П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.02.2006 N 1/135-20/51 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Актуальність документа станом на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2006 N 1/135-20/51

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

у складі: <...>

     за участі представників

     позивача - П.Б.М.,

     відповідача - Б.Т.В., Яреми Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Львівської державної фінансової академії (далі - Академія) на

постанову Вищого господарського суду України від 15 листопада

2005 року у справі N 1/135-20/51 за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Старий замок" (далі - Товариство) до Академії

про визнання терміну дії договору оренди від 2 липня 2001 року

поновленим на строк, раніше встановлений договором,

В С Т А Н О В И Л А:

З позовом у господарський суд Львівської області Товариство

звернулося 1 березня 2005 року, мотивувавши заявлену позовну

вимогу положеннями статті 764 ЦК України ( 435-15 ), згідно з

якою, на його думку, якщо наймач продовжує користуватися майном

після закінчення строку договору найму, то за відсутності

заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається

поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від

22 березня 2005 року в позові відмовлено.

Постановою від 13-21 червня 2005 року Львівський апеляційний

господарський суд зазначене судове рішення залишив без змін.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських

судів обґрунтовані тим, що до закінчення строку договору оренди

Академія попередила Товариство про не продовження його дії у

зв'язку з необхідністю використання орендованих приміщень для

власних потреб.

Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій

оскарженою постановою Вищий господарський суд України скасував, а

позов задовольнив, виходячи з того, що Академія попередила

Товариство про припинення з ним орендних відносин до закінчення

строку договору оренди, а не протягом місяця після закінчення

цього строку, як це передбачено статтею 17 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (далі - Закон

про оренду).

Доводи апеляційного суду про те, що відповідно до статті 287

Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі - ГК України) з

1 січня 2004 року Академія втратила право орендодавця державного

майна, бо ним є тільки Фонд державного майна України (далі - ФДМУ)

та його регіональні відділення (далі - РВ ФДМУ), Вищий

господарський суд України заперечив тим, що, на його думку,

зазначена норма стосується тільки укладення первісних договорів

оренди і не поширюється на продовження строку договорів, укладених

до набрання чинності ГК України.

Академія просить постанову Вищого господарського суду України

скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосування

судом норм матеріального і процесуального права, а також

виявленням факту різного застосування Вищим, господарським судом

України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників

сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських

справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з таких підстав.

Спірні відносини між сторонами щодо оренди нежитлового

приміщення N 3 по вул. <...> м. Львові виникли з приводу

продовження на новий термін договору оренди після закінчення його

строку.

Правові наслідки продовження користування майном після

закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені

статтею 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК

України), статтею 17 Закону про оренду ( 2269-12 ) та

опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України

( 436-15 ), згідно з якою правові наслідки припинення договору

оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму

ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України ( 435-15 ), якщо наймач

продовжує користуватися майном після закінчення строку договору

найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом

одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був

раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону

про оренду ( 2269-12 ), відповідно до якої у разі відсутності

заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору

оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії

договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих

самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після

закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на

такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо

проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому такі заперечення

мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення

строку договору.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і

протягом місяця після закінчення цього строку мали місце

заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк,

то такий договір припиняється.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили,

і це підтверджується матеріалами справи, що листами від

12 листопада і 16 грудня 2004 року Академія (орендодавець)

повідомляла Товариство (орендар) про те, що після закінчення

1 січня 2005 року строку договору оренди на новий строк він

продовжуватись не буде у зв'язку з необхідністю використання

орендованого нежилого приміщення для власних потреб, а саме - під

бібліотеку.

Але 31 січня 2005 року Академія виставила Товариству рахунок

N 18 на сплату орендної плати та плати за комунальні послуги за

період з 1 до 31 січня 2005 року зі строком оплати до 10 лютого

2005 року. Зазначений рахунок був оплачений на підставі платіжних

доручень Товариства від 17 лютого 2005 року N 52, від 18 лютого

2005 року N 53 та від 21 лютого 2005 року NN 55, 56. Проте,

належної юридичної оцінки цьому факту господарські суди не дали і

не з'ясували чи можуть такі дії Академії розцінюватися як зміна

висловленого нею ставлення щодо припинення договору оренди.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України

N 11 ( v0011700-76 ) від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення"

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив

спір у відповідності з нормами матеріального права, а

обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені

обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин ухвалені у справі рішення та постанови

підлягають скасуванню як незаконні та необґрунтовані, а справа -

передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої

інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно

встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної

оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки

сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми

матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та

ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова

палата у господарських справах Верховного Суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Львівської державної фінансової академії

задовольнити, постанову Вищого господарського суду України від

15 листопада 2005 року, постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 13-21 червня 2005 року та рішення

Господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року

скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського

суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.02.2006 N 1/135-20/51 "Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>". Верховний Суд України. 2006

Верховний Суд України: