П О С Т А Н О В А 13.09.2005 Справа N 3/199 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

13.09.2005 Справа N 3/199

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>

     за участю представників <...>,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Шишацька" на

постанову Вищого господарського суду України від 7 червня 2005 р.

у справі за позовом ТОВ "Агрофірма "Шишацька" до Шишацького

районного центру зайнятості про зобов'язання списати безнадійну

заборгованість у сумі 82096 грн., В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2004 р. ТОВ "Агрофірма "Шишацька" звернулась до

суду з позовом про зобов'язання Шишацького районного центру

зайнятості списати безнадійну заборгованість позивача у сумі

82096 грн. на підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ) (далі - Закон

України N 2181), посилаючись на те, що заборгованість виникла

внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги

та поставлено питання про списання безнадійної заборгованості за

2002 р. у сумі 66104,95 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що

сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття не є податковим боргом, і на неї

не поширюється дія Закону України N 2181 ( 2181-14 ).

Рішенням господарського суду Полтавської області від

30.11.2004 р. позов задоволено, оскільки Закон України N 2181

( 2181-14 ) є спеціальним законом щодо порядку погашення

зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та

державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових

платежів), включаючи, зокрема, внески на загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, тому вимоги позивача є

обґрунтованими.

Постановою Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 08.02.2005 р. зазначене рішення скасоване,

у позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що з 01.01.2001 р.,

коли набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533

( 1533-14 ), правовідносини в даній сфері регулюються саме цим

законом, положення Закону України N 2181 ( 2181-14 ) на них не

поширюються, а тому вимоги позивача є безпідставними.

Постановою Вищого господарського суду України від

07.06.2005 р. постанова Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 08.02.2005 р. залишена без змін. Постанова

суду касаційної інстанції мотивована тим, що хоча висновок

апеляційного суду про непоширення дії Закону України N 2181

( 2181-14 ) на списання заборгованості по внесках на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування є помилковим,

проте позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки їх

заявлено до неналежного відповідача.

4 серпня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження

за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма "Шишацька", у якій ставиться

питання про скасування постанови Вищого господарського суду

України від 07.06.2005 р. та залишення у силі рішення

господарського суду Полтавської області від 30.11.2004 р. В

обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне

застосування норм матеріального та процесуального права, різне

застосування Вищим господарським судом України одного і того ж

положення закону в аналогічних справах.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Суд касаційної інстанції безпідставно не погодився з

висновком апеляційного суду про те, що дія Закону України "Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ) не поширюється

на правовідносини щодо погашення заборгованості по внесках на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування своєї правової позиції Вищий господарський

суд України посилається на преамбулу Закону України N 2181

( 2181-14 ) (зі змінами, внесеними згідно із Законом N 550-IV

( 550-15 ) від 20.02.2003 р.), відповідно до якої цей Закон є

спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює

порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед

бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів

(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних

санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими

органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної

діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів

стягнення.

Разом з тим, аналіз положень наведеного Закону ( 2181-14 ),

Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. N 1533

( 1533-14 ) (далі - Закон України N 1533) та Закону України "Про

систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) не

дає підстав для віднесення страхових внесків на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) розмір

податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким

загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування "

( 1251-12 ).

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"

( 1251-12 ) встановлює, що ставки, механізм справляння податків і

зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита

та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки

до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм

власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися

або змінюватися іншими законами України, крім законів про

оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений

у статтях 14, 15 даного Закону ( 1251-12 ), є вичерпним. Податки і

збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим

Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування

дорожнього господарства України" ( 1562-12 ), сплаті не

підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України N 2181 ( 2181-14 ), цей

Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України N 1533 ( 1533-14 )

(набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про страхування

на випадок безробіття складається з Основ законодавства України

про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього

Закону, Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) та

інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері

страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів

України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.

Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок

безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 Закону України N 1533 ( 1533-14 ), до

приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,

закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,

що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту набрання чинності Законом України N 1533

( 1533-14 ) (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему

оподаткування" ( 1251-12 ) у частині, що йому суперечили, не

застосовуються. Хоча зміни у Закон України "Про систему

оподаткування", якими виключено п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону, що

відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових

платежів) і збір на обов'язкове соціальне страхування, були

внесені тільки Законом N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 р.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону

України "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР ) від 18.02.97 р.

було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні

правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на

соціальне страхування до прийняття законів України з питань

соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України N 2181 ( 2181-14 ),

податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з

урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно

узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи

судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також

пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою

чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону визначає податкове зобов'язання як

зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних

цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,

визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до

податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом

України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ). Закон України

N 2181 ( 2181-14 ) не може розширювати перелік податків і зборів

(обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення

зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у

систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України N 1533 ( 1533-14 ) встановлює, що

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування

України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим

фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не

включаються до складу Державного бюджету України (пункти 2, 5

ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 2 Закону України "Про систему

оподаткування" ( 1251-12 ), державні цільові фонди - це фонди, які

створені відповідно до законів України і формуються за рахунок

визначених законами України податків і зборів (обов'язкових

платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних

осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету

України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного

фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового

державного соціального страхування України на випадок безробіття

не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим

страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного

бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страхових

внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України

N 2181 ( 2181-14 ), згідно з його преамбулою.

Включення Законом України N 2181 ( 2181-14 ) органів фондів

загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік

контролюючих органів не змінює статусу внесків на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи

збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть

стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України

N 1533 ( 1533-14 ).

Суди касаційної та першої інстанцій, вирішуючи спір, прийшли

до помилкового висновку щодо закону, який підлягав застосуванню до

даних правовідносин, тому їх рішення підлягають скасуванню.

Разом з тим, не може бути залишена у силі й постанова

апеляційного суду, оскільки, обґрунтовано спростовуючи висновки

суду першої інстанції щодо застосування Закону України N 2181

( 2181-14 ), судом неповно з'ясовано обставини справи та не

вирішено спір по суті на основі спеціального законодавства.

Наведене є підставою для скасування винесених судових рішень

та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 242, 244, п. 7 Прикінцевих та

перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України

( 2747-15 ), Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Шишацька" задовольнити

частково.

Постанову Вищого господарського суду України від

07.06.2005 р., постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 08.02.2005 р. та рішення господарського

суду Полтавської області від 30.11.2004 р. скасувати, а справу

направити на новий розгляд до господарського суду першої

інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім

випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного

судочинства України ( 2747-15 ).

Публікації документа

Вісник господарського судочинства від 2005 — 2005 р., № 6

П О С Т А Н О В А 13.09.2005 Справа N 3/199 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2005

Публікації документа

Верховний Суд України: