П О С Т А Н О В А 27.04.2004 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "К."на постанову Вищого господарського суду України від 19.02.2004 в справі за позовом ЗАТ "К."до ТОВ "Е.", ТОВ "С.", третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості майна про визнання недійсним договорів та виселення, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2004

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27.04.2004

Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України, розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "К." на постанову Вищого

господарського суду України від 19.02.2004 в справі за позовом

ЗАТ "К." до ТОВ "Е.", ТОВ "С.", третя особа - Київське міське бюро

технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомості майна про визнання недійсним договорів та виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2003 року ЗАТ "К." звернулося до суду з позовом до

ТОВ "Е." і ТОВ "С." про визнання недійсним договору від 30.08.2002

купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею

1894 м. кв., укладеного між ЗАТ "К." та ТОВ "Е.", та визнання

недійсним договору від 21.10.2002 купівлі-продажу цього ж

приміщення і виселення відповідача.

Позивач зазначав, що укладений 30.08.2002 договір

купівлі-продажу нежилого приміщення слід визнати недійсним на

підставі ст.ст. 48, 56 ЦК УРСР ( 1540-06 ) як такий, що не

відповідає вимогам ст. 17 Закону "Про заставу" ( 2654-12 ),

оскільки на момент укладення цього договору не було здійснено

експертну оцінку приміщення, і при укладенні договору позивач діяв

під впливом помилки, вважаючи, що на момент укладення договору

договір застави спірного приміщення було визнано недійсним і

приміщення не перебувало в заставі.

Укладений між відповідачами

договір від 21.10.2002 купівлі-продажу нежитлового приміщення

позивач також просив визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР

з посиланням на невідповідність вимогам ст. 17 Закону "Про

заставу". Відповідачі проти позову заперечували, просили відмовити

в задоволенні позову.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2003 позов

частково задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір

купівлі-продажу від 30.08.2002 нежитлового приміщення загальною

площею 1894 м. кв., розташованого за адресою: м. Київ, укладений

ЗАТ "К." та ТОВ "Е.". Визнано недійсним з моменту укладення

договір купівлі-продажу від 21.10.2002 нежитлового приміщення

загальною площею 1894 м. кв., укладений між ТОВ "Е." та ТОВ "С.".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від

10.12.2003 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2004

постанову Київського апеляційного господарського суду від

10.12.2003 та рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2003

скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

В основу постанови Вищого господарського суду України

покладено висновки про те, що при постановленні рішень суди першої

та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи та не

дали належної оцінки зібраним по справі доказам.

Ухвалою Верховного Суду України від 25.03.2004 порушено

касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського

суду України від 19.02.2004. Касаційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову суду

апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов

обгрунтованого висновку про те, що вони постановлені з порушенням

норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону "Про заставу" ( 2654-12 )

право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою

зобов'язання.

Проте, постановляючи рішення та визнаючи недійсними

вищезазначені договори купівлі-продажу спірного приміщення на

підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ), оскільки вони не відповідають

Закону "Про заставу" ( 2654-12 ), суди першої та апеляційної

інстанції не врахували того, що рішенням Господарського суду

м. Києва від 14.09.2000 у справі за позовом ЗАТ "К." до АКАПБ "У."

визнано недійсним кредитний договір, у забезпечення зобов'язань за

яким приміщення передавалося у заставу.

Суд касаційної інстанції обгрунтовано визначив, що без

з'ясування цих обставин правові висновки судів, які розглядали

справу, є передчасними, і відповідно до закону постановив про

скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова

палата П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ЗАТ "К." залишити без задоволення. Постанову

Вищого господарського суду від 19.02.2004 ( v_596600-04 ) залишити

без змін.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Закон і Бізнес від 13.11.2004 — 2004 р., № 46

Публікації документа

Верховний Суд України: