П О С Т А Н О В А 30.08.2005 "Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постанову Вищого господарського суду України від 4 травня 2005 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"(далі - ВАТ "Укрексімбанк") до Приватного підприємства "Русь", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кварта"про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 18222953,24 грн., В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

30.08.2005

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний

банк України" на постанову Вищого господарського суду України від

4 травня 2005 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного

товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -

ВАТ "Укрексімбанк") до Приватного підприємства "Русь", Товариства

з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кварта"

про звернення стягнення на заставлене майно в сумі

18222953,24 грн., В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2004 р. ВАТ "Укрексімбанк" звернулось з позовом до

Приватного підприємства "Русь", Товариства з обмеженою

відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кварта", в якому

просило з метою стягнення заборгованості з

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта" за кредитною угодою

N 5401К38 в сумі 18222953,24 грн. звернути стягнення на автомобіль

марки TOYOTA LANDCRUISER, 1999 р. випуску (двигун N 1HD0181054,

кузов N JT111TJA008011794), номерний знак 00-001 ТЕ,

зареєстрований в Кременецькому МРЕВ ДАІ за Приватним підприємством

"Русь".

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 березня 2001 р. позивач

уклав з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта" кредитну угоду

N 5401К38, на підставі якої останньому було надано кредит.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою від

21 березня 2001 р.

між ВАТ "Укрексімбанк" та

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта" було укладено нотаріально

посвідчений договір застави за N 15101Z195 від 12 квітня 2001 р.,

за яким предметом застави виступав автомобіль марки TOYOTA

LANDCRUISER, 1999 р. випуску (двигун N 1HD0181054, кузов

N JT111TJA008011794).

Позивач вказував, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта"

було визнане банкрутом і стосовно нього відкрита ліквідаційна

процедура. Ліквідатор повідомив позивача про відсутність предмета

застави, і зазначив, що на даний момент автомобіль марки TOYOTA

LANDCRUISER, 1999 р. випуску (двигун N 1HD0181054, кузов

N JT111TJA008011794, номерний знак 00-001 ТЕ) зареєстрований в

Кременецькому МРЕВ ДАІ за Приватним підприємством "Русь", що

підтверджується довідкою Державтоінспекції УМВС України в

Тернопільській області за N 13/1676 від 13 липня 2004 р.

Одночасно позивач зазначив, що не надавав

ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта" згоди на відчуження

заставленого майна за договором застави від 12 квітня 2001 р. за

N 15101Z195.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від

15 жовтня 2004 р. у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від

16 грудня 2004 р. вказане рішення скасовано, прийнято нове

рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 травня

2005 р. скасовано постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 16 грудня 2004 р., а рішення

господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2004 р.

залишено без змін.

В основу постанови Вищого господарського суду України

покладено висновки про те, що ВАТ "Укрексімбанк" є заставним

кредитором, на вимоги якого поширюється дія мораторію, введеного у

справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кварта".

зв'язку з чим він не може звернути стягнення на заставлене майно

та отримати задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника

всупереч порядку, установленому Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

( 2343-12 ).

У касаційній скарзі ВАТ "Укрексімбанк" поставлено питання про

скасування постанови Вищого господарського суду України від

4 травня 2005 р. Посилання зроблені на неправильне застосування

норм матеріального права та невідповідність оскарженої постанови

нормам Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2005 р. порушено

касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського

суду України від 4 травня 2005 р.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Вищий

господарський суд України виходив з того, що вона не відповідає

вимогам чинного законодавства, оскільки ВАТ "Укрексімбанк" є

заставним кредитором, на вимоги якого поширюється дія мораторію,

введеного у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційна фірма

"Кварта", і він не може звернути стягнення на заставлене майно та

отримати задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника

всупереч порядку, встановленому Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

( 2343-12 ).

Разом з тим, з обґрунтованістю та законністю такого висновку

погодитися не можна.

Згідно з визначенням терміна "мораторій", що дане у ст.

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), мораторій на задоволення

вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових

зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів

(обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня

введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на

забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати

податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до

прийняття рішення про введення мораторію.

Із змісту цієї норми випливає, що мораторій поширюється

стосовно вимог кредитора до боржника і не може обмежувати право

конкурсного кредитора після порушення справи про банкрутство

боржника на вимоги щодо третіх осіб, які надали забезпечення.

Вищий господарський суд України не дав належної правової

оцінки тому, що предметом спору у даній справі є вимога про

звернення стягнення на майно, яке не входить до ліквідаційної

маси, оскільки не належить боржнику, а належить іншій особі -

Приватному підприємству Фірма "Русь".

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про заставу"

( 2654-12 ), в редакції, чинній на момент відчуження первісним

заставодавцем предмета застави, заставодавець зберігає право

розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом

чи договором.

За змістом ч. 1 статті 27 Закону ( 2654-12 ) застава зберігає

силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або

майнові права, що складають предмет застави, переходять у

власність іншої особи.

Таким чином, позивач мав законні підстави для пред'явлення

позову до Приватного підприємства Фірма "Русь". Висновок

касаційного суду про можливість захисту прав банку лише в

ліквідаційній процедурі боржника шляхом визнання недійсним

договору про відчуження предмета застави Товариством Приватному

підприємству Фірма "Русь" не ґрунтується на законі і є обмеженням

прав банку, не встановленим законом.

Стаття 20 Закону ( 2654-12 ) встановлює правило, згідно з

яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет

застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання

зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо

інше не передбачено законом чи договором.

При цьому право заставодержателя на позов про звернення

стягнення на предмет застави, коли заставодавцем є третя особа, не

може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство та

введення у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог

кредиторів.

Таким чином, постанова касаційного суду є помилковою і

підлягає скасуванню, а постанова суду апеляційної інстанції, який

прийшов до висновку про обґрунтованість позову, відповідає вимогам

закону і залишається без змін.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова

палата П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ВАТ "Укрексімбанк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 4 травня

2005 р. скасувати, а постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 16 грудня 2004 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: