П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2007 N 12/111 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2007

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2007 N 12/111

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі:

     Головуючого: Шицького І.Б.,

     суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Колесника П.І.,

Новікової Т.О., Потильчака О.І., Щотки С.О.,

     за участі представників:

     Генеральної прокуратури України - Громадського С.О.,

Міністерства аграрної політики України - Шевнікової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського

суду України від 19 січня 2006 року у справі N 12/111 за позовом

прокурора Корольовського району міста Житомира в інтересах держави

в особі Міністерства аграрної політики України, державного

підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості

підприємств агропромислового комплексу", уповноваженою особою

якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство державної

акціонерної компанії "Хліб України", до сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю "Яроповичі" про стягнення

209 064 грн. В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2005 року прокурор Корольовського району міста

Житомира (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду

Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі

Міністерства аграрної політики України та державного підприємства

"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств

агропромислового комплексу" (далі - Агентство), уповноваженою

особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство державної

акціонерної компанії "Хліб України" (далі - Житомирське

ОДП ДАК "Хліб України"), до сільськогосподарського товариства з

обмеженою відповідальністю "Яроповичі" (далі - СТОВ "Яроповичі")

про стягнення 209 064 грн., у тому числі 63 748,90 грн.

заборгованості та 145 315,10 грн. збитків.

Прокурор вказував, що на виконання постанови Кабінету

Міністрів України від 3 вересня 1997 року N 977 ( 977-97-п ) "Про

умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського

господарства під урожай 1998 року" (далі - постанова КМУ N 977) та

згідно з Порядком забезпечення сільськогосподарських

товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року,

затвердженим наказом Міністерства агропромислового комплексу

України, Міністерства фінансів України, державної акціонерної

компанії "Хліб України" від 14 жовтня 1997 року N 65/213/77

( z0536-97 ), колективному сільськогосподарському підприємству

"Яроповичі", правонаступником якого є СТОВ "Яроповичі", через

відкрите акціонерне товариство "Андрушівський райагрохім" за

накладною від 13 жовтня 1998 року N 852 поставлено мінеральні

добрива на суму 72 083,56 грн. на умовах розрахунків пшеницею 3

класу в кількості 295,58 тонн на таку ж суму (за цінами

1998 року). За поставлені мінеральні добрива відповідач

розрахувався частково, заборгувавши 261,33 тонн пшениці 3 класу.

На обґрунтування вартості зазначеної кількості пшениці, яка у

позові визначена в сумі 209 064 грн., Прокурор посилався на лист

Житомирської товарної аграрно-промислової біржі від 19 серпня

2004 року N 211 щодо зафіксованої на торгах ціни на пшеницю

3 класу 800 грн. за тонну.

Прокурор також вказував, що відповідно до постанови Кабінету

Міністрів України від 15 травня 2003 року N 690 ( 690-2003-п )

"Про утворення державного підприємства "Агентство з

реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового

комплексу" шляхом виділення філії зі складу державної акціонерної

компанії "Хліб України" утворено Агентство, якому за розподільчим

балансом передана дебіторська заборгованість, що виникла у зв'язку

з виконанням постанови КМУ N 977 ( 977-97-п ).

За договором

доручення від 22 вересня 2003 року N 4-п Агентство доручило

Житомирському ОДП ДАК "Хліб України" вчинити дії зі стягнення з

боржників вказаної дебіторської заборгованості.

На обґрунтування інтересів держави у спірних відносинах

Прокурор посилався на те, що даний позов спрямований на

забезпечення повернення до державного бюджету бюджетної позички з

метою подальшого використання коштів на розширення обсягів

поставок зернових та інших сільськогосподарських товарів для

потреб населення та агропромислового комплексу.

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його

безпідставність, а також на сплив позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від

8 листопада 2005 року позов залишено без розгляду на підставі

пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ). В обґрунтування зазначеної ухвали суд

послався на статтю 2 Господарського процесуального кодексу України

та зазначив, що Прокурор штучно визначив позивачем Міністерство

аграрної політики України, оскільки останнє не є учасником спірних

відносин, а вказаний Прокурором інший позивач - Агентство, не є

органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. За

цих обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що

у позовній заяві Прокурора неправильно визначено позивача за

вимогами про захист інтересів держави, у зв'язку з чим її було

залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 січня

2006 року N 16/472 зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено

без змін.

5 квітня 2007 року колегією суддів Верховного Суду України за

касаційним поданням Генерального прокурора України порушено

провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого

господарського суду України від 19 січня 2006 року.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування

вказаних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до

суду першої інстанції. В обґрунтування подання зроблено посилання

на невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції

України ( 254к/96-ВР ) та рішенням Верховного Суду України з

питань застосування норм матеріального права, різне застосування

Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону

у аналогічних справах, неправильне застосування судом касаційної

інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представники

Генеральної прокуратури України, Міністерства аграрної політики

України розглянувши доводи касаційного подання та перевіривши

матеріали справи Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з

таких підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України ( 254к/96-ВР )

одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів

громадянина або держави і суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 )

передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина

або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені

держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді

інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених

законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з

позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи,

невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються

інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій

чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у

суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень

економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок

протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що

вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ), в якій визначено підстави порушення справ у

господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського

суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої

цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в

інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому

полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність

їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою

здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення

Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99

( v003p710-99 ) (справа про представництво прокуратурою України

інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган,

уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), означає орган, на який

державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності

у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів

держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства

аграрної політики України та Агентства, Прокурор мотивував позовну

заяву посиланням на постанову КМУ N 977 ( 977-97-п ), якою

врегульовані умови забезпечення поставки сільськогосподарським

товаровиробникам мінеральних добрив у 1997-1998 роках, вироблених

на підприємствах хімічної промисловості України. На виконання

пункту 7 зазначеної постанови Міністерство агропромислового

комплексу України, Міністерство фінансів України, державна

акціонерна компанія "Хліб України" розробили Порядок забезпечення

сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під

урожай 1998 року (далі - Порядок), який затвердили наказом від

14 жовтня 1997 року N 65/213/77 ( z0536-97 ). Цим Порядком

визначено схему взаємодії виробників, постачальників мінеральних

добрив, державного об'єднання "Украгрохім", державної акціонерної

компанії "Хліб України", відкритого акціонерного товариства

"Агрохімцентр", Головного управління Державного казначейства

України, агрохімічних, заготівельних, переробних підприємств та

сільськогосподарських товаровиробників на підставі укладених ними

дво- та тристоронніх договорів; визначено функції Міністерства

фінансів України у цій взаємодії; передбачено здійснення

розрахунків за отримані від постачальників мінеральні добрива з

використанням переказних векселів, виданих державною акціонерною

компанією "Хліб України" та авальованих Головним управлінням

Державного казначейства України тощо.

Таким чином, відносини щодо поставки мінеральних добрив

сільськогосподарським товаровиробникам під урожай 1998 року та

здійснення розрахунків між учасниками цих відносин є сферою

державного регулювання. Згідно з пунктом 20 Порядку ( z0536-97 )

контроль за його виконанням покладено на Міністерство

агропромислового комплексу України, державну акціонерну компанію

"Хліб України", Головне управління Державного казначейства

України.

Міністерство аграрної політики України, вказане у позовній

заяві Прокурора як орган, що уособлює інтереси держави у спірних

відносинах, є центральним органом виконавчої влади та

правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України

(Указ Президента України від 7 червня 2000 року N 772/2000

( 772/2000 ) "Питання Міністерства аграрної політики України").

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року

N 690 ( 690-2003-п ) "Про утворення державного підприємства

"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств

агропромислового комплексу" до сфери управління Міністерства

аграрної політики України віднесено Агентство, утворене у зв'язку

з реорганізацією державної акціонерної компанії "Хліб України".

Цією постановою передбачена передача Агентству права вимоги до

дебіторів державної акціонерної компанії "Хліб України" за

розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених,

зокрема, відповідно до постанови КМУ N 977 ( 977-97-п ).

На вказані нормативно-правові акти, як правову підставу

позову, посилався Прокурор у позовній заяві. Проте місцевий

господарський суд положення цих законодавчих актів не

проаналізував, що призвело до помилкового висновку цього суду щодо

невідповідності позовної заяви Прокурора вимогам статті 2

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та

безпідставного залишення позову без розгляду. Залишаючи ухвалу

суду першої інстанції без змін, Вищий господарський суд України на

це уваги не звернув.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не

можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню із направленням

справи до Господарського суду Житомирської області для розгляду по

суті.

Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційне подання Генерального прокурора України

задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 січня

2006 року та ухвалу Господарського суду Житомирської області від

8 листопада 2005 року скасувати, а справу передати на розгляд до

суду першої інстанції.

Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2007 — 2007 р., № 16, стор. 62

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2007 N 12/111 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2007

Публікації документа

Верховний Суд України: