У Х В А Л А 30.05.2005 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2005

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

СУДОВА ПАЛАТА З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ

У Х В А Л А

30.05.2005

                             (Витяг)

Липоводолинський районний суд Сумської області вироком від

16 липня 2002 р. засудив М. за ч. 3 ст. 365 КК ( 2341-14 ) із

застосуванням ст. 69 КК до позбавлення волі на три роки з

позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням

організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських

обов'язків, строком на два роки, за ст. 246 КК - до штрафу в

розмірі 850 грн. і відповідно до ст. 70 КК за сукупністю злочинів

остаточно визначив йому покарання у виді трьох років позбавлення

волі й штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати

зазначені посади строком на два роки. На підставі ст. 75 КК М.

звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим

строком два роки.

Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 17 вересня

2002 р. вирок щодо М. змінив: пом'якшив йому покарання,

застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш

суворим та ст. 69 КК ( 2341-14 ) і в частині, що стосується

додаткового покарання, та постановив вважати його засудженим за

сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 КК, ст. 246 КК, до

позбавлення волі на три роки. На підставі ст. 75 КК М. звільнено

від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один

рік.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України ухвалою від 5 серпня 2003 р.

у задоволенні

касаційної скарги М. відмовила.

М. визнано винним у перевищенні службових повноважень, що

спричинило тяжкі наслідки, та незаконній порубці лісу за таких

обставин.

Із грудня 2000 р. по січень 2001 р. за вказівкою М., який

працював директором товариства з обмеженою відповідальністю та був

службовою особою, без відповідного дозволу сільської ради було

спиляно для господарських потреб зазначеного товариства 43 тополі

й заподіяно таким чином сільській раді матеріальну шкоду в розмірі

60 тис. 660 грн.

Із жовтня по листопад 2001 р. за вказівкою М. без дозволу

аграрно-лісового господарства та без оформлення лісорубного квитка

було спиляно з тією ж метою 34 тополі й заподіяно у такий спосіб

цьому господарству матеріальну шкоду в розмірі 52 тис. 360 грн.

У клопотанні про перегляд у порядку виключного провадження

зазначених судових рішень М. просив їх скасувати і закрити справу

за відсутністю в його діях складу злочину.

У поданні, підписаному п'ятьма суддями Верховного Суду

України, порушено питання про скасування ухвали апеляційного суду

та колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України щодо М. і направлення справи на новий апеляційний

розгляд.

Перевіривши матеріали справи та викладені у клопотанні

доводи, Судова палата у кримінальних справах та Військова судова

колегія Верховного Суду України частково його задовольнили з таких

підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що М., який не визнав своєї

вини, та його захисник подали на зазначений вирок апеляції, в

яких, вважаючи вирок необгрунтованим, просили його скасувати. При

цьому в апеляції захисника засудженого були наведені доводи на

обґрунтування того, в чому саме полягає незаконність вироку.

Відповідно до ст. 377 КПК ( 1003-05 ) в ухвалі апеляційного

суду мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі

доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден

із них не повинен залишатися без відповіді. При залишенні апеляції

без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які

апеляцію визнано необгрунтованою.

Однак апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали, цих

вимог закону не дотримався. Змінюючи вирок районного суду щодо М.

лише в частині, що стосувалася призначеного покарання (про це в

апеляціях не зазначалося), суд апеляційної інстанції в своїй

ухвалі відповідей на доводи, наведені в апеляціях, по суті, не

дав, мотивів залишення апеляцій без задоволення не навів,

обмежився лише посиланням на те, що доводи необгрунтовані і

спростовані дослідженими судом доказами та що викладені в

апеляціях заперечення проти пред'явленого обвинувачення детально

розглянув суд першої інстанції, який обґрунтовано засудив М.

За таких обставин Судова палата у кримінальних справах та

Військова судова колегія Верховного Суду України клопотання

частково задовольнили: ухвалу апеляційного суду Сумської області

від 17 вересня 2002 р. та ухвалу колегії суддів Судової палати у

кримінальних справах Верховного Суду України від 5 серпня 2003 р.

щодо М. скасували, справу направили на новий апеляційний розгляд.

Публікації документа

Вісник Верховного суду України від 2006 — 2006 р., № 5

У Х В А Л А 30.05.2005 " (Витяг)". Верховний Суд України. 2005

Публікації документа

Верховний Суд України: