П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2006 N 4/797-7/73 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги виробничо-комерційної корпорації "Ефа-Львів"та закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"на постанову Вищого господарського суду України від 26 січня 2006 року в справі N 4/797-7/73 за позовом виробничо-комерційної корпорації "Ефа-Львів"в особі арбітражного керуючого ліквідатора С. до концерну "Міжрегіональний агротехнічний сервіс"у формі закритого акціонерного товариства, 3-тя особа - закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"в особі філії "Західне головне регіональне управління", про стягнення 521731 грн., В С Т А Н О В И Л А:". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2006 N 4/797-7/73

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П.,

Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційні скарги виробничо-комерційної корпорації

"Ефа-Львів" та закритого акціонерного товариства комерційного

банку "ПриватБанк" на постанову Вищого господарського суду України

від 26 січня 2006 року в справі N 4/797-7/73 за позовом

виробничо-комерційної корпорації "Ефа-Львів" в особі арбітражного

керуючого ліквідатора С. до концерну "Міжрегіональний

агротехнічний сервіс" у формі закритого акціонерного товариства,

3-тя особа - закрите акціонерне товариство комерційний банк

"ПриватБанк" в особі філії "Західне головне регіональне

управління", про стягнення 521731 грн., В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2005 року виробничо-комерційна корпорація (далі -

ВКК) "Ефа-Львів" в особі арбітражного керуючого ліквідатора

С. звернулася до суду з позовом до концерну "Міжрегіональний

агротехнічний сервіс" у формі закритого акціонерного товариства

(далі - Концерн) про визнання зарахування зустрічних вимог на суму

521731 грн. недопустимими та стягнення цієї суми з відповідача. В

обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідно акта

взаємозаліку зустрічних вимог, підписаного 25 травня 2004 року

арбітражним керуючим ВКК "Ефа-Львів" А.

та Концерном, який є

кредитором позивача четвертої черги, сума вартості об'єкта

нерухомості, придбаного останнім за договором купівлі-продажу від

24 березня 2004 року, зарахована в рахунок погашення кредиторських

вимог Концерну.

Посилаючись на те, що таке зарахування суперечить вимогам

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), порушує права та охоронювані

законом інтереси третьої особи - закритого акціонерного товариства

комерційного банку "ПриватБанк" в особі філії "Західне головне

регіональне управління" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") як кредитора

першої черги, кредитора другої черги - працівників ВКК "Ефа-Львів"

щодо заборгованості по заробітній платі, а також на те, що

комітетом кредиторів не приймалося рішення про проведення такого

взаємозаліку, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням господарського суду Львівської області від 4 липня

2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 20 жовтня 2005 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 січня

2006 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано,

ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 23 березня

2006 року за касаційними скаргами ВКК "Ефа-Львів" та ЗАТ КБ

"ПриватБанк" порушено провадження з перегляду в касаційному

порядку постанови Вищого господарського суду України від 26 січня

2006 року. Касаційні скарги обґрунтовуються невідповідністю

оскаржуваної постанови нормам матеріального права, рішенням

Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального

права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом

України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,

обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали

справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду

України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких

підстав.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій,

Вищий господарський суд України на підставі статті 601 Цивільного

кодексу України ( 435-15 ) дійшов висновку про безпідставність

позовних вимог.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що

постановою господарського суду Львівської області від 8 березня

2003 року ВКК "Ефа-Львів" визнано банкрутом.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 24 березня

2004 року між ВКК "Ефа-Львів" в особі арбітражного керуючого

ліквідатора А. та Концерном, останній придбав

адміністративно-виробничі будівлі та споруди складу-гаражу, які

знаходяться за адресою: [...].

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продаж вказаного майна

вчинено за 573904 грн. 10 коп., з яких кошти в сумі 521731 грн.

Концерн зобов'язався перерахувати на рахунок ВКК "Ефа-Львів" на

протязі 90 календарних днів. Умови договору щодо перерахування

коштів за об'єкт нерухомості в сумі 521731 грн. на рахунок

ВКК "Ефа-Львів" відповідачем виконано не було, натомість 25 травня

2004 року між арбітражним керуючим ВКК "Ефа-Львів" А. та

Концерном, який є кредитором позивача четвертої черги з вимогами в

сумі 1779109 гри. 39 кой., підписано акт взаємозаліку зустрічних

вимог, відповідно до якого кошти за об'єкт нерухомості в сумі

521731 грн. зараховано в рахунок погашення кредиторських вимог

Концерну.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 Цивільного

кодексу України ( 435-15 ) не допускається зарахування зустрічних

вимог у інших випадках, встановлених договором або законом.

Ураховуючи те, що нежилі приміщення, які є предметом договору

купівлі-продажу від 24 березня 2004 року, було реалізовано в

процесі ліквідаційної процедури боржника ВКК "Ефа-Львів",

визнаного банкрутом, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли

правильного висновку про пріоритетне застосування до спірних

правовідносин положень Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

( 2343-12 ) (далі - Закон про банкрутство), який встановлює умови

та порядок відновлення платоспроможності боржника - суб'єкта

підприємницької діяльності або визнання його банкрутом та

застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового

задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 30 Закону про банкрутство ( 2343-12 ),

кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури,

зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються

виплати кредиторам у порядку, передбаченому статті 31 цього

Закону. Разом із тим, вимоги Закону про банкрутство не допускають

під час провадження в справі про банкрутство індивідуального

задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

За таких обставин судові інстанції дійшли обґрунтованого

висновку про те, що взаємозалік зустрічних вимог згідно акта від

25 травня 2004 року суперечить вимогам зазначеного Закону

( 2343-12 ) та порушує права та охоронювані законом інтереси

ЗАТ КБ "ПриватБанк", як кредитора першої черги, кредиторські

вимоги якого в сумі 240000 грн. було забезпечено заставою

вищезазначених об'єктів нерухомості, а також кредитора другої

черги - працівників позивача щодо заборгованості по заробітній

платі. Крім того, комітетом кредиторів боржника не надавалася

згода на укладення арбітражним керуючим угод боржника, щодо яких є

заінтересованість, та на вчинення такого виду зарахувань.

Разом із цим, посилання Вищого господарського суду України на

ту обставину, що судовими інстанціями не було враховано положення

статті 15 Закону про банкрутство ( 2343-12 ), відповідно до яких

вимоги кредиторів щодо яких існують заперечення боржника повинні

бути розглянуті у попередньому засіданні господарського суду, не

можна вважати цілком обґрунтованими, оскільки реалізація об'єктів

нерухомості боржника ВКК "Ефа-Львів", а в подальшому і взаємозалік

зустрічних вимог, відбулися після визнання останнього банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, постанова Вищого господарського суду

України від 26 січня 2006 року підлягає скасуванню, а постанова

Львівського апеляційного господарського суду від 20 жовтня

2005 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги виробничо-комерційної корпорації "Ефа-Львів"

та закритого акціонерного товариства комерційного банку

"ПриватБанк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 січня

2006 року скасувати, а постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 20 жовтня 2005 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Верховний Суд України: