П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2006 N 8/338пд "Судова палата у господарських справах Верховного Суду країни у складі: головуючого Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Потильчака О.І., Новікової Т.О., Щотки С.О., Ґуля В.С., за участі представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Сітнет"- Іванової Т.Б., товариства з обмеженою відповідальністю "Одежда-мода"- Федорова І.Ю., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одежда-мода"на постанову Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2004 року у справі N 8/338пд за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Панфілова І.М. до товариства з обмеженою відповідальністю "Сітнет", товариства з обмеженою відповідальністю "Одежда-мода", представництва Фонду державного майна України в місті Донецьку про визнання угод недійсними, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2006 N 8/338пд

Судова палата у господарських справах Верховного Суду країни

у складі: головуючого Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,

Колесника П.І., Потильчака О.І., Новікової Т.О., Щотки С.О.,

Ґуля В.С., за участі представників: товариства з обмеженою

відповідальністю "Сітнет" - Іванової Т.Б., товариства з обмеженою

відповідальністю "Одежда-мода" - Федорова І.Ю., розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода" на постанову Вищого господарського суду України від

20 жовтня 2004 року у справі N 8/338пд за позовом суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи Панфілова І.М. до

товариства з обмеженою відповідальністю "Сітнет", товариства з

обмеженою відповідальністю "Одежда-мода", представництва Фонду

державного майна України в місті Донецьку про визнання угод

недійсними, В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2003 року суб'єкт підприємницької діяльності -

фізична особа Панфілов І.М. звернувся до господарського суду із

позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сітнет"

(відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода" (відповідач 2), представництва Фонду державного

майна України у місті Донецьку (відповідач 3) про визнання

недійсними угоди про розірвання договору оренди від 19 грудня

1996 року, договору оренди нежитлового приміщення від 28 березня

2003 року та повернення відповідачів у первісний стан.

Під час розгляду справи позивач заявив додаткові позовні

вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу патенту

N 42 на право оренди будівлі, який було укладено між товариством з

обмеженою відповідальністю "Одежда-мода" та товариством з

обмеженою відповідальністю "Сітнет" 13 березня 2003 року.

В обґрунтування своїх вимог суб'єкт підприємницької

діяльності Панфілов І.М. послався на те, що 19 грудня 1996 року

між представництвом Фонду державного майна України в місті

Донецьку та товариством з обмеженою відповідальністю "Одежда-мода"

на підставі патенту N 42 на право оренди будівлі від 19 грудня

1996 року укладено договір оренди нежитлового приміщення, площею

236,9 кв.м, розташованого за адресою: місто Донецьк, проспект

Ленінський, 4. 15 січня 2002 року між позивачем та зазначеним

товариством укладено договір оренди N 01/15-1, відповідно до умов

якого останнє надало позивачу у суборенду частину вказаного

приміщення.

У зв'язку з тим, що 13 березня 2003 року між відповідачем 2

та відповідачем 3 було укладено договір купівлі-продажу патенту

N 42 від 19 грудня 1996 року, 28 березня 2003 року представництво

Фонду державного майна України у місті Донецьку та товариство з

обмеженою відповідальність "Одежда-мода" за взаємною згодою сторін

розірвали договір оренди від 19 грудня 1996 року. У цей же день

представництво Фонду на підставі патенту N 419 від 28 березня

2003 року уклало з товариством з обмеженою відповідальністю

"Сітнет" договір оренди спірного нежитлового приміщення.

Позивач, вказуючи на порушення своїх майнових прав

зазначеними діями відповідачів, просив суд про задоволення

позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітнет", позов не

визнало, посилаючись на його безпідставність.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одежда-мода" вважає

позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

Представництво Фонду державного майна України у місті

Донецьку заперечень по суті позову не надало та просило розглянути

справу у відсутності його представника.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 5 квітня

2004 року провадження у справі в частині вимог про визнання

недійсною угоди про розірвання договору оренди від 19 грудня

1996 року припинено, у решті позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня

2004 року зазначене судове рішення скасовано, у задоволенні позову

відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 липня 2006 року за

касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода" порушено провадження з перегляду у касаційному

порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 жовтня

2004 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування

оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої

інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на

невідповідність постанови суду касаційної інстанції положенням

Конституції України ( 254к/96-ВР ), рішенням Верховного Суду

України з питань застосування норм матеріального права, різного

застосування Вищим господарським судом України одного й того ж

положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

товариства з обмеженою відповідальністю "Сітнет", товариства з

обмеженою відповідальністю "Одежда-мода", обговоривши доводи

касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від

5 квітня 2004 року, Вищий господарський суд України зробив

висновок про те, що виданий представництвом Фонду державного майна

України у місті Донецьку патент N 42 на право оренди приміщення є

чинним і міг бути об'єктом купівлі-продажу за укладеним 13 березня

2003 року договором між товариством з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода" та товариством з обмеженою відповідальністю

"Сітнет".

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки

він зроблений унаслідок неправильного застосування норм

матеріального права.

Так, продаж патентів на право оренди приміщень було

запроваджене Указом Президента України "Про заходи щодо

прискорення процесу малої приватизації в Україні" ( 827/94 ) від

30 грудня 1994 року (далі-Указ) та затвердженим на його виконання

Положенням про патент на право оренди будівель (споруд,

приміщень). (Наказ Фонду державного майна України від 31 січня

1995 року N 90 ( z0071-95 ).

При цьому, суди не звернули уваги на те, що відповідно до

пункту 7-4 статті 114-5 Конституції України ( 888-09 ), від

20 квітня 1978 року, яка була чинною до 28 червня 1996 року, дія

Указу ( 827/94 ) обмежувалась моментом прийняття Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), у

редакції від 23 грудня 1997 року.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до

Закону України "Про оренду державного та комунального

майна" ( 685-14 ) від 20 травня 1999 року Наказом Фонду державного

майна України від 3 вересня 1999 року був затверджений Порядок

проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного

майна ( z0737-99 ), а Наказом N 2459 ( z0907-00 ) від 24 листопада

2000 року визнано таким, що втратило чинність Положення про патент

на право оренди будівель (споруд, приміщень).

Таким чином, дії, які були проведені сторонами після

скасування Положення та правовідносини, що виникли внаслідок цих

дій, є неправомірними, оскільки порушують встановлений

законодавством порядок надання в оренду об'єктів державної форми

власності.

За змістом статей 62, 63 Цивільного кодексу Української РСР

( 1540-06 ) 1963 року, що діяв на момент виникнення спірних

відносин, угода, укладена однією особою від імені другої особи без

належних повноважень або з перевищенням повноважень, не може

створювати, змінювати і припиняти цивільні права та обов'язки

особи, яку представляють.

Господарський суд Донецької області під час розгляду

зазначеної справи дійшов обґрунтованого висновку про те, що

договір купівлі-продажу патенту від 13 березня 2003 року,

укладений між товариством з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода", інтереси якого представляв директор товариства -

Іванова Т.Б., та товариством з обмеженою відповідальністю

"Сітнет", суперечить рішенню вищого органу управління товариства з

обмеженою відповідальністю "Одежда-мода" приватизувати спірні

приміщення, що є підставою для визнання зазначеної угоди

недійсною.

Крім того, суд першої інстанції також встановив, що

Іванова Т.Б. при укладенні договору купівлі-продажу від 13 березня

2003 року з ТОВ "Сітнет", була одночасно учасником останньої з

долею 45% у статутному фонді товариства.

Господарський суд першої інстанції, на підставі належним

чином зібраних доказів, повно встановив всі обставини справи, які

мають значення для правильного вирішення даного спору, вірно

застосував до спірних правовідносин норми матеріального та

процесуального права і ухвалив законне рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасував

судове рішення у справі, не маючи для того законних підстав,

визначених статтею 111-10 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ). Тому оскаржувана постанова Вищого

господарського суду України підлягає скасуванню, а законне й

обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Одежда-мода" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 жовтня

2004 року скасувати, а рішення Господарського суду Донецької

області від 5 квітня 2004 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: