Рекомендація 2001 року 
      про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві 
                              N 192 
 

                                                Офіційний переклад 

     Генеральна конференція Міжнародної організації праці, 

     будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного 
бюро праці та зібравшися 5 червня 2001  року  на  свою  вісімдесят 
дев'яту сесію, 

     ухваливши ряд  пропозицій  про  безпеку  та  гігієну  праці в 
сільському господарстві,  що є четвертим пунктом  порядку  денного 
сесії, а також 

     вирішивши, що    ці    пропозиції    повинні   набути   форми 
Рекомендації,  що доповнює Конвенцію  2001  року  про  безпеку  та 
гігієну  праці  в  сільському  господарстві  (  993_504  ) (далі - 
Конвенція), 

     ухвалює 5 червня 2001 року наведену  нижче  рекомендацію,  на 
яку  можна  посилатись як на Рекомендацію 2001 року про безпеку та 
гігієну праці в сільському господарстві. 

                      I. Загальні положення 

     1. Для реалізації положень статті 5  Конвенції  (  993_504  ) 
заходи,  що  стосуються інспекції праці в сільському господарстві, 
повинні вживатись у світлі  принципів,  утілених  у  Конвенції  та 
Рекомендації   1969   року   про   інспекцію  праці  в  сільському 
господарстві ( 993_101 ). 

     2. Багатонаціональні корпорації повинні забезпечувати належну 
безпеку  та  охорону  здоров'я  для  своїх  працівників сільського 
господарства  в  усіх  своїх  організаціях  без  дискримінації  та 
незалежно  від  місця  чи  країни,  де вони розташовані,  згідно з 
національним законодавством і практикою,  а також із Тристоронньою 
декларацією принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій 
і соціальної політики.
 

          II. Нагляд за станом безпеки та гігієни праці 

     3. 1)  Компетентний  орган,  призначений   для   впровадження 
національної політики,  про  який  ідеться  в  статті  4 Конвенції 
( 993_504   ),   повинен   після   консультацій   з   відповідними 
представницькими організаціями роботодавців і працівників: 

     a) визначати головні проблеми,  установлювати пріоритети дій, 
розробляти  ефективні  методи  їхнього  вирішення  та   періодично 
оцінювати результати; 

     b) приписувати  заходи  із  запобігання професійним ризикам у 
сільському господарстві та управління ними:

     i) беручи  до  уваги  технологічний  процес і знання в галузі 
безпеки та  гігієни  праці,  а  також  відповідні  норми,  керівні 
документи й кодекси практики, ухвалені визнаними національними або 
міжнародними організаціями;

     ii) беручи   до   уваги  необхідність  захисту  навколишнього 
середовища від впливу сільськогосподарської діяльності;

     iii) визначаючи  заходи,  яких  буде  вжито  для  запобігання 
ризикові чи управління ризиком виникнення в працівників сільського 
господарства ендемічних захворювань, пов'язаних з їхньою роботою;

     iv) конкретно   встановлюючи,   що   працівник   не   повинен 
одноособово  виконувати небезпечні види робіт в ізольованих місцях 
чи замкнених просторах без адекватної можливості зв'язку з  ним  і 
засобів надання йому допомоги, а також 

     c) готувати керівні документи для роботодавців і працівників. 

     2) Для  реалізації  положень  статті  4 Конвенції ( 993_504 ) 
компетентний орган повинен: 

     a) ухвалювати положення,  спрямовані на  поступове  поширення 
сфери  діяльності  відповідних  служб гігієни праці на працівників 
сільського господарства; 

     b) установлювати порядок повідомлення про нещасні випадки  на 
виробництві й професійні захворювання в сільському господарстві та 
їхню   реєстрацію,   зокрема   для   збору   статистичних   даних, 
упровадження   національної   політики   та   розроблення  програм 
запобігання на рівні підприємства, а також 

     c) сприяти безпеці та гігієні праці в сільському господарстві 
за  допомогою  навчальних  програм  і  матеріалів,  спрямованих на 
задоволення  потреб  роботодавців  і  працівників,  які  діють   у 
сільському господарстві.
 

     4. 1)  Для реалізації положень статті 7 Конвенції ( 993_504 ) 
компетентний орган повинен запровадити національну систему нагляду 
за станом безпеки та гігієни праці, яка повинна включати як нагляд 
за станом здоров'я працівників, так і нагляд за станом виробничого 
середовища. 

     2) Ця  система  повинна  включати  необхідну оцінку ризиків і 
залежно  від  обставин  заходи  із  запобігання  та  контролю,  що 
стосуються, inter alia: 

     a) небезпечних хімічних речовин і відходів; 

     b) токсичних,  інфекційних або алергенних біологічних агентів 
і відходів; 

     c) подразнювальних або токсичних парів; 

     d) шкідливих видів пилу; 

     e) канцерогенних речовин чи агентів; 

     f) шуму й вібрації; 

     g) екстремальних температур; 

     h) сонячного ультрафіолетового випромінювання; 

     i) трансмісивних хвороб тварин; 

     j) контактів з дикими чи отруйними тваринами; 

     k) використання   механізмів   та    устаткування,    зокрема 
індивідуального захисного спорядження; 

     l) ручної обробки чи переміщення вантажів; 

     m) інтенсивних  чи  тривалих  фізичних  і  розумових  зусиль, 
стресів,  спричинених  виробничою  діяльністю,  і  незручних   для 
робітників поз, а також 

     n) ризиків, пов'язаних з новими технологіями. 

     3) Повинні  вживатися  заходи  з  нагляду  за станом здоров'я 
молодих працівників,  вагітних жінок  та  матерів-годувальниць,  а 
також працівників літнього віку залежно від обставин. 

                III. Превентивні та захисні заходи 

                ОЦІНКА РИЗИКІВ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ 

     5. Для  реалізації  положень  статті  7 Конвенції ( 993_504 ) 
перелік заходів безпеки та гігієни  праці  на  рівні  підприємства 
повинен уключати: 

     a) служби охорони та гігієни праці; 

     b) заходи  з  оцінки  ризиків  та  управління  ними  в такому 
пріоритетному порядку:

     i) усунення ризиків;

     ii) управління ризиками в джерелі їхнього виникнення;

     iii) зведення   до   мінімуму  ризиків  такими  засобами,  як 
розроблення     систем     безпечної      праці,      упровадження 
техніко-організаційних заходів і безпечної практики,  навчання,  а 
також

     iv) настільки,  наскільки  ризик  залишається,  -  надання  й 
використання індивідуального захисного спорядження  та  одягу  без 
будь-яких витрат з боку працівника; 

     c) заходи,  спрямовані  на  вирішення  проблем,  що виникають 
унаслідок  нещасних  випадків  і  надзвичайних  ситуацій,  зокрема 
надання  першої  допомоги  й  забезпечення належними транспортними 
засобами для доставки до медичних установ; 

     d) порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві  й 
професійні захворювання та їхньої реєстрації; 

     e) належні   заходи   з  захисту  осіб,  які  перебувають  на 
сільськогосподарському об'єкті,  населення,  що проживає поруч  із 
цим  об'єктом,  а  також навколишнього середовища від ризиків,  що 
можуть  виникнути  внаслідок   відповідної   сільськогосподарської 
діяльності,   наприклад   через   відходи  агрохімікатів,  відходи 
тваринництва, забруднення ґрунту й води, виснаження ґрунту й зміни 
рельєфу місцевості, а також 

     f) заходи  із  забезпечення  пристосованості використовуваної 
технології до кліматичних умов, організації та практики роботи.
 

                 БЕЗПЕКА ТА ЕРГОНОМІКА ОБЛАДНАННЯ 

     6. Для реалізації положень статті 9  Конвенції  (  993_504  ) 
необхідно  вживати  заходів,  що забезпечують відповідний вибір чи 
адаптацію технології,  механізмів та устаткування,  у  тому  числі 
індивідуального  захисного спорядження з урахуванням місцевих умов 
у країнах-користувачах і,  зокрема, ергономічних аспектів і впливу 
кліматичних умов. 

           ПРАВИЛЬНЕ ПОВОДЖЕННЯ З ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ 

     7. 1)   У   світлі   принципів   Конвенції  (  993_504  )  та 
Рекомендації 1990 року про безпеку застосування  хімічних  речовин 
на  виробництві  (  993_303  )  та  інших  відповідних міжнародних 
технічних  стандартів  повинні  вживатися   приписані   заходи   з 
правильного   поводження   з  хімічними  речовинами  в  сільському 
господарстві. 

     2) Зокрема, превентивні й захисні заходи, яких потрібно вжити 
на рівні підприємства, повинні включати: 

     a) адекватне  індивідуальне  захисне  спорядження  й  одяг та 
відповідне мийне устаткування для осіб, які використовують хімічні 
речовини,   і   для  обслуговування  та  очищення  індивідуального 
захисного спорядження     й     устаткування     для      внесення 
отрутохімікатів, - але не за рахунок працівників; 

     b) запобіжні   заходи   під   час  і  після  розпорошення  та 
розбризкування в місцях,  де застосовуються  хімічні  речовини,  у 
тому  числі  превентивні  заходи  стосовно  забруднення  продуктів 
харчування, джерел питної води, а також води, яка використовується 
для гігієнічних потреб та зрошення; 

     c) обробку  й  утилізацію невикористаних небезпечних хімічних 
речовин і контейнерів,  які були спорожнені,  але  можуть  містити 
залишки   небезпечних   хімічних   речовин,   таким   чином,   щоб 
унеможливити чи звести до мінімуму ризики для безпеки та  здоров'я 
працівників, а також загрозу для навколишнього середовища - згідно 
з національним законодавством і практикою; 

     d) ведення обліку застосування використовуваних у  сільському 
господарстві пестицидів, а також 

     e) безперервне  навчання працівників сільського господарства, 
яке включає залежно від обставин  вивчення  практичних  заходів  і 
процедур  або  ризиків  і  превентивних  заходів,  яких  необхідно 
вживати у  зв'язку  із  застосуванням  хімічних  речовин  під  час 
роботи. 

           ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ ТА ЗАХИСТ ВІД РИЗИКІВ 
                      БІОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ 

     8. Для реалізації положень статті 14 Конвенції  (  993_504  ) 
заходи  під  час  роботи  з  біологічними  речовинами з підвищеним 
ризиком  інфікування,  алергії  чи  отруєння,  а  також  під   час 
поводження з тваринами, повинні включати: 

     a) заходи  з оцінки ризику згідно з пунктом 5 для запобігання 
ризикам біологічного характеру, їхнього усунення або зниження; 

     b) контроль і перевірку тварин згідно з ветеринарними нормами 
та   національним   законодавством   і   практикою   на  наявність 
захворювань, що передаються людині; 

     c) захисні заходи для поводження з тваринами  й  залежно  від 
обставин забезпечення захисним спорядженням та одягом; 

     d) захисні заходи для поводження з біологічними речовинами й, 
за необхідності,  забезпечення належним захисним  спорядженням  та 
одягом; 

     e) залежно від обставин імунізацію працівників, що працюють з 
тваринами; 

     f) забезпечення дезинфекційними засобами, мийним обладнанням, 
обслуговування  та  очищення індивідуального захисного спорядження 
та одягу; 

     g) надання першої  допомоги,  забезпечення  протиотрутами  чи 
інші надзвичайні заходи на випадок контакту з отруйними тваринами, 
комахами чи рослинами; 

     h) захисні заходи для оброблення гною та відходів,  збирання, 
зберігання та видалення їх; 

     i) захисні  заходи  під  час  оброблення  та  знищення трупів 
заражених тварин, у тому числі очищення та дезинфекцію забруднених 
приміщень, а також 

     j) інформацію   стосовно   безпеки,  у  тому  числі  стосовно 
попереджувальних знаків,  і навчання працівників,  що  працюють  з 
тваринами. 

              СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ ОБ'ЄКТИ 

     9. Для  реалізації  положень  статті 15 Конвенції ( 993_504 ) 
вимоги стосовно безпеки та гігієни праці на  сільськогосподарських 
виробничих  об'єктах  повинні  визначити  технічні  стандарти  для 
будівель, споруд, поручнів, огорож та замкнених просторів. 

               СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ТА ЖИТЛОВІ УМОВИ 

     10. Для реалізації положень статті 19 Конвенції (  993_504  ) 
та  згідно  з  національним законодавством і практикою роботодавці 
повинні забезпечувати працівникам сільського господарства  залежно 
від обставин: 

     a) відповідне постачання придатної до вживання питної води; 

     b) умови для зберігання й прання захисного одягу; 

     c) умови  для приймання їжі та для годування грудних дітей на 
робочому місці у випадку практичної можливості; 

     d) окремі  санітарні  й   мийні   пристосування   чи   окреме 
використання їх для працівників та працівниць; 

     e) перевезення транспортом, пов'язане з роботою. 

                        IV. Інші положення 

                         ЖІНКИ-ПРАЦІВНИЦІ 

     11. Для  реалізації  положень статті 18 Конвенції ( 993_504 ) 
потрібно  вживати  заходів  для  забезпечення   оцінки   будь-яких 
пов'язаних  з  виробництвом  ризиків  стосовно безпеки та здоров'я 
вагітних жінок і матерів-годувальниць, а також для репродуктивного 
здоров'я жінок. 

                    САМОСТІЙНО ЗАЙНЯТІ ФЕРМЕРИ 

     12. 1)  Держави-члени  повинні  планувати поступове поширення 
сфери  дії  захисту,  передбаченою  Конвенцією  (  993_504  ),  на 
самостійно  зайнятих  фермерів  з урахуванням залежно від обставин 
думки відповідних представницьких організацій самостійно  зайнятих 
фермерів. 

     2) Для цього в національному законодавстві потрібно визначити 
права  та  обов'язки   самостійно   зайнятих   фермерів   стосовно 
забезпечення безпеки та гігієни праці в сільському господарстві. 

     3) У  світлі  національних  умов і практики потрібно брати до 
уваги  залежно  від  обставин  думки  представницьких  організацій 
самостійно зайнятих фермерів під час формулювання, застосування та 
періодичного перегляду національної політики,  про яку  йдеться  в 
статті 4 Конвенції ( 993_504 ). 

     13. 1)  Згідно  з  національним  законодавством  і  практикою 
компетентний  орган  повинен  уживати  заходів  для   забезпечення 
дотримання  охорони  та  гігієни  праці,  передбаченої Конвенцією, 
самостійно зайнятими фермерами. 

     2) Ці заходи повинні передбачати: 

     a) положення про поступове поширення  сфери  дії  відповідних 
служб гігієни праці на самостійно зайнятих фермерів; 

     b) поступове   розроблення   процедур   уключення  самостійно 
зайнятих фермерів до системи повідомлення про нещасні  випадки  на 
виробництві  й  професійні  захворювання  та їхньої реєстрації,  а 
також 

     c) розроблення  керівних  документів,  навчальних  програм  і 
матеріалів,   а   також   відповідне  консультування  та  навчання 
самостійно зайнятих фермерів, що охоплюють, inter alia:

     i) охорону  та  гігієну  їхньої  праці,  а  також  охорону та 
гігієну праці тих,  хто працює з ними,  з огляду  на  пов'язані  з 
роботою ризики,  зокрема ризик порушення опорно-м'язового апарата, 
вибір і використання хімічних і біологічних речовин,  проектування 
безпечних  виробничих  систем  і  вибір,  використання  й технічне 
обслуговування індивідуального захисного спорядження,  механізмів, 
інструментів і пристосувань, а також

     ii) запобігання залученню дітей до небезпечної діяльності. 

     14. У випадках, коли економічні, соціальні та адміністративні 
умови   не   дозволяють   уключити  до  системи  національного  чи 
добровільного страхування самостійно  зайнятих  фермерів  та  їхні 
родини,  держави-члени  повинні  вживати  заходів  для поступового 
поширення  охоплення  їх  до  рівня,  передбаченого   статтею   12 
Конвенції ( 993_504 ). Цього можна було б досягти шляхом: 

     a) створення спеціальних страхових систем чи фондів, а також 

     b) адаптації існуючих систем соціального забезпечення. 

     15. Під  час уживання зазначених вище заходів,  що стосуються 
самостійно  зайнятих  фермерів,  необхідно  враховувати   особливе 
становище: 

     a) дрібних орендарів і здольників; 

     b) дрібних власників сільськогосподарських підприємств; 

     c) осіб,  які  беруть  участь  у роботі сільськогосподарських 
колективних    підприємств,    наприклад    членів     фермерських 
кооперативів; 

     d) членів  родини,  яких  визначають  згідно  з  національним 
законодавством і практикою; 

     e) фермерів, які ведуть натуральне господарство, а також 

     f) інших   самостійно   зайнятих    працівників    сільського 
господарства згідно з національним законодавством і практикою.