій в

сумі 20411 грн., зазначаючи, що оспорюване повідомлення-рішення є

правомірним, оскільки відпуск нафтопродуктів за електронними

смарт-картками та картками багаторазового використання є

розрахунковою операцією, атому повинен проводитися через

реєстратор розрахункових операцій.

Рішенням господарського суду <...> позов ТОВ <...> визнано

недійсним податкове повідомлення-рішення <...>, у задоволенні

зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем

було проведено відпуск нафтопродуктів за електронними пластиковими

смарт-картками та картками багаторазового використання після

попереднього розрахунку в готівковій або безготівковій формі за

окремими договорами купівлі-продажу. Суд дійшов висновку, що

вказані операції не є розрахунковими в розумінні ст. 2 Закону "Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), так як такі

картки не є засобом валютно-фінансових відносин та не належать до

платіжних документів, виражених у валюті України.

Постановою <...> міжобласного апеляційного суду <...> рішення

суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у

задоволенні позову ТОВ <...> відмовлено, зустрічний позов ОДПІ

задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від <...> постанову

суду апеляційної інстанції залишено без зміни.

Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій мотивовані

тим, що Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

( 265/95-ВР ) не містить обмежувальний перелік засобів проведення

безготівкових операцій, та в той же час не звільняє суб'єкта

господарювання від обов'язку проведення операцій з відпуску товару

за талонами та смарт-картками через реєстратор розрахункових

операцій.

Крім цього, талони та смарт-картки при здійсненні

господарських операцій з продажу паливно-мастильних матеріалів не

можуть використовуватись виключно як акти прийому-передачі,

оскільки право власності на товарно-матеріальні цінності

(нафтопродукти) покупець набуває при переданні пального. Факт

переходу права власності на товар від позивача до контрагентів

підтверджується поверненням талонів та пред'явленням смарт-картки

продавцю.

У скарзі ТОВ <...> ставить питання про перегляд за

винятковими обставинами та скасування ухвали ВАС від <...> та

постанови <...> міжобласного апеляційного суду <...> у зв'язку з

порушенням судами норм матеріального права та неоднаковим

застосуванням однієї й тієї самої норми права, зокрема ст. 61

Конституції ( 254к/96-ВР ) та ст. 250 ГК ( 436-15 ) в аналогічних

справах.

Скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОДПІ визначило суму податкового

зобов'язання ТОВ <...> у вигляді штрафу за порушення п. 1 ст. 3

Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).

Статтею 239 ГК ( 436-15 ) передбачено, що однією з

адміністративно-господарських санкцій може бути

адміністративно-господарський штраф, який стягується з

господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення

визначених законодавством України правил здійснення господарської

діяльності.

Крім того, судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій

встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення <...>

прийняте на підставі акта перевірки від <...>. Тобто факт

порушення норм Закону "Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг" ( 265/95-ВР ) було встановлено податковим органом

<...>.

Відповідно до ст. 250 ГК ( 436-15 )

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до

суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим

суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення

господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте суди попередніх інстанцій не встановили, чи були

дотримані строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта може

бути застосована адміністративно-господарська санкція.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства ( 2747-15 )

передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до

норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки суди попередніх інстанцій не застосували до спірних

правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу ( 436-15 ),

то прийняті в справі судові рішення підлягають скасуванню як такі,

що прийняті із порушенням норм матеріального права, а справа -

направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-244 Кодексу адміністративного

судочинства ( 2747-15 ), колегія суддів Судової палати

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю <...>

задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від <...> та постанову <...> міжобласного

апеляційного суду від <...> скасувати, а справу направити на новий

розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім

випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАС ( 2747-15 ).

Публікації документа

Все про бухгалтерський облік від 27.09.2007 — 2007 р., № 90

П О С Т А Н О В А 13.02.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Публікації документа

Верховний Суд України: