Про затвердження Порядку організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України

Відповідно до абзаців шостого та сьомого пункту 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 15 Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», з метою визначення засад організації психологічної допомоги військовослужбовцям

НАКАЗУЮ:

1.

Затвердити Порядок організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України, що додається.

2.

Начальнику Управління психологічного забезпечення забезпечити подання наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

---

Порядок

організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України

I.

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає загальні засади організації та надання психологічної і психосоціальної допомоги військовослужбовцям у системі Міноборони, зокрема апараті Міноборони, у Збройних Силах України (далі - ЗС України), розвідувальному органі Міністерства оборони України (далі - РО Міноборони), Держспецтрансслужбі та підпорядкованих їм органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - підрозділи Міноборони).

2. Дія цього Порядку поширюється на всіх військовослужбовців у системі Міноборони.

3. Терміни у цьому Порядку вживаються у таких значеннях:

бойова психічна травма - патологічний стан центральної нервової системи, що виникає внаслідок впливу чинників бойового стресу та зумовлює дезорганізацію поведінки особи, що постраждала;

бойовий стрес - фізіологічні та психічні реакції особи на бойову обстановку, що супроводжуються емоційною напругою, змінами поведінки та фізіологічними проявами, які можуть мати як адаптивний, так і дезадаптивний характер;

військовий психолог - посадова особа підрозділів психологічної підтримки персоналу, яка має відповідний рівень освіти та здійснює проведення заходів психологічної допомоги військовослужбовцям;

психічне здоров’я військовослужбовця - складова його загального здоров’я, що дозволяє йому реалізувати власний потенціал, впоратися з життєвими труднощами, продуктивно виконувати свої службові обов’язки та робити власний внесок у життя свого підрозділу;

психологічна готовність військовослужбовця - система мотиваційних та вольових характеристик особистості, моральної та ціннісної налаштованості, а також її професійної компетенції, що забезпечує здатність діяти усвідомлено, ефективно та результативно в умовах виконання службово--бойових завдань;

психологічна декомпресія - комплекс психологічних та медико-психологічних заходів, які проводяться з військовослужбовцями після виведення (відведення) військової частини (підрозділу) або окремих військовослужбовців з району виконання завдань за призначенням для відновлення їх психічного і фізичного стану та соціальної реадаптації;

психологічна підтримка - діяльність визначених структур і посадових осіб у підрозділах Міноборони, спрямована на профілактику психогенних втрат, підвищення стійкості та адаптивних можливостей військовослужбовців під час проходження військової служби;

психологічна стійкість - здатність людини чинити опір негативним стресовим факторам, зберігати контроль над емоціями, поведінкою і прийняттям рішень;

психологічне відновлення - комплекс заходів психологічного характеру, спрямованих на збереження, відновлення та корекцію психічних функцій військовослужбовців, які зазнали впливу психотравматичних подій і постраждали внаслідок цього;

психологічне діагностування - оцінка актуального психічного стану та індивідуально-психологічних особливостей окремого військовослужбовця та соціально-психологічних процесів у військових підрозділах;

психологічний дебрифінг - структурований метод психологічної допомоги, який проводиться з групою військовослужбовців, які спільно пережили психотравматичну ситуацію, має за мету зниження тяжкості психологічних наслідків та профілактику розвитку ознак посттравматичного стресового розладу;

психогенні втрати - зменшення або втрата боєздатності військовослужбовцями внаслідок впливу факторів службового та/або бойового стресу;

психотравматична подія (ситуація) - екстремальна критична подія або низка подій із загрозою для життя, здоров’я чи гідності людини, яка може мати значний негативний (екстремальний психогенний) вплив на її особистість та психічне здоров’я;

пункт психологічної допомоги - визначене та облаштоване в установленому порядку місце, призначене для надання психологічної допомоги військовослужбовцям військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням;

службовий стрес - фізіологічні та психічні реакції особи, що виникають під час військової служби через суб’єктивно надмірні психічні та фізичні навантаження.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значеннях, визначених у Законах України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та інших нормативно-правових актах у сфері охорони психічного здоров’я.

4.

Психологічна допомога в системі Міноборони - система заходів, спрямованих на збереження, підтримку та відновлення психічного здоров’я військовослужбовців, забезпечення їх психологічної готовності до виконання завдань за призначенням, подолання наслідків бойового та службового стресу.

5. Психологічне консультування, психодіагностичні, психокорекційні та відновні заходи проводяться:

посадовими особами підрозділів психологічної підтримки персоналу, які мають освіту за спеціальністю «психологія»;

посадовими особами закладів охорони здоров’я системи Міноборони та інших закладів охорони здоров’я, які мають освіту за спеціальностями «психологія», «медицина» (спеціалізація - «психотерапія») та «медична психологія»;

цивільними психологами, внесеними до Реєстру суб’єктів надання послуг із психологічної допомоги для ветеранів і членів їх сімей відповідно до Порядку та умов надання психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та деяким іншим категоріям осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1338 (в редакції постанови Кабінету Мініст-рів України від 04 грудня 2023 року № 1270) (далі - Порядок та умови). Згідно з абзацом другим пункту 20 Порядку та умов на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування до отримувачів послуг належать також військовослужбовці, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та члени їх сімей (дружина (чоловік), малолітні, неповнолітні та повнолітні діти і батьки).

Перша психологічна допомога та взаємодопомога надається військовослужбовцями, які отримали відповідну підготовку.

Психологічна просвіта та інформування (психоедукація), а також психологічні втручання низької інтенсивності надаються посадовими особами підрозділів психологічної підтримки персоналу та іншими фахівцями, допущеними до виконання таких функцій відповідно до законодавства, за рішенням відповідних керівників.

6. Права військовослужбовців під час звернення та отримання психологічної допомоги, гарантії забезпечення прав і законних інтересів отримувачів послуг, зокрема щодо добровільності звернення, конфіденційності, захисту персональних даних забезпечуються відповідно до статей 4, 5 Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні».

7. Загальне керівництво організацією надання психологічної допомоги покладається на:

у Міноборони - заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом обов’язків);

у ЗС України - Головнокомандувача Збройних Сил України;

у Держспецтрансслужбі - Голову Адміністрації Держспецтрансслужби;

у РО Міноборони - начальника РО Міноборони.

8. Безпосередню організацію надання психологічної допомоги здійснює:

у системі Міноборони - Управління психологічного забезпечення;

у ЗС України - Головне управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України, управління (відділи, групи) психологічної підтримки персоналу органів військового управління, відділи (відділення, групи) психологічної підтримки персоналу військових частин, організацій, установ та закладів;

у Держспецтрансслужбі - управління психологічної підтримки персоналу Адміністрації Держ-спецтрансслужби, відділи (відділення, групи) психологічної підтримки персоналу військових частин, організацій, установ та закладів;

у РО Міноборони - відповідні структурні підрозділи, допущені до виконання таких завдань згідно з законодавством, за рішенням відповідних керівників.

9. Особливості організації надання психологічної допомоги в РО Міноборони визначаються цим розвідувальним органом.

II. Мета, принципи та завдання психологічної допомоги

1. Метою психологічної допомоги є збереження та відновлення психічного здоров’я військовослужбовців у системі Міноборони, підтримання їх психологічної готовності до виконання завдань за призначенням.

2. Основні принципи надання психологічної та психосоціальної допомоги військовослужбовцям в умовах бойових дій - наближеність, негайність, передбачуваність, системність та простота:

наближеність - військовослужбовці повинні отримувати допомогу поблизу свого підрозділу;

негайність (своєчасність) - втручання здійснюється у найкоротший строк після психотравматичної ситуації, із охопленням максимальної кількості осіб підрозділу, які були під впливом цієї психотравматичної ситуації;

передбачуваність - військовослужбовці поінформовані, що їх реакція на бойовий стрес є нормальною і що очікується їх швидке відновлення;

системність - проведення планових заходів контролю бойового та службового стресу, а також управлінська діяльність командирів (начальників) всіх рівнів для забезпечення доступності і рівномірності ресурсів психологічної допомоги з урахуванням ризиків для психічного здоров’я;

простота - принцип використання простих втручань в управлінській діяльності кожного командира (начальника), що передбачає фізичний відпочинок підлеглих, забезпечення їх базових біологічних потреб, створення умов безпеки, сприяння впевненості підлеглих у собі, підрозділі та командирах, нагадування про військову етику та особисту гігієну, створення умов контакту із емоційно-значущими особами, членами сімей, охоплення увагою всіх підлеглих та зосередження зусиль на повернення військовослужбовця до виконання бойових завдань.

3. Основними завданнями психологічної допомоги в системі Міноборони є:

покращення управління стресом військовослужбовцями та профілактика їх емоційно-мотиваційного виснаження;

формування та підтримка психологічної готовності військовослужбовців до виконання службово-бойових завдань;

підтримання психологічної стійкості військовослужбовців під час виконання службово-бойових (спеціальних) завдань;

оцінка актуального психічного стану та індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців;

попередження розвитку та/або загострень психічних та поведінкових розладів;

профілактика суїцидальної поведінки.

III. Організаційні заходи, форми та науково-методичний супровід психологічної допомоги

1. Психологічна допомога військовослужбовцям організовується та надається на всіх етапах проходження військової служби з урахуванням умов виконання завдань, інтенсивності психоемоційного навантаження та їх індивідуальних особливостей.

Організація психологічної допомоги передбачає:

планування та реалізацію заходів психологічної допомоги з урахуванням потреб;

взаємодію з посадовими особами, відповідальними за реалізацію заходів психологічної допомоги;

ведення обліку отримувачів психологічної допомоги із забезпеченням конфіденційності інформації відповідно до вимог законодавства;

документальне оформлення результатів надання допомоги;

моніторинг ефективності заходів, а також контроль за станом психічного здоров’я військовослужбовців.

2. Психологічна допомога може надаватися індивідуально або у складі групи.

3. Основні форми психологічної допомоги:

кризові психологічні втручання (включно з психологічним дебрифінгом);

психологічне діагностування (включно з моніторингом психоемоційного стану);

психологічне консультування;

психологічне відновлення (включно з заходами психологічної декомпресії);

психологічна корекція.

Крім того, військовослужбовці можуть отримувати психологічну допомогу під час лікування та реабілітації.

4. Основні форми психосоціальної допомоги:

перша психологічна допомога при гострих реакціях на стрес;

само- та взаємодопомога при негативних психологічних станах у військовослужбовців, що виникають внаслідок виконання службових та бойових завдань;

програми та групи підтримки за принципом «рівний - рівному»;

психологічна просвіта (психоедукація);

психологічні втручання низької інтенсивності.

5. Місця надання психологічної допомоги:

пункти постійної (тимчасової) дислокації військових частин;

райони ведення бойових дій;

райони відновлення боєздатності;

пункти психологічної допомоги військових частин;

установи, організації та заклади усіх форм власності, в яких з військовослужбовцями проводяться заходи психологічного відновлення;

медичні підрозділи або заклади охорони здоров’я та реабілітації.

6. Психологічна допомога надається у разі:

особистого звернення військовослужбовця;

виявлення психологом індивідуально-психологічних або соціально-психологічних проблем;

направлення від уповноважених осіб.

7. Для належної організації надання психологічної допомоги військовослужбовцям командири (начальники) всіх рівнів:

забезпечують умови для своєчасного, безперешкодного та якісного надання психологічної допомоги;

сприяють підвищенню обізнаності військовослужбовців щодо порядку та можливостей її отримання;

приймають відповідні управлінські рішення у разі виявлення у підлеглих військовослужбовців ознак психологічної дезадаптації, порушень психоемоційного стану або психічних чи поведінкових розладів.

8. Науково-методичний супровід заходів психологічної допомоги військовослужбовцям здійснюється науково-дослідними установами та підрозділами в системі Міноборони.

До основних завдань науково-методичного супроводу надання психологічної допомоги належать:

участь у розробці теоретико-методологічних засад організації психологічної допомоги військовослужбовцям, програм, протоколів, стандартів, рекомендацій, організаційно-методичних вказівок тощо, а також проведення їх експертної оцінки;

участь в організації та проведенні психологічних досліджень з актуальних проблем психологічної допомоги;

підготовка навчальних, методичних і довідкових матеріалів;

наукове обґрунтування перспектив розвитку системи психологічної допомоги в системі Мін-оборони.

9. Матеріальне забезпечення заходів психологічної допомоги організовується та здійснюється відповідними службами забезпечення в межах їх повноважень.