Рекомендація 
           щодо процедури тристоронніх консультацій для 
         сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 
        та національним заходам, що стосуються діяльності 
                  Міжнародної організації праці 
                              N 152 
 

     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро 
праці та зібралася 2 червня 1976  року  на  свою  шістдесят  першу 
сесію,

     зазначаючи положення   існуючих   міжнародних   конвенцій   і 
рекомендацій  у  галузі  праці,  зокрема:  Конвенцію 1948 року про 
свободу асоціації та захист права  на  організацію  (  993_125  ), 
Конвенцію   1949   року   про  право  на  організацію  та  ведення 
колективних переговорів ( 993_004 ) і Рекомендацію 1960 року  щодо 
співробітництва   в    галузевому  та  в  національному   масштабі 
( 993_243 ),  котрі підтверджують право роботодавців і працівників 
на створення вільних і незалежних організацій та вимагають заходів 
для підвищення ефективності консультацій  на  національному  рівні 
між  державною владою та організаціями роботодавців і працівників, 
а також положення численних міжнародних конвенцій та  рекомендацій 
у   галузі  праці,  які  передбачають  проведення  консультацій  з 
організаціями роботодавців  і  працівників  для  застосування  цих 
конвенцій та рекомендацій,

     розглянувши четвертий пункт порядку денного сесії, котрий має 
заголовок  "Створення  тристороннього   механізму   для   сприяння 
застосуванню міжнародних трудових норм", і

     ухваливши прийняти   ряд   пропозицій    щодо    тристоронніх 
консультацій  для  сприяння застосуванню міжнародних трудових норм 
та  щодо   національних   заходів,   які   стосуються   діяльності 
Міжнародної організації праці,

     вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

     ухвалює цього  двадцять  першого  дня  червня  місяця  тисяча 
дев'ятсот сімдесят шостого року  нижченаведену  Рекомендацію,  яка 
може   називатися   Рекомендацією   1976  року  щодо  тристоронніх 
консультацій (діяльність Міжнародної організації праці):

     1.
 У  цій  Рекомендації  термін  "представницькі організації" 
означає  найбільш  представницькі   організації   роботодавців   і 
працівників, наділені правом на свободу об'єднання.

     2. 1)  Кожний  член  Міжнародної  організації  праці  повинен 
здійснювати процедури, які забезпечують ефективні консультації між 
представниками уряду,  роботодавців і  працівників  з  питань,  що 
стосуються діяльності Міжнародної Організації праці, відповідно до 
параграфів 5-7 цієї Рекомендації.

     2) Кожна  сторона,  відповідно до національної практики,  має 
визначити суть і форму процедур,  передбачених у пункті  1)  цього 
параграфа, після консультації з представницькими організаціями, де 
такі процедури ще не встановлено.

     3) Наприклад, консультації можуть здійснюватися за допомогою:

     a) комітету,  спеціально створеного для розгляду  питань,  що 
стосуються діяльності Міжнародної організації праці;

     b) органу  із  загальною  компетенцією   в   економічній   та 
соціальній галузях або в галузі праці;

     c) ряду  органів,  що  несуть  особливу  відповідальність  за 
специфічні галузі; або

     d) листування,  за умови згоди сторін,  зайнятих у  процедурі 
консультацій, якщо  таке  листування  відповідає  потребам   і   є 
достатнім.

     3. 1)   Представники   роботодавців  і  працівників  з  метою 
здійснення процедур, передбачених цією Рекомендацією, мають вільно 
обиратися своїми організаціями.

     2) Роботодавці й  працівники  мають  бути  репрезентовані  на 
рівних   засадах   у   будь-яких  органах,   за  допомогою  котрих 
здійснюються консультації.

     3) Слід ужити заходів,  у співробітництві із заінтересованими 
організаціями роботодавців і працівників,  для забезпечення  того, 
щоб  учасники  цієї  процедури дістали відповідну підготовку,  яка 
давала б їм змогу ефективно виконувати свої функції.

     4.
 Компетентний  орган  влади  має  нести відповідальність за 
адміністративне забезпечення й фінансування процедур, передбачених 
цією  Рекомендацією,  серед  них,  у  разі  потреби,  фінансування 
програм підготовки.

     5. Метою процедур,  передбачених цією Рекомендацією, має бути 
проведення консультацій:

     a) щодо  відповідей урядів на запитальники,  котрі стосуються 
пунктів  порядку  денного  Міжнародної  конференції  праці,   щодо 
зауважень  урядів  до  пропонованих текстів,  котрі обговорюватиме 
Конференція;

     b) щодо  пропозицій  компетентному  органові  чи компетентним 
органам влади у зв'язку з внесенням конвенцій  та  рекомендацій  з 
праці  відповідно  до  статті  19  Статуту Міжнародної організації 
праці ( 993_154 );

     c) відповідно  до  національної практики,  щодо підготовки та 
здійснення  законодавчих  або  інших  заходів   для   застосування 
міжнародних   конвенцій   і   рекомендацій   з  праці,  серед  них 
ратифікованих конвенцій (зокрема, щодо виконання положень відносно 
консультацій  або  співробітництва з представниками роботодавців і 
працівників);

     d) щодо  повторного  разгляду  через відповідні проміжки часу 
нератифікованих    конвенцій   та   рекомендацій,   які   ще    не 
застосовуються,  з  метою визначення заходів,  котрих можна було б 
вжити  для  сприяння  їхньому  застосуванню  та,   у   відповідних 
випадках, ратифікації;

     e) з питань, що виникають у зв'язку з доповідями, котрі мають 
подаватися  до Міжнародного бюро праці згідно із статтями 19 та 22 
Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 );

     f) щодо пропозицій про денонсування ратифікованих конвенцій.

     6. Компетентний   орган   влади,   після    консультації    з 
представницькими організаціями, має визначити міру, наскільки слід 
використовувати ці процедури з  метою  проведення  консультацій  з 
інших питань, що становлять взаємний інтерес, таких як:

     a) підготовка,  здійснення  й  оцінка  діяльності  у  напрямі 
технічного  співробітництва,  в  якій Міжнародна організація праці 
бере участь;

     b) заходи,  яких  має  бути вжито відносно резолюцій та інших 
підсумків, ухвалених Міжнародною конференцією праці, регіональними 
конференціями, галузевими комітетами й іншими нарадами, скликаними 
Міжнародною організацією праці;

     c) сприяння  кращому  ознайомленню  з  діяльністю Міжнародної 
організації праці для  використання  в  економічних  і  соціальних 
політиці й програмах.

     7.
 Для забезпечення належного  розгляду  питань,  згаданих  у 
попередніх   параграфах,   консультації  мають  проводитися  через 
відповідні проміжки часу, встановлені за згодою, але принаймні раз 
на рік.

     8. Слід ужити заходів,  відповідних до  національних  умов  і 
практики,    для   забезпечення   координації   між   процедурами, 
передбаченими  цією  Рекомендацією,  та  діяльністю   національних 
органів, що займаються аналогічними питаннями.

     9. Компетентний орган влади повинен подавати щорічну доповідь 
про здійснення процедур,  передбачених цією Рекомендацією, коли це 
буде визнано за потрібне  після  консультацій  з  представницькими 
організаціями. 

 Конвенції та рекомендації, ухвалені 
 Міжнародною організацією праці 
 1965-1999, Том II 
 Міжнародне бюро праці, Женева