П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2008 N 30/234 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2008

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2008 N 30/234

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі:

     Головуючого: Барбари В.П.,

Суддів: Гуля B.C., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки C.O.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Солом'янської районної у місті Києві ради та касаційне подання

Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського

суду України від 27 лютого 2008 року у справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Юніор" (далі -

ТзОВ "Юніор") до Київської міської ради, Головного управління

земельних ресурсів виконавчого органу Київради, третя особа -

Солом'янська районна у місті Києві рада, про визнання укладеним

договору, В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2007 року ТзОВ "Юніор" звернулося у господарський

суд міста Києва із позовом до Київської міської ради, Головного

управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, третя

особа - Солом'янська районна у місті Києві рада про визнання

укладеним договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що відповідно до статті 33 Закону

України "Про оренду землі" ( 161-14 ) орендар, який належно

виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших

рівних умов переважне право на поновлення договору. ТзОВ "Юніор"

повністю виконує всі умови договору оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 червня

2007 року позов задоволено.

Рішення вмотивоване тим, що

ТзОВ "Юніор" належно виконував обов'язки орендаря земельної

ділянки і за таких обставин, відповідно до частини 1 статті 33

Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) має за інших рівних

умов переважне право на поновлення договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від

14 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та

в позові відмовлено. Постанова вмотивована тим, що у зв'язку з

використанням відповідачами спірних земельних ділянок на власні

потреби, тобто для соціального розвитку міста, у позивача відсутні

підстави для переважного права продовження орендних правовідносин

з відповідачами або третьою особою.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого

2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14 листопада 2007 року скасовано, а рішення господарського

суду міста Києва 05 червня 2007 року залишено без змін з підстав

зазначених у рішенні.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 24 квітня

2008 року за касаційною скаргою Солом'янської районної у місті

Києві ради порушено провадження з перегляду у касаційному порядку

постанови Вищого господарського суду України від 27 лютого

2008 року. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування

оскарженої постанови з мотивів неправильного застосування норм

матеріального та процесуального права і різного застосування Вищим

господарським судом України положень одного й того ж закону в

аналогічних справах.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 08 травня

2008 року за касаційним подання Генерального прокурора України

порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови

Вищого господарського суду України від 27 лютого 2008 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,

обговоривши доводи касаційної скарги і подання, перевіривши

матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України вважає, що касаційна скарга та подання підлягають

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду

землі" ( 161-14 ) після закінчення строку, на який було укладено

договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки

відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне

право на поновлення договору.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве

самоврядування" ( 280/97-ВР ) до виключної компетенції міської

ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання

земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному

засіданні ради-сесії.

Таким чином, враховуючи що чинним законодавством не

передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі,

реалізація переважного права на поновлення договору оренди

земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін

можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого

самоврядування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено

судами, позивач неодноразово повідомлявся про необхідність

звільнення орендованих раніше земельних ділянок на підставі рішень

Солом'янської райради м. Києва, зокрема, рішенням Солом'янської

районної у м. Києві ради від 27.04.2007 року N 152 відповідно до

рішення Київської міської ради від 08.06.2000 "Про передачу

окремих повноважень районним у м.

Києві радам з питань регулювання

земельних відносин" ТзОВ "Юніор" було зобов'язано звільнити

зайняті земельні ділянки та знести три павільйони. Також,

Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної

адміністрації від 03.03.2006 року N 277 "Про затвердження проекту

реконструкції скверу ім. Островського" заплановано реконструкцію

скверу, яка погоджена з усіма відповідними службами міста та

затверджена позитивним висновком "Київдержекспертизи" від

08.08.2007 року, завершення якої передбачено в 2007 році.

Вказані обставини безпідставно не були взяті до уваги судами

першої та касаційної інстанцій.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду

України від 27 лютого 2008 року підлягає скасуванню, а помилково

скасована постанова Київського апеляційного господарського суду

від 14 листопада 2007 року залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України

( 254к/96-ВР ), Судова палата у господарських справах Верховного

Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий

розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б

положенням статті 125 Конституції України, статтям 2, 39 Закону

України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) щодо визначення

статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити

законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно

недопустиму необхідність скасування законного рішення суду

апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті 111-18

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) перелік

наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого

господарського суду України не є процесуальною перешкодою для

прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду

України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата,

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Солом'янської районної у місті Києві ради та

касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 27 лютого

2008 року у справі N 30/234 скасувати.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від

14 листопада 2007 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2008 — 2008 р., № 12, / серія

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2008 N 30/234 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:". Верховний Суд України. 2008

Публікації документа

Верховний Суд України: