Протокол 
               до Конвенції про захист прав людини 
                     і основоположних свобод 

                      зі змінами, внесеними 
                   Протоколом N 11 ( 994_536 ) 

                 Статус Протоколу див. ( 994_408 ) 

 { Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів 
          у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 } 
 

              ( Протокол ратифіковано Законом 
             N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) 
 

                                            Офіційний переклад (*)

_______________ 
     (*) Офіційний  переклад затверджено Міністерством закордонних 
справ України 27 січня 2006 року. 

     Уряди держав  -  членів  Ради  Європи,  які   підписали   цей 
Протокол, 

     сповнені рішучості    вжити    заходів    для    забезпечення 
колективного гарантування певних прав і свобод,  інших ніж ті, які 
вже  включено  до  розділу  I  Конвенції  про захист прав людини і 
основоположних свобод  ( 995_004 ),  підписаної в Римі 4 листопада 
1950 року (далі - Конвенція), 

     домовилися про таке: 

                             Стаття 1 

                         Захист власності 

     Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти 
своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності 
інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених 
законом і загальними принципами міжнародного права.
 

     Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право 
держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне, 
щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до 
загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших 
зборів або штрафів. 

                             Стаття 2 

                         Право на освіту 

     Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при 
виконанні будь-яких функцій,  узятих нею на себе в галузі освіти і 
навчання,  поважає  право  батьків  забезпечувати  таку  освіту  і 
навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань. 

                             Стаття 3 

                      Право на вільні вибори 

     Високі Договірні   Сторони  зобов'язуються  проводити  вільні 
вибори з розумною  періодичністю  шляхом  таємного  голосування  в 
умовах,  які  забезпечують  вільне вираження думки народу у виборі 
законодавчого органу. 

                             Стаття 4 

                    Територіальне застосування 

     Будь-яка Висока Договірна Сторона  може  при  підписанні  або 
ратифікації   чи  будь-коли  після  цього  надіслати  Генеральному 
секретареві Ради Європи заяву,  де зазначаються межі  застосування 
нею  положень  цього  Протоколу до територій,  які зазначено в цій 
заяві і за міжнародні відносини яких вона є відповідальною. 

     Будь-яка Висока Договірна Сторона,  яка  надіслала  заяву  на 
підставі попередньої частини, може будь-коли після цього надіслати 
нову  заяву  про  зміну  умов  будь-якої  попередньої   заяви   чи 
припинення  застосування  положень  цього Протоколу щодо будь-якої 
території. 

     Заява, зроблена згідно з цією статтею,  вважається такою,  що 
зроблена відповідно до пункту 1 статті 56 Конвенції ( 995_004 ).
 

                             Стаття 5 

                      Зв'язок із Конвенцією 

     Високі Договірні Сторони розглядають положення статей 1, 2, 3 
і 4  цього Протоколу як додаткові статті Конвенції ( 995_004 ),  і 
всі положення Конвенції застосовуються відповідно. 

                             Стаття 6 

                     Підписання і ратифікація 

     Цей Протокол  відкритий  для  підписання членами Ради Європи, 
які підписали  Конвенцію  ( 995_004 );  він має бути ратифікований 
одночасно з  ратифікацією  Конвенції  або  після  її  ратифікації. 
Протокол  набирає чинності після депонування десяти ратифікаційних 
грамот.  Стосовно  будь-якого  підписанта  цього   Протоколу,   що 
ратифікуватиме його після набрання ним чинності,  Протокол набирає 
чинності з дня депонування його ратифікаційної грамоти. 

     Ратифікаційні грамоти  передаються на зберігання Генеральному 
секретареві Ради Європи, який повідомляє всіх членів Ради про тих, 
хто здійснив ратифікацію. 

     Учинено в   Парижі   20   березня  1952  року  англійською  і 
французькою мовами,  обидва  тексти  є  однаково  автентичними,  в 
одному   примірнику,  який  зберігається  в  архіві  Ради  Європи. 
Генеральний   секретар   надсилає   засвідчені    копії    кожному 
підписантові.