П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2006 N 15/96-05 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Потильчака О.І., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф., Ґуля В.С., за участі представників: позивача - Клочка К.А., відповідача - Лаврика С.В., розглянувши касаційну скаргу департаменту комунальної власності Сумської міської ради на постанову Вищого господарського суду України від 30 травня 2006 року у справі N 15/96-05 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Студія "Еліт-Дизайн"до департаменту комунальної власності Сумської міської ради про визнання договору дійсним, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2006 N 15/96-05

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,

Колесника П.І., Потильчака О.І., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

Ґуля В.С., за участі представників: позивача - Клочка К.А.,

відповідача - Лаврика С.В., розглянувши касаційну скаргу

департаменту комунальної власності Сумської міської ради на

постанову Вищого господарського суду України від 30 травня 2006

року у справі N 15/96-05 за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю "Студія "Еліт-Дизайн" до департаменту комунальної

власності Сумської міської ради про визнання договору дійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю

"Студія "Еліт-Дизайн" звернулось до суду із зазначеним позовом,

мотивуючи його тим, що 11 січня 2005 року між товариством та

департаментом комунальної власності Сумської міської ради укладено

договір оренди нерухомого майна N дкв-0348, відповідно до якого

відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне

користування (оренду) нежитлове приміщення у будинку N 9 по вулиці

Супруна у місті Суми. На виконання умов договору орендар

відповідно до акту прийому-передачі від 11 січня 2005 року прийняв

орендоване приміщення та почав сплачувати орендну плату у розмірі

та термін, передбачені вказаною угодою.

Оскільки сторони

домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами, і відбулося часткове виконання договору, але

відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, позивач,

посилаючись на частину 2 статті 220 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ), просив суд про задоволення позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спірний

договір є неукладеним, оскільки він не був нотаріально

посвідчений. Крім того, розпорядження міського голови міста Суми

від 22 грудня 2004 року N 956-Р, на підставі якого позивачу було

надане в оренду відповідне нежитлове приміщення, скасовано

рішенням Сумської міської ради від 29 грудня 2004 року N 997-МР.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 3 листопада

2005 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від

13 лютого 2006 року зазначене рішення скасовано, у задоволенні

позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 травня

2006 року постанову апеляційного господарського суду скасовано,

рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 2 серпня

2006 року за касаційною скаргою департаменту комунальної власності

Сумської міської ради порушено провадження з перегляду у

касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України

від 30 травня 2006 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування

оскаржуваної постанови і передачу справи на новий розгляд. В

обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність

постанови суду касаційної інстанції рішенням Верховного Суду

України з питань застосування норм матеріального права, різне

застосування Вищим господарським судом України одного й того ж

положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та

перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна

скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та

залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позов

задоволено, Вищий господарський суд України зробив висновок про

те, що по спірному договору було досягнуто згоди з усіх істотних

умов та відбулося його часткове виконання, тому цей договір

відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) є дійсним.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки

зроблений він з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 793 Цивільного

кодексу України ( 435-15 ), договір найму будівлі або іншої

капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і

більше підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно зі статтею 794

цього ж Кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної

споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного

року, підлягає державній реєстрації.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, у

порушення наведених вимог закону сторони уклали договір оренди

нерухомого майна, відповідно до якого позивачу передавалося в

оренду нежитлове приміщення строком на 10 років, у простій

письмовій формі (наслідком, якої є нікчемність даного договору

(частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) і

ніяких дій щодо його нотаріального посвідчення не приймали.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду

державного та комунального майна" ( 2269-12 ) істотними умовами

договору оренди комунального майна зокрема є: відновлення

орендованого майна та умови його повернення; забезпечення

виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток,

гарантія тощо. Проте зі змісту вказаного договору не вбачається,

що сторони досягли згоди із зазначених істотних умов.

За таких обставин апеляційний господарський суд прийшов до

правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання

спірного договору дійсним.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Вищого

господарського суду підлягає скасуванню, а постанова суду

апеляційної інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу департаменту комунальної власності Сумської

міської ради задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 травня

2006 року скасувати, а постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 13 лютого 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: