П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.10.2006 N 44/64-06 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: Головуючого: Барбари В.П., суддів: Ґуля В.С., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О., розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Театральна"та закритого акціонерного товариства "Струм"на постанову Вищого господарського суду України від 27 липня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Театральна"до закритого акціонерного товариства "Струм"про поновлення порушеного права, В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2006 N 44/64-06

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: Головуючого: Барбари В.П., суддів: Ґуля В.С.,

Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф.,

Щотки С.О., розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою

відповідальністю фірми "Театральна" та закритого акціонерного

товариства "Струм" на постанову Вищого господарського суду України

від 27 липня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою

відповідальністю фірми "Театральна" до закритого акціонерного

товариства "Струм" про поновлення порушеного права,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2006 року ТОВ "Фірма "Театральна" (далі - Фірма)

звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до

ЗАТ "Струм" (далі - Товариство) про поновлення порушеного права.

Позивач просив продовжити на 5 років дію договору оренди

N А-2/2001 від 1 березня 2001 року, укладеного між сторонами,

посилаючись на те, що відповідно до пункту 6.5 Договору Фірма має

переважне право на продовження договору оренди на новий строк у

випадку належного виконання умов даного договору.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що

термін дії договору оренди закінчився і він не має наміру більше

здавати приміщення в оренду.

Рішенням господарського суду Харківської області від

13 березня 2006 року позов задоволено.

Суд виходив з того, що

відповідачем не доведено намір використовувати приміщення для

власних потреб.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від

29 травня 2006 року скасовано рішення господарського суду

Харківської області від 13 березня 2006 року та відмовлено у

задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 липня

2006 року скасовано рішення господарського суду Харківської

області від 13 березня 2006 року та постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 29 травня 2006 року, а справу

направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14 вересня 2006 року Верховним Судом України за касаційними

скаргами ТОВ "Фірма "Театральна" та ЗАТ "Струм" порушено касаційне

провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду

України від 27 липня 2006 року.

У своїх касаційних скаргах просять скасувати: ТОВ "Фірма

Театральна" - постанови апеляційного та касаційного суду у справі

та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ЗАТ "Струм" -

постанову касаційного суду, посилаючись на виявлення різного

застосування Вищим господарським судом України одного й того ж

положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали

справи Судова палата вважає необхідним задовольнити касаційну

скаргу ЗАТ "Струм", а касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Театральна" -

відхилити.

Скасовуючи рішення суду першої, постанову апеляційної

інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий

господарський суд України ґрунтував свою постанову неповнотою

з'ясування обставин виконання Орендарем умов договору оренди та

намірів Орендодавця передавати приміщення в оренду іншим суб'єктам

господарювання.

Проте з такими висновками не можна погодитися з наступних

підстав.

Господарськими судами встановлено, що між ЗАТ "Струм"

(Орендодавець) та ТОВ "Театральна" (Орендар) укладено договір

оренди нежилого приміщення N А-2/2001 від 1 березня 2001 року

(далі - Договір), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар

приймає у користування виробничі (нежилі) приміщення площею

560 кв.м., які розташовані за адресою: місто Харків,

просп. Леніна, 56, перший поверх, строком на 5 років до 1 березня

2006 року.

Відповідно до статті 285 Господарського кодексу України

( 436-15 ) (далі - ГК України) та статті 777 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) орендар після спливу строку

договору має переважне право перед іншими суб'єктами

господарювання на укладення договору оренди на новий строк при

умові належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди.

При цьому зобов'язаний повідомити про це орендаря до спливу строку

договору у строк, встановлений договором.

Пунктом 10.6 Договору сторони передбачили, що у випадку

відсутності заяв однієї із сторін про припинення чи зміну договору

за один місяць до закінчення строку, він вважається продовженим на

той же строк і на тих же умовах.

Згідно зі статтею 134 ГК України ( 436-15 ) та статті 314 ЦК

України ( 435-15 ) власник володіє, користується і розпоряджається

майном на власний розсуд.

Отже, законодавець передбачив право власника відмовитись від

продовження договору оренди і право Орендаря на його продовження

при умові належного виконання договірних зобов'язань та наявності

інших суб'єктів господарювання на оренду спірного майна.

Вищий господарський суд України не звернув уваги, що

Орендодавець, як власник майна, у термін передбачений пунктом 10.6

Договору, листами N 91 від 1 серпня 2006 року та N 128 від

9 лютого 2006 року відмовив ТОВ "Театральна" в продовженні дії

договору у зв'язку із необхідністю використання спірного

орендованого майна у виробничій діяльності Товариства без намірів

його передачі в оренду третім особам, а орендар не надав суду

належних доказів, відповідно до статей 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), які б підтверджували

передачу орендованого майна іншим суб'єктам господарювання.

За цих обставин апеляційний суд прийшов до обґрунтованого і

законного висновку про відсутність правових підстав застосування

господарським судом до спірних відносин статті 285 ГК України

( 436-15 ) та статті 777 ЦК України ( 435-15 ) і правильно

скасував незаконне рішення.

Висновок касаційного суду щодо неповноти з'ясування судами

обставин справи зроблений з перевищенням своїх повноважень,

передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ), внаслідок переоцінки доказів, не відповідає

фактичним обставинам справи і є помилковим.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції

України ( 254к/96-ВР ) не вважає необхідним направити справу на

новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б

положенням статті 125 Конституції України і статтям 2, 39 Закону

України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) в частині визначення

статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити

законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно

недопустиму необхідність скасування законного рішення суду

апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в статті 111-18

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) перелік

наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого

господарського суду України не вважається правовою перешкодою для

прийняття зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-19 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Театральна" залишити без

задоволення.

Касаційну скаргу ЗАТ "Струм" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 27 липня

2006 року скасувати.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від

29 травня 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: