У Х В А Л А 26.01.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ

У Х В А Л А

26.01.2007

                             (Витяг)

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від

7 червня 2002 р. М. засуджено за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 368,

статтями 69, 70 КК України ( 2341-14 ) на 4 роки позбавлення волі

з позбавленням права обіймати посади представника влади строком на

1 рік і 6 місяців і конфіскацією 1/3 частини його особистого майна

та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі

ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік з покладенням на

нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду М. засуджено за те, що він, працюючи старшим

інспектором, а з 9 лютого 2001 р. начальником оперативного сектору

служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил

Житомирської митниці, в період із 22 вересня 2000 р. по

15 лютого 2001 р. вчиняв службові підроблення та одержував хабарі

за сприяння в митному оформленні автомобілів.

     Всього одержав хабарів від:

     - Г.В. - на суму 640 грн.;

     - Л. - на суму 815 грн. 40 коп.;

     - К.О. і К. А. - на суму 650 грн.;

     - М. - на суму 814 грн. 88 коп.;

     - З. - на суму 1629 грн.;

- Т.В., який діяв в інтересах Б.О., - на суму 543 грн.

6 коп.;

- К.Л. - на суму 120 грн.

У клопотанні заступник прокурора Житомирської області порушує

питання про скасування вироку суду щодо М.

у зв'язку з істотним

порушенням кримінально-процесуального закону.

Посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам

ст. 334 КПК України ( 1003-05 ), оскільки не містить доказів, на

яких ґрунтується висновок суду про винуватість М., а суд не

дослідив докази у справі, незважаючи на те, що засуджений не

визнав вини на досудовому слідстві та відмовився давати показання

в суді.

П'ятеро суддів Верховного Суду України вважають, що

клопотання прокурора є необґрунтованим та наводять доводи на

підтвердження свого висновку.

Відповідно до ст. 395 КПК України ( 1003-05 ) п'ятеро суддів

Верховного Суду України внесли подання на спільне засідання та

просили вирок щодо М. змінити і виключити з вироку вказівку суду

про призначення засудженому додаткового покарання у виді

конфіскації 1/3 частини його особистого майна.

Заслухавши доповідача, заступника Генерального прокурора

України К., який вважав, що клопотання заступника прокурора не

підлягає задоволенню, а вирок відповідно до ст. 395 КПК України

( 1003-05 ) - зміні, перевіривши матеріали справи та викладені у

клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та

Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що

клопотання не підлягає задоволенню, а вирок відповідно до ст. 395

КПК України - зміні.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України ( 1003-05 ) суд має

право, якщо цього не заперечують учасники судового розгляду,

визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних

обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не

оспорюються.

Як вбачається з протоколу судового засідання, суд, діючи

відповідно до вимог ст. 299 КПК України ( 1003-05 ), визнав

недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи, які

ніким не оспорювалися, про що зазначив у вироку.

Оскільки відповідно до вимог ст. 323 КПК України ( 1003-05 )

суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в

судовому засіданні, підстав посилатися у вироку на будь-які докази

суд не мав.

Приймаючи рішення щодо обсягу доказів, які підлягають

дослідженню, суд роз'яснив М. зміст ст. 299 КПК України

( 1003-05 ), впевнився у добровільності та істинності позиції

останнього, який погодився з таким порядком розгляду справи і не

заперечував проти дослідження лише матеріалів, що характеризують

його особу.

При цьому, як видно з протоколу судового засідання, М.

повністю визнавав свою вину у пред'явленому обвинуваченні,

розкаювався у вчиненому та скористався своїм правом відмовитися

давати показання.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України ( 1003-05 ) допит

підсудного провадиться обов'язково, якщо тільки він не

відмовляється від дачі показань.

За таких обставин посилання у клопотанні на порушення вимог

закону щодо обов'язкового допиту підсудного є безпідставним,

оскільки М. було надано право давати показання по суті справи,

однак він цим правом не скористався.

Таким чином, доводи клопотання щодо порушення судом

кримінально-процесуального закону при визначенні обсягу доказів та

порядку їх дослідження при постановленні вироку суду є

безпідставними.

Дії М. за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 )

кваліфіковані правильно.

Основне покарання М. призначено правильно.

Суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши М.

додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до положень ст. 77 КК України ( 2341-14 ) у разі

звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути

призначені додаткові покарання тільки у вигляді штрафу,

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу,

чину або кваліфікаційного класу.

З огляду на це вирок щодо М. підлягає зміні в порядку ст. 395

КПК України ( 1003-05 ) шляхом виключення з нього вказівки суду

про застосування до засудженого додаткового покарання у виді

конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК

України ( 1003-05 ), Верховний Суд України клопотання заступника

прокурора Житомирської області залишив без задоволення. Відповідно

до ст. 395 КПК України вирок Богунського районного суду

м. Житомира від 7 червня 2002 р. щодо М. змінив, виключив з вироку

вказівку суду про призначення М. додаткового покарання у виді

конфіскації 1/3 частини його особистого майна.

"Кримінальне судочинство.

Судова практика

у кримінальних справах",

N 2, 2007 р.

У Х В А Л А 26.01.2007 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2007

Верховний Суд України: