КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ 
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 

                          Р І Ш Е Н Н Я 

            14.08.2007                     Справа N 21-1121 
 

                      Про визнання недійсним 
                рішення про визначення коду товару 
          та зобов'язання провести його митне оформлення 
 

     Колегія суддів  Судової  палати  в  адміністративних  справах 
Верховного Суду  України  у  складі:  головуючого  Кривенка  В.В., 
суддів:    Гусака М.Б.,      Панталієнка П.В.,   Терлецького О.О., 
Самсіна І.Л.,   Тітова Ю.Г.,  розглянувши  у   порядку  письмового 
провадження   за   винятковими   обставинами   справу  за  позовом 
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (далі -  ТОВ 
"Агропродукт") до Східної регіональної митниці (далі - Регіональна 
митниця) про визнання недійсним рішення про визначення коду товару 
та  зобов'язання  провести  його митне оформлення - за скаргою ТОВ 
"Агропродукт", В С Т А Н О В И Л А: 

     У жовтні 2004 року ТОВ "Агропродукт"  звернулось  до  суду  з 
позовом  до Регіональної митниці про визнання недійсним її рішення 
від 3 червня 2004 року N КТ-800-552-04 про визначення коду  товару 
та  зобов'язання  провести  митне  оформлення останнього за кодом, 
указаним  позивачем.   Позовні   вимоги   обґрунтовано   тим,   що 
Регіональна   митниця   невірно   визначила   код   відповідно  до 
Української  класифікації  товарів зовнішньоекономічної діяльності 
( 2371а-14,   2371б-14,   2371в-14,  2371г-14 )   (далі - УКТЗЕД), 
який мав застосовуватися під  час  митного  оформлення  товару,  і 
внаслідок цього безпідставно відмовила в такому оформленні.
 

     Господарський суд  Харківської області рішенням від 11 квітня 
2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного 
господарського  суду  від 17 червня 2005 року,  позов задовольнив: 
визнав недійсним  рішення  відділу  номенклатури  та  класифікації 
товарів    Регіональної    митниці   від   3   червня   2004  року 
N КТ-800-552-04 про визначення  відповідно  до  УКТЗЕД ( 2371а-14, 
2371б-14,  2371в-14,  2371г-14  )   коду   2103 90 90 00   товару, 
який надійшов на виконання контракту від 17 лютого 2004 року N  1, 
укладеного між Фірмою "Fermenta Hainz Bonstein GmbH & Co KG" і ТОВ 
"Агропродукт",  зобов'язав  Регіональну  митницю  здійснити  митне 
оформлення  цього  товару відповідно до коду УКТЗЕД 3302 10 90 00. 
Стягнуто  з  Регіональної  митниці  на користь  ТОВ  "Агропродукт" 
85 грн   витрат   на   сплату   державного  мита  і 118  грн. - на 
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

     Задовольняючи позовні  вимоги,  суди  першої  та  апеляційної 
інстанцій виходили з того, що відповідно до висновку від 24 лютого 
2005 року N  10701/636/10702  комплексної  комісійної  експертизи, 
проведеної  експертами  Харківського  науково-дослідного інституту 
судових  експертиз  на   підставі   ухвали   господарського   суду 
Харківської   області  від  14  грудня  2004  року,  ввезений  ТОВ 
"Агропродукт" товар - суміші ароматичних речовин - є не  складними 
сумішевими  композиціями,  які  використовуються  при виготовленні 
харчових продуктів (код відповідно до УКТЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 
2371в-14,  2371г-14  )  -  2103  90  90  00),  а сумішами запашних 
речовин, одержаними на основі однієї або кількох таких речовин, що 
використовуються  як  промислова речовина у харчовій промисловості 
(код відповідно до УКТЗЕД - 3302 10 90 00).
 

     Вищий адміністративний суд України постановою від  6  вересня 
2006 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і 
відмовив у задоволенні позову,  пославшись на  те,  що  згідно  зі 
статтями  312,  313  Митного  кодексу  України  ( 92-15 )  (далі - 
МК) визначення  коду  товару  відповідно  до  УКТЗЕД  (  2371а-14, 
2371б-14,  2371в-14,  2371г-14  )  є виключною компетенцією митної 
служби й у зв'язку з цим відповідне рішення митного органу не може 
бути оскаржене в судовому порядку. 

     У скарзі   про   перегляд   постанови   касаційного  суду  за 
винятковими обставинами  ТОВ  "Агропродукт"  зазначило,  що  Вищий 
адміністративний   суд   України   при   вирішенні   питання  щодо 
підвідомчості   судам    цього    спору    застосував    положення 
процесуального закону інакше, ніж Вищий господарський суд України, 
який постановою від 12 липня 2005  року  визнав  аналогічний  спір 
підвідомчим суду. 

     Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та 
заперечення   на   них,   колегія   суддів   Судової   палати    в 
адміністративних  справах Верховного Суду України дійшла висновку, 
що  в  цій  справі  при  визначенні  підвідомчості   спору   судам 
неправильно застосовано положення процесуального закону. 

     Згідно  з  частиною   2  статті    124   Конституції  України 
( 254к/96-ВР ),  яка  є  нормою  прямої   дії,   юрисдикція  судів 
поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
 

    Статтею  6  Закону  України  від 7 лютого 2002 року N 3018-III 
( 3018-14  )  "Про    судоустрій    України"    всім     суб'єктам 
правовідносин  гарантовано  захист  їх  прав,  свобод  і  законних 
інтересів незалежним і неупередженим судом,  утвореним  відповідно 
до закону. 

     У частині  2  статті  2  КАС  (  2747-15  ) зазначено,  що до 
адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії 
чи  бездіяльність  суб'єктів  владних повноважень,  крім випадків, 
коли  щодо   таких   рішень,  дій  чи  бездіяльності  Конституцією 
( 254к/96-ВР )  або  законами  України  встановлено  інший порядок 
судового провадження. 

     Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС  (  2747-15  ) 
компетенція адміністративних судів поширюється,  зокрема, на спори 
фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних  повноважень  щодо 
оскарження  його  рішень  (нормативно-правових  актів  чи правових 
актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 

     Нормативно-правовий акт - це  офіційний  письмовий  документ, 
який  породжує певні правові наслідки,  спрямований на регулювання 
тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий  характер  для 
їх суб'єктів. 

     Правовий акт  індивідуальної  дії  породжує права й обов'язки 
тільки в того суб'єкта (чи  визначеного  цим  актом  певного  кола 
суб'єктів), якому (яким) його адресовано. 

     У пункті  17  частини  1  статті  1 МК ( 92-15 ) митні органи 
визначено як спеціально уповноважені  органи  виконавчої  влади  в 
галузі митної справи,  на які відповідно до цього Кодексу та інших 
законів України покладено її безпосереднє здійснення. 

     Статтею 313  МК  (  92-15  )  передбачено,  що   класифікацію 
товарів,  тобто  віднесення  їх до зазначених в УКТЗЕД ( 2371а-14, 
2371б-14,  2371в-14,   2371г-14   )   класифікаційних   групувань, 
покладено  на  митні  органи,  рішення  яких  із  цього  питання є 
обов'язковими для підприємств і громадян. Згадана норма не вводить 
обмежень щодо оскарження таких рішень у судовому порядку. 

     Згідно з  частиною  1  статті  14 МК ( 92-15 ) та пунктом 1.1 
Примірного  положення  про  регіональну   митницю,   затвердженого 
наказом   Державної   митної служби України від 25 липня 2003 року 
N 500 ( v0500342-03 ),  ця  митниця  є  спеціально   уповноваженим 
органом виконавчої влади,  який у межах своєї компетенції здійснює 
митну справу на території закріпленого за ним регіону,  зокрема на 
виконання  завдань,  покладених  на  нього  пунктом 3.22 названого 
Положення,  веде роботу з  класифікації  та  кодування  товарів  у 
митних цілях відповідно до УКТЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14,  2371в-14, 
2371г-14 ). 

     Як випливає  з  Порядку  роботи   відділу   номенклатури   та 
класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної 
вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації 
товарів,    що   переміщуються   через   митний   кордон   України 
(затверджений наказом Державної митної служби України від 1 жовтня 
2003  року  N  646  (  z0996-03  ),  зареєстрований у Міністерстві 
юстиції України 31 жовтня 2003 року за N 996/8317),  що був чинним 
на час прийняття спірного рішення,  а також Інструкції про порядок 
ведення Реєстру рішень Держмитслужби України про  визначення  коду 
товару згідно з УКТЗЕД ( 2371а-14,  2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) 
(затверджена наказом Державної митної служби України від 21 серпня 
2004   року   N  612  (  v0612342-04  ),  відділ  номенклатури  та 
класифікації  товарів  регіональної  митниці  є   її   структурним 
підрозділом і рішення про визначення коду відповідно до УКТЗЕД для 
застосування під час митного оформлення  товару  приймає  у  межах 
виконання обов'язків, покладених на регіональну митницю. 

     Таким чином, рішення Регіональної митниці про визначення коду 
ввезеного ТОВ "Агропродукт" товару,  який мав застосовуватися  під 
час  митного  оформлення  останнього,  породжує для позивача певні 
правові наслідки і є обов'язковим для  нього,  тобто  являє  собою 
правовий  акт  індивідуальної  дії  суб'єкта владних повноважень і 
може бути оскаржене до суду. 

     Оскільки на  час  розгляду  позову   ТОВ   "Агропродукт"   до 
Регіональної  митниці  у  господарському суді Харківської області, 
апеляційної скарги - у  Харківському  апеляційному  господарському 
суді  та  касаційної  скарги  -  у  Вищому  адміністративному суді 
України  оскарження  правових  актів   індивідуальної   дії   було 
передбачене   статтею  12  Господарського  процесуального  кодексу 
України  ( 1798-12 )   та    статтею 17 КАС    ( 2747-15 ), у суду 
касаційної інстанції не  було правових підстав       для відмови у 
задоволенні цього позову з посиланням на те, що викладені в  ньому 
вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку. 

     З урахуванням   викладеного   скарга   підлягає  задоволенню, 
рішення суду касаційної інстанції про непідсудність спору судам  - 
скасуванню   як  постановлене  з  порушенням  норм  процесуального 
закону,  а  рішення  судів  першої  та  апеляційної  інстанції   - 
залишенню в силі як помилково скасовані. 

     Керуючись статтями   241   -  243  Кодексу  адміністративного 
судочинства України ( 2747-15 ),  колегія суддів Судової палати  в 
адміністративних     справах      Верховного      Суду     України 
П О С Т А Н О В И Л А: 

     Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Агропродукт" 
задовольнити. 

     Постанову Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 
2006 року скасувати,  а рішення  господарського  суду  Харківської 
області   від  11  квітня  2005  року  та  постанову  Харківського 
апеляційного господарського суду від 17 червня 2005 року  залишити 
в силі. 

     Постанова є   остаточною  і  не  може  бути  оскаржена,  крім 
випадку,  передбаченого пунктом 2 частини  1  статті  237  Кодексу 
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ). 

 Головуючий                                           В.В.Кривенко 

 Судді:                                                  М.Б.Гусак 
                                                   П.В.Панталієнко 
                                                        І.Л.Самсін 
                                                    О.О.Терлецький 
                                                        Ю.Г.Тітова