У Х В А Л А 21.02.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

У Х В А Л А

21.02.2007

                             (Витяг)

У лютому 2004 р. Б. звернувся до суду із позовом до

Державного казначейства України, прокуратури АР Крим, прокуратури

м. Євпаторії про відшкодування моральної шкоди, завданої

незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Зазначав, що 15 квітня 2002 р. прокуратурою АР Крим стосовно

нього була порушена кримінальна справа.

У травні 2002 р. він був затриманий працівниками УБОЗ МУ МВС

України і утримувався в ІТТ м. Євпаторії.

У тому самому місяці йому було пред'явлено звинувачення у

вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК ( 2341-14 ), та

обрано міру запобіжного заходу - утримання під вартою, яку

30 липня 2002 р. було замінено на підписку про невиїзд.

Порушену щодо нього 9 липня 2003 р. кримінальну справу було

закрито на підставі п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК ( 1002-05 ).

Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної

відповідності йому заподіяна моральна шкоди, на її відшкодування

просив стягнути 500 000 грн.

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від

23 квітня 2004 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду

АР Крим від 4 жовтня 2004 р., заява Б. задоволена частково,

стягнуто на його користь з єдиного казначейського рахунку

Державного бюджету України на відшкодування завданої моральної

шкоди 150 000 грн.

У касаційному поданні прокурор м. Євпаторії просив скасувати

ухвалені у справі судові рішення, а справу передати на новий

розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне

застосування судами норм матеріального права та порушення норм

процесуального права.

Касаційне подання підлягає частковому задоволенню на таких

підставах.

Судами встановлено, що 18 квітня 2002 р. начальником відділу

прокуратури АР Крим була порушена кримінальна справа за фактом

навмисного знищення майна В.

29 травня 2002 р. Б. був затриманий у зв'язку з підозрою у

вчиненні зазначеного злочину.

30 травня 2002 р. йому було пред'явлено звинувачення у

вчиненні злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК ( 2341-14 ), а

31 травня 2002 р. обрана міра запобіжного заходу - утримання під

вартою.

29 липня 2002 р. постановою слідчого управління МУ МВС

України міра запобіжного заходу Б. була замінена на підписку про

невиїзд.

9 липня 2003 р. кримінальна справа, порушена щодо заявника,

була закрита на підставі п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК ( 1002-05 ) у

зв'язку з відсутністю його вини.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що

незаконним притягненням до кримінальної відповідальності Б.

заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої з урахуванням

характеру, обсягу заподіяних страждань, їх тривалості та інших

обставин повинен становити 150 000 грн.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Згідно зі статтями 1, 5 Закону України від 1 грудня 1994 р.

N 266/94-ВР ( 266/94-ВР ) "Про порядок відшкодування шкоди,

завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,

досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню

шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження,

незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і

тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування

чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки,

незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення

від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права

громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті,

завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини

посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури

і суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 зазначеного Закону

( 266/94-ВР ) розмір моральної шкоди визначається з урахуванням

обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи

судом провадиться відповідно до розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування

під слідством чи судом.

Таким чином, законом прямо передбачено, що розмір

відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із

врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Однак ці вимоги закону залишилися поза увагою судів як

першої, так і апеляційної інстанцій.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й

обґрунтованими.

Зважаючи на те, що обставини справи судом встановлені повно

та всебічно, однак неправильно застосовані норми матеріального

права, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалені у

справі судові рішення.

Законом України від 13 грудня 2001 р. N 2896-III ( 2896-14 )

"Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на

2002 рік" встановлено з 1 січня 2002 р. розмір мінімальної

заробітної плати 140 грн. на місяць, а з 1 липня 2002 р. -

165 грн. на місяць.

Законом України від 26 грудня 2002 р. N 372-IV ( 372-15 )

"Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на

2003 рік" встановлено з 1 січня 2003 р. розмір мінімальної

заробітної плати 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 р. -

237 грн. на місяць.

Враховуючи період перебування Б. під слідством - з

29 травня 2002 р. до 9 липня 2003 р., тобто 1 рік 1 місяць і

10 днів - розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим

2240 грн. та враховуючи конкретні обставини справи, характер

моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок

притягнення заявника до кримінальної відповідальності, колегія

суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід

визначити у розмірі 20 000 грн.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають

зміні в частині визначення розміру моральної шкоди на підставах,

передбачених ст. 341 ЦПК ( 1618-15 ).

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК ( 1618-15 ), колегія суддів

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

касаційне подання прокурора м. Євпаторії задовольнила частково,

ухвалу Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 квітня 2004 р.

та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 4 жовтня 2004 р. змінила,

зменшивши суму, що підлягає стягненню з Державного казначейства

України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Б.

на відшкодування моральної шкоди, і визначила її у розмірі

20 000 грн.

"Цивільне судочинство.

Судова практика

у цивільних справах",

N 1, 2007 р.

У Х В А Л А 21.02.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Верховний Суд України: