П О С Т А Н О В А 14.02.2006 N 4/803-10/50 "Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"на постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 року N 4/803-10/50 у справі за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"про стягнення 10112359 грн. 61 коп., В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14.02.2006 N 4/803-10/50

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі

філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на

постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада

2005 року N 4/803-10/50 у справі за позовом дочірньої компанії

"Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління

магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до ВАТ по

газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про стягнення

10112359 грн. 61 коп., В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2005 року дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК

"Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних

газопроводів "Львівтрансгаз" (далі - позивач) подала позов до

господарського суду Львівської області до ВАТ по газопостачанню та

газифікації "Львівгаз" (далі - відповідач) про стягнення

10112359 грн. 61 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач

має борг перед позивачем у сумі 8599913 грн. 44 коп. за надані

послуги з транспортування природного газу для потреб населення у

травні - грудні 2003 року. У відповідності з ст. 625 ЦК України

( 435-15 ) відповідачу нараховано 1232948 грн. 98 коп. втрат від

інфляційних процесів та 279497 грн. 19 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 7 липня

2005 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 листопада

2005 року N 4/803-10/50 вищевказане рішення суду залишено без

змін.

Це рішення та постанова мотивовані відсутністю вини

відповідача у неналежній оплаті за послуги з транспортування

природного газу, оскільки ні з договору, ні з закону не випливає

обов'язок відповідача здійснювати розрахунки за послуги з

транспортування природного газу. Зокрема, питання постачання,

транспортування природного газу, тарифи та порядок розрахунків

регулюються постановою КМУ і НБУ від 13 листопада 1998 року N 1785

( 1785-98-п ) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий газ",

постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року N 759 ( v0759227-00 ) "Про

затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на

розподільні рахунки газових підприємств НАК "Нафтогаз України" за

поставлений природний газ". Оскільки законом передбачений єдиний

порядок розрахунків за транспортування природного газу

магістральними газопроводами для потреб населення шляхом

перерахування коштів з розподільчого рахунку відповідно до

алгоритму, то немає підстав для стягнення цих коштів з ВАТ

"Львівгаз".

Ухвалою Верховного Суду України від 12 січня 2006 року

порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови

Вищого господарського суду України від 3 листопада 2005 року

N 4/803-10/50 за касаційною скаргою дочірньої компанії

"Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління

магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", де поставлено питання

про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд

до суду першої інстанції.

Посилання зроблені на порушення і

неправильне застосування норм матеріального права та

невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду

України.

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з

таких підстав.

Висновки, зроблені судами першої та касаційної інстанцій, не

ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вимогам закону.

Так, із матеріалів справи вбачається, що протягом січня -

грудня 2003 року позивачем надано відповідачу послуги з

транспортування 1163669,937 тис. м куб. природного газу для потреб

населення на загальну суму 27928078 грн. 49 коп., що

підтверджується актами приймання-передачі природного газу,

підписаними обома сторонами.

Вказані послуги позивачем надавались відповідачу на виконання

постанови Кабінету Міністрів України N 1729 ( 1729-2001-п ) "Про

порядок забезпечення галузей національної економіки та населення

природним газом" від 27 грудня 2001 року.

Позивач щомісяця направляв на адресу відповідача рахунки про

оплату наданих послуг, які сплачені частково.

Згідно з ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) та ст. 526 ЦК України

( 435-15 ) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно

до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Посилання судів на те, що відповідач не має права визначати

порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем, оскільки це не

відповідає постанові Кабінету Міністрів України та Національного

банку України від 13 листопада 1998 року N 1785 ( 1785-98-п ) "Про

вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ", суперечить

вимогам законодавства.

Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року N 759 ( v0759227-00 )

"Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на

розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний

газ" на виконання постанови Кабінету Міністрів України і

Національного банку України від 27 травня 2000 року N 840

( 840-2000-п ) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів

України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року

N 1785" було розроблено алгоритм, однак він визначає послідовність

дій підприємства та банків, що їх обслуговують, при надходженні

коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний

газ.

Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором

щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє

зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі

шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів

природного газу.

Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на

розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є

власністю ВАТ "Львівгаз", якими відповідач не має права

розпоряджатися.

Порушення вимог матеріального права, допущені судами при

розгляді справи, є підставою для скасування винесених судових

рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої

інстанції.

При новому розгляді справи суду слід проаналізувати

господарські стосунки між позивачем та відповідачем, розрахунки за

поставлений газ, врахувати наведене та вирішити спір із

дотриманням вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21 ГПК

України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК

"Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних

газопроводів "Львівтрансгаз" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 листопада

2005 року N 4/803-10/50 та рішення господарського суду Львівської

області від 7 липня 2005 року скасувати, а справу передати на

новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2006 — 2006 р., № 6

Публікації документа

Верховний Суд України: