П О С Т А Н О В А 27.04.2004 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ВАТ "С."та дочірньої компанії "Г."НАК "Н.", В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2004

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27.04.2004

Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги ВАТ "С." та дочірньої компанії "Г." НАК "Н.",

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2003 року ТОВ "О." звернулось до господарського суду

м. Києва з позовом до ВАТ "С." та дочірньої компанії "Г." НАК "Н."

про стягнення 2000000 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що

позивач отримав виданий ВАТ "С." простий вексель на суму

22000000 грн. ВАТ "С." було пред'явлено вимогу про оплату векселя,

але платежу здійснено не було.

09.06.2003 вчинено протест цього векселя про неоплату.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.08.2003 позов

задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача

2000000 грн. основного боргу.

Рішення мотивовано тим, що згідно з положеннями Закону "Про

переказні та прості векселі" ( 995_009 ) позивач має право регресу

проти відповідачів, які є солідарно зобов'язаними перед ТОВ "О.".

Постановою київського апеляційного господарського суду від

17.10.2003 вищевказане рішення скасовано. У задоволенні позову

відмовлено, оскільки на порушення вимог ст. 47 Закону "Про

переказні та прості векселі" ( 995_009 ) суд першої інстанції не

залучив до участі у справі всіх індосантів.

Крім того, із

матеріалів справи не вбачається, на підставі яких договорів і в

результаті якої господарської діяльності позивач тримав простий

вексель.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2004

( v_604600-04 ) постанову київського апеляційного господарського

суду від 17.10.2003 скасовано, а рішення господарського суду

м. Києва від 13.08.2003 залишено в силі.

Постанова обгрунтована тим, що позивач є належним

векселедержателем. Крім того, згідно зі змістом ст. 47 Закону "Про

переказні та прості векселі" ( 995_009 ) власник векселя вправі

пред'явити вимогу до кожного окремо або до всіх разом трасантів,

акцептантів та індосантів. Тому висновок суду апеляційної

інстанції про необхідність залучення до участі у справі всіх

зобов'язаних за векселем осіб є помилковим.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.03.2004 порушено

провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого

господарського суду України від 22.01.2004 ( v_604600-04 ) за

касаційними скаргами ВАТ "С." та дочірньої компанії "Г." НАК "Н.",

де поставлено питання про скасування цієї постанови та залишення в

силі постанови київського апеляційного господарського суду від

10.10.2003. Посилання зроблені на порушення та неправильне

застосування норм матеріального і процесуального права та

невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду

України.

Заслухавши доповідача, представника дочірньої компанії "Г."

НАК "Н.", який підтримав доводи касаційної скарги та просив її

задовольнити, представника ВАТ "С.", котрий не підтримав викладені

в касаційній скарзі вимоги, представника ТОВ "О.", який

заперечував проти задоволення касаційних скарг, та перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід залишити

без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України

від 22.01.2004 - без змін із таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є держателем

простого векселя номінальною вартістю 2000000 грн., виданого ВАТ

"С." 28.01.99, зі строком платежу "за пред'явленням, але не раніше

28 січня 2003 року". ТОВ "О." набуло вексель на підставі

бланкового індосаменту дочірньої компанії "Т.", правонаступником

якої є дочірня компанія "Г." НАК "Н".

06.06.2003 позивач пред'явив ВАТ "С." вимогу про оплату

векселя, але відповідний платіж не було здійснено. 09.06.2003

вчинено протест цього векселя про неоплату, що надало право

позивачу заявляти вимогу про стягнення вексельної суми з осіб, які

зобов'язані за векселем.

Згідно з вимогами ст. 43 Закону "Про переказні та прості

векселі" ( 995_009 ) держатель може використати своє право регресу

проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні

строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

Статтею 47 цього Закону ( 995_009 ) встановлено, що всі

трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем

платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед

держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих

осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись

тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

У відповідності з вимогами ст. 77 Закону ( 995_009 )

вищезазначене правило застосовується також до простих векселів.

Тому висновки Вищого господарського суду України є обгрунтованими,

а твердження в касаційних скаргах про порушення ст. 47 Закону "Про

переказні та прості векселі" - безпідставним.

З урахуванням наведеного касаційні скарги ВАТ "С." та

дочірньої компанії "Г." НАК "Н." слід залишити без задоволення, а

постанову Вищого господарського суду України від 22.01.2004

( v_604600-04 ) - без змін.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК

України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги ВАТ "С." та дочірньої компанії "Г." НАК "Н."

залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду

України від 22.01.2004 ( v_604600-04 ) - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Закон і Бізнес від 20.11.2004 — 2004 р., № 47

Публікації документа

Верховний Суд України: