П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.10.2006 N 3/157 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2006 N 3/157

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі:

     Головуючого Шицького І.Б.,

     Суддів: Барбари В.П., Колесника П.І.,

     Новікової Т.О., Потильчака О.І.,

     Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності

Полонського К.В. - Коноваленка В.І., суб'єкта підприємницької

діяльності Смельняка О.М., представника Новоукраїнського

міжгосподарського сортонасінницького підприємства - Іщенко С.В.,

розглянувши касаційні скарги Новоукраїнського

міжгосподарського сортонасінницького підприємства (далі -

Підприємство) на постанови Вищого господарського суду України від

13 червня 2006 року у справі N 3/157, В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2004 року суб'єкти підприємницької діяльності

Полонський К.В. та Смельняк О.М. звернулися в господарський суд

Кіровоградської області із заявою про визнання Підприємства

банкрутом.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від

12 квітня 2005 року порушено провадження у справі про банкрутство,

введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено

розпорядника майна, призначено дату проведення підготовчого

засідання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

За результатами підготовчого засідання ухвалою господарського

суду Кіровоградської області від 25 квітня 2005 року визнано

вимоги суб'єктів підприємницької діяльності Полонського К.В.

та

Смельняка О.М. у сумах 119639 грн. 40 коп. та 75000 грн.

відповідно; зобов'язано кредиторів подати до офіційних друкованих

органів оголошення про порушення справи про банкрутство тощо.

За результатами попереднього засідання ухвалою господарського

суду Кіровоградської області від 1 липня 2005 року:

- залишені без розгляду клопотання, заявлені від імені

боржника представником Іщенко С.В., про зупинення провадження у

справі та про усунення арбітражного керуючого Салатова С.В. від

обов'язків розпорядника майна боржника;

- відмовлено в задоволенні клопотання кредиторів про

припинення повноважень керівника боржника Хайченка О.І.;

- визнано вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог

кредиторів тощо.

Переглянувши в апеляційному порядку ухвалу суду першої

інстанції від 25 квітня 2005 року, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд постановою від 21 лютого 2006 року зазначену

ухвалу скасував, а провадження у справі припинив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що при проведенні

підготовчого засідання місцевий господарський суд не виконав

вимоги частини четвертої статті 11 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

( 2343-12 ) (далі - Закон) та не з'ясував ознаки

неплатоспроможності боржника. Припиняючи провадження у справі, суд

апеляційної інстанції виходив з того, що:

- відповідно до частини третьої статті 6 Закону ( 2343-12 )

справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо

безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно

складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,

які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після

встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено

цим Законом;

- кредитори обґрунтовували наявність безспірних вимог до

боржника посиланням на рішення господарського суду Кіровоградської

області від 09 лютого 2005 року у справі N 7/5, яким на користь

суб'єкта підприємницької діяльності Полонського К.В.

Підприємства стягнуто 82139 грн. 40 коп. основного боргу,

37500 грн. штрафу, 1139 грн. 39 коп. витрат на державне мито,

118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу, та посиланням на відповідь Підприємства (лист від

6 вересня 2004 року N 52) на претензію суб'єкта підприємницької

діяльності Смельняка О.М., у якій Підприємство визнавало суму

боргу 75000 грн. за надані йому послуги;

- 15 березня 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності

Полонський К.В. звернувся до державної виконавчої служби із заявою

про відкриття виконавчого провадження за виданим господарським

судом наказом, а 24 березня 2005 року суб'єкт підприємницької

діяльності Смельняк О.М. звернувся до державної виконавчої служби

із заявою про примусове стягнення визнаної Підприємством суми;

- постановами старшого державного виконавця підрозділу

примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби

Кіровоградського обласного управління юстиції від 06 квітня

2005 року та від 08 квітня 2005 року зазначені документи повернуто

стягувачам без виконання зв'язку з відсутністю у боржника майна,

на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення

заборгованості;

- із заявою про визнання Підприємства банкрутом суб'єкти

підприємницької діяльності Полонський К.В. та Смельняк О.М.

звернулися до господарського суду 14 квітня 2005 року;

- у матеріалах справи містяться докази того, що станом на

22 квітня 2005 року на поточному рахунку Підприємства в

Новоукраїнському відділенні АППБ "Аваль" Кіровоградської обласної

дирекції знаходились кошти в сумі 90793 грн. 54 коп.

За цих обставин суд апеляційної інстанції вважав, що

кредитори, за заявою яких порушено справу про банкрутство, не

довели неспроможність Підприємства задовольнити їх безспірні

вимоги протягом строку, передбаченого частиною третьою статті

6 Закону ( 2343-12 ).

Переглянувши в апеляційному порядку ухвалу суду першої

інстанції від 1 липня 2005 року, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд постановою від 21 лютого 2006 року зазначену

ухвалу скасував з тих мотивів, що провадження у справі про

банкрутство Підприємства судом апеляційної інстанції припинено.

Постановами Вищого господарського суду України від 13 червня

2006 року зазначені постанови суду апеляційної інстанції

скасовано, а ухвали господарського суду Кіровоградської області

від 25 квітня 2005 року та від 1 липня 2005 року залишено в силі.

Вищий господарський суд України вважав помилковим висновок суду

апеляційної інстанції щодо передчасності ініціювання кредиторами

справи про банкрутство Підприємства та вмотивував постанову тим,

що передбачений частиною третьою статті 6 Закону ( 2343-12 )

тримісячний строк повинен обчислюватися з моменту порушення

боржником строку сплати грошового зобов'язання, установленого

сторонами в договорі, а також на інших підставах, передбачених

цивільним законодавством України.

21 вересня 2006 року колегією суддів Верховного Суду України

за касаційними скаргами Підприємства порушено провадження з

перегляду у касаційному порядку постанов Вищого господарського

суду України від 13 червня 2006 року. У касаційних скаргах

ставиться питання про скасування оскаржених постанов та припинення

провадження у справі. На обґрунтування касаційних скарг зроблено

посилання на порушення положень статті 129 Конституції України

( 254к/96-ВР ), норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

боржника та кредиторів, розглянувши доводи касаційних скарг,

перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських

справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги

підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанови суду апеляційної інстанції від 21 лютого

2006 року і залишаючи в силі ухвали місцевого господарського суду

від 25 квітня 2005 року та від 1 липня 2005 року, винесені за

результатами підготовчого та попереднього засідань відповідно,

Вищий господарський суд України виходив, зокрема, з того, що суд у

підготовчому засіданні у повному обсязі встановив ознаки

неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредиторів, їх

безспірність та правильно продовжив процедуру банкрутства

Підприємства.

З цим погодитись не можна.

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд

порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з

кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про

банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з

урахуванням особливостей, встановлених Законом ( 2343-12 )

(частина друга статті 4-1 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 6 Закону ( 2343-12 ) передбачено, що

справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо

безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно

складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,

які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після

встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено

цим Законом.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство,

не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить ухвалу

про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій

вказується, зокрема, дата проведення підготовчого засідання суду,

яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття

заяви про порушення справи про банкрутство (частина перша статті

11 Закону ( 2343-12 ). Згідно з вимогами частини четвертої статті

11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи,

заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень

боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити

наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог

кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про

банкрутство, та безспірність цих вимог.

Застосовуючи зазначені положення Закону ( 2343-12 ), слід

виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень

статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги

кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші

вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи

розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства

здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий

статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом ( 2343-12 ) вимоги кредиторів

набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені

відповідними документами, зокрема виконавчими.

Вищий господарський суд України на це уваги не звернув та

помилково ототожнив поняття "грошове зобов'язання", як його

визначено в абзаці сьомому статті 1 Закону ( 2343-12 ), з поняттям

"безспірні вимоги кредиторів", не врахувавши, що настання

передбаченого договором строку виконання грошового зобов'язання не

є тією обставиною, з якою Закон пов'язує безспірність вимог

кредитора.

Як установлено судами, безспірні вимоги суб'єкта

підприємницької діяльності Полонського К.В. до Підприємства

грунтувалися на рішенні господарського суду Кіровоградської

області від 9 лютого 2005 року у справі N 7/5; безспірні вимоги

суб'єкта підприємницької діяльності Смельняка О.М. до Підприємства

- на визнаній ним листом від 6 вересня 2004 року N 52 претензії.

Слід зазначити, що умови й порядок виконання судових рішень

визначено Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Пунктом 18 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у

редакції, чинній до внесення змін Законом України від 15 березня

2006 року N 3541-IV ( 3541-15 ), передбачалося виконання

відповідно до цього Закону також визнаних у встановленому порядку

претензій.

Судами установлено, що із заявами про примусове виконання

зазначеного судового рішення та визнаної Підприємством претензії

суб'єкти підприємницької діяльності Полонський К.В. та

Смельняк О.М. звернулися до державної виконавчої служби 15 березня

та 24 березня 2005 року відповідно, а 14 квітня 2005 року, тобто

менше ніж через місяць, зазначені особи подали до господарського

суду Кіровоградської області заяву про визнання Підприємства

банкрутом.

За цих обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов

висновку про те, що заява суб'єктів підприємницької діяльності

Полонського К.В. та Смельняка О.М. про визнання Підприємства

банкрутом подана без дотримання вимог частини третьої статті 6

Закону ( 2343-12 ), а саме за відсутності доказів неспроможності

боржника задовольнити безспірні вимоги кредиторів протягом трьох

місяців після пред'явлення до виконання документів, що

підтверджують ці вимоги. Постанови Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 21 лютого 2006 року відповідають фактичним

обставинам справи та вимогам закону й скасовані судом касаційної

інстанції без законних підстав.

Враховуючи викладене, касаційні скарги Підприємства слід

задовольнити, оскаржені постанови Вищого господарського суду

України від 13 червня 2006 року скасувати, а скасовані ними

законні й обґрунтовані постанови суду апеляційної інстанції

залишити в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України

( 254к/96-ВР ), Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий

розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б

положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону

України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) щодо визначення

статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити

законність у здійсненні правосуддя, викликало б конституційно

недопустиму необхідність скасування законних рішень суду

апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті 111-18

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) перелік

наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого

господарського суду України не процесуальною перешкодою для

прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду

України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги Новоукраїнського міжгосподарського

сортонасінницького підприємства задовольнити.

Постанови Вищого господарського суду України від 13 червня

2006 року у справі N 3/157 скасувати, а постанови

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого

2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2007 — 2007 р., № 3, стор. 50

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.10.2006 N 3/157 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2006

Публікації документа

Верховний Суд України: