П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2006 N 17/32 (06/120) "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                   21.02.2006  N 17/32 (06/120)

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>

розглянувши за участю представників: Дочірньої компанії

"Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

- Д.Д.В., Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" -

О.Д.О.,

касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову

Вищого господарського суду України від 29 листопада 2005 року у

справі N 17/32 за позовом Закритого акціонерного товариства

"Укренергозбут" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання права

власності на природний газ та зобов'язання поставити газ,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2000 року ЗАТ "Укренергозбут" звернулось до

господарського суду з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання

недійсними абзаців 2 пункту 3 актів прийому-передачі природного

газу N 4/11 від 15 грудня 1999 року, без номера від 15 грудня

1999 року, N 5/12 від 14 січня 2000 року, без номера від 14 січня

2000 року.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і

просив визнати за ним право власності на природний газ у обсязі

305000000 куб.м. та зобов'язати відповідача поставити цей газ

споживачам за вказівками позивача.

Свої вимоги позивач

обґрунтовував тим, що в листопаді-грудні 1999 року відповідно до

контрактів купівлі-продажу природного газу від 21 червня 1999 року

за N 4В-99/6 та від 7 жовтня 1999 року за N 03-407-99 він

передав позивачу 418000000 куб. м. природного газу, з яких

113000000 куб. м., було передано споживачам, а 305000000 куб. м.,

залишилось в мережі відповідача.

Рішенням арбітражного суду міста Києва від 12 липня

2000 року, залишеним без змін постановою заступника голови цього

суду від 2 листопада 2000 року та постановою Київського

апеляційного господарського суду від 4 квітня 2002 року, позов

задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на

природний газ у обсязі 305000000 куб. м., який знаходиться в

газотранспортній системі відповідача, зобов'язано відповідача

поставити природний газ у обсязі 305000000 куб. м. споживачам за

вказівками позивача. В решті вимог провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 липня

2003 року зазначені судові рішення скасовані в частині задоволення

позову і в цій частині вимог у позові відмовлено, а в решті

рішення залишено без зміни.

В основу постанови покладені висновки, що прийнятий

відповідно до актів прийому-передачі природного газу N 4/11 від

15 грудня 1999 року, без номера від 15 грудня 1999 року, N 5/12

від 14 січня 2000 року та від 14 січня 2000 року газ був

транспортований відповідачем споживачам та використаний останніми,

а у транспортній мережі відсутній газ, який би належав позивачу.

У жовтні 2005 року позивач звернувся до Вищого господарського

суду України з заявою про перегляд постанови Вищого господарського

суду України від 25 липня 2003 року за нововиявленими обставинами.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що рішенням Голосіївського

районного суду м.

Києва від 7 вересня 2005 року встановлено факт,

що в газотранспортній системі Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" знаходиться

305000000 куб. м. належного позивачу природного газу, переданого

за актами прийому-передачі природного газу від 14 січня 2000 року,

від 15 грудня 1999 року, від 15 грудня 1999 року за N 4/11, від

14 січня 2000 року за N 5/12.

Постановою Вищого господарського суду України від

29 листопада 2005 року задоволено заяву ЗАТ "Укренергозбут" про

перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого

господарського суду України від 25 липня 2003 року.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 липня

2003 року скасовано, а рішення арбітражного суду міста Києва від

12 липня 2000 року та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 4 квітня 2002 року залишено без зміни.

В основу постанови Вищого господарського суду України

покладено висновки про те, що рішенням Голосіївського районного

суду м. Києва від 7 вересня 2005 року спростовуються доводи

касаційного суду, викладені в постанові від 25 липня 2003 року, де

зазначено що газ поставлений в листопаді-грудні 1999 року був

прийнятий відповідачем в його транспортні мережі і транспортований

споживачам та використаний останніми.

У касаційній скарзі Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" поставлено

питання про скасування постанови Вищого господарського суду

України від 29 листопада 2005року. В обґрунтування скарги зроблено

посилання на неправильне застосування Вищим господарським судом

України норм матеріального права, а також виявлення факту різного

застосування Вищим господарським судом України одного й того ж

положення закону в аналогічних справах.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 січня 2006 року

порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого

господарського суду України від 29 листопада 2005 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників

сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає,

що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд може переглянути

прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за

нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і

не могли бути відомі заявникові.

Постанова Вищого господарського суду України від 29 листопада

2005 року вимогам вказаної статті не відповідає.

Як вказано у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду

України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими

обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що

набрали законної сили" від 27 лютого 1981 року за N 1

( v0001700-81 ) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто

такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення

обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала

участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які

могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального

закону.

Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення

президії Вищого господарського суду України від 21 травня

2002 року за N 04-5/563 ( v_563600-02 ) "Про деякі питання

практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими

обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна

обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни

або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення ( v_563600-02 )

не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на

підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі

подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за

правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ), господарський суд має прийняти ухвалу про

залишення судового рішення без змін.

В якості нововиявлених обставин заявник послався на рішення

Голосіївського районного суду м. Києва від 7 вересня 2005 року,

яким на підставі наявних в справі документів та оборотно-сальдової

відомості по рахунку 28.1 встановлено факт, що в газотранспортній

системі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України" знаходиться

305000000 куб. м. природного газу, до якої останній був переданий

за актами прийому-передачі природного газу від 14 січня 2000 року,

від 15 грудня 1999 року, від 15 грудня 1999 року за N 4/11, від

14 січня 2000 року за N 5/12.

При цьому Вищий господарський суд України не зважив на те, що

названі обставини були предметом дослідження при розгляді справи

господарськими судами згідно визначеної законом юрисдикції, а

рішення районного суду прийняте у справі за надуманим спором між

особами, які не знаходяться у правовідносинах щодо природного

газу.

Таким чином, в порушення положень Розділу XIII Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), підставою для

перегляду постанови Вищого господарського суду України від

25 липня 2003 року стали не нововиявлені обставини, а обставини,

які досліджувалися господарськими судами при розгляді справи.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду

України від 29 листопада 2005 року підлягає скасуванню, а

постанова Вищого господарського суду України від 25 липня

2003 року залишенню в силі.

Керуючись статтею 111-19, статтею 111-20 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у

господарських справах, П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 29 листопада

2005 року скасувати, а постанову Вищого господарського суду

України від 25 липня 2003 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Публікації документа

Бізнес:законодавство та практика від 2007 — 2007 р., № 7, стор. 42

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.02.2006 N 17/32 (06/120) "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Публікації документа

Верховний Суд України: