П О С Т А Н О В А 22.02.2005 N 33/120-04 "Розглянувши касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго"та касаційне подання Генеральної прокуратури України на постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2004 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України та акціонерної компанії "Харківобленерго"до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.С.Сковороди про стягнення 76162,20 грн., Судова палата В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

22.02.2005 N 33/120-04

Розглянувши касаційну скаргу акціонерної компанії

"Харківобленерго" та касаційне подання Генеральної прокуратури

України на постанову Вищого господарського суду України від

16.11.2004 року у справі за позовом заступника прокурора

Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства

палива та енергетики України та акціонерної компанії

"Харківобленерго" до сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю ім. Г.С.Сковороди про стягнення 76162,20 грн.,

Судова палата В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2004 року заступник прокурора Харківської області в

інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної

компанії "Харківобленерго" звернувся до господарського суду

Харківської області з позовом до СТОВ ім. Г.С.Сковороди про

стягнення 76162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне

споживання електроенергії.

Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням

відповідачем зобов'язань за договором N 755-039/01 на користування

електричною енергією (далі - Договір) в частині оплати електричної

енергії, спожитої з перевищенням договірної величини, оплата якої,

згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"

( 575/97-ВР ), здійснюється у п'ятикратному розмірі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на

безпідставність позовних вимог та пропуск строку позовної

давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від

17.05.2004 року, залишеним без змін постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 14.07.2004 року у позові

відмовлено.

Суди виходили з того, що Договором не визначено

граничні розміри споживання електроенергії на спірний період, не

встановлений порядок та терміни їх доведення до відповідача, а

оплата електроенергії проводилась споживачем в обсязі фактично

спожитої електроенергії.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2004

року скасовано рішення господарського суду Харківської області від

17.05.2004 року, постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 14.07.2004 року та припинено провадження у

справі, посилаючись на те, що заступником прокурора заявлено позов

в інтересах самостійної особи - АК "Харківобленерго", яка не є

органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

03.02.2005 року Верховним Судом України за касаційною скаргою

АК "Харківобленерго" та касаційним поданням Генеральної

прокуратури України порушено касаційне провадження з перегляду

постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2004 року.

Скарга мотивується різним застосування Вищим господарським судом

України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги, касаційного подання та

перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна

скарга і касаційне подання підлягають задоволенню з наступних

підстав.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) на

Прокуратуру України покладається представництво інтересів

громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 )

підставою представництва в суді держави є наявність порушень або

загрози порушень економічних, політичних та інших державних

інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або

юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) господарський суд

порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників,

які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В

позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає

порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту

(ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 року

( v003p710-99 ) (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його

заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з

посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в

чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи

інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність

їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси

держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися

зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та

організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою

державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої

інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних

підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ ( v003p710-99 )

визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою

здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в

ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ), треба розуміти орган державної

влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений

повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ ( v003p710-99 )

передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у

справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 2

ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) є стороною в арбітражному процесі,

цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК

України.

Отже, висновок касаційного суду в тому, що прокурор може бути

представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією

стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого

самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади є

правильним.

Заявляючи позов про стягнення 76162,20 грн. заборгованості за

спожиту електроенергію на користь АК "Харківобленерго" заступник

прокурора необґрунтовано визначив Міністерство палива і енергетики

України (далі - Міністерство), як орган, уповноважений державою

здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки

Міністерство не є позивачем і стороною у господарському процесі, а

його права, як засновника і власника пакету акцій в розмірі 65%

статутного фонду АК "Харківобленерго" врегульовані ст. ст. 10, 41

Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (далі -

Закон) та ст. 88 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі -

ГК України).

АК "Харківобленерго" є самостійним господарюючим суб'єктом на

енергоринку України, управління господарською діяльністю здійснює

через свої органи та посадові особи (ст. 89 ГК України ( 436-15 )

у порядку, визначеному ст. ст. 41 - 49 Закону ( 1576-12 ), і, як

правильно зазначив Вищий господарський суд України, не є органом

державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Таким чином, заступником прокурора пред'явлено позов не в

інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта

господарської діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені обставини

не звернули уваги і в порушення ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 )

безпідставно порушили провадження за позовом заступника прокурора,

а Вищий господарський суд України, прийшовши до обґрунтованих

висновків про заявлення позову заступником прокурора в інтересах

самостійного господарюючого суб'єкта підприємництва помилково

припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК

України.

За таких обставин, незаконні судові рішення підлягають

скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої

інстанції зі стадії порушення справи у господарському суді.

Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-19 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

касаційну скаргу АК "Харківобленерго" та касаційне подання

Генеральної прокуратури України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від

16.11.2004 року, постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 14.07.2004 року та рішення господарського

суду Харківської області від 17.05.2004 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції зі

стадії порушення справи у господарському суді. Постанова остаточна

і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2006 — 2006 р., № 2, стор. 66

Публікації документа

Верховний Суд України: