Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (укр/рос) "Статус Конвенції див.( 995_g67 )" { Конвенцію ратифіковано Законом N 949-V ( 949-16 ) від 18.04.2007, ВВР, 2007, N 30, ст.396 }. Міжнародний документ. 2007

Документ актуальний на 20.09.2016

завантажити документ, актуальний на поточний час

Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (укр/рос) Статус Конвенції див.( 995_g67 ) { Конвенцію ратифіковано Законом N 949-V ( 949-16 ) від 18.04.2007, ВВР, 2007, N 30, ст.396 } Дата підписання: 22.05.2001 Дата підписання Україною: 23.05.2001 Дата ратифікації Україною: 18.04.2007 Дата набрання чинності для України: 24.12.2007 Офіційний переклад Сторони цієї Конвенції, визнаючи, що стійкі органічні забруднювачі мають токсичні властивості, виявляють стійкість до розкладання, характеризуються біоакумуляцією і є об'єктом транскордонного перенесення по повітрю, воді й мігруючими видами, а також осаджуються на великій відстані від джерела їхнього викиду, нагромаджуючись в екосистемах суші та водних екосистемах; усвідомлюючи наявність стурбованості станом здоров'я, особливо в країнах, що розвиваються, у зв'язку з тим, що місцеве населення піддається впливу стійких органічних забруднювачів, зокрема, вплив здійснюється на жінок, а через них передається прийдешнім поколінням; визнаючи, що арктичні екосистеми й корінні общини знаходяться в особливій небезпеці внаслідок біопосилення впливу стійких органічних забруднювачів, а також, що зараження традиційних харчових продуктів, які використовуються ними, є питанням охорони здоров'я населення; усвідомлюючи необхідність ужиття глобальних заходів стосовно стійких органічних забруднювачів; беручи до уваги рішення 19/13 C Керівної Ради Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього природного середовища від 7 лютого 1997 року стосовно міжнародних дій з охорони здоров'я людини й навколишнього природного середовища, які здійснюються на основі заходів, які дозволять скоротити та (або) ліквідувати викиди й скиди стійких органічних забруднювачів; посилаючись на положення відповідних міжнародних природоохоронних конвенцій, що стосуються цього питання, особливо Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди стосовно окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі, а також Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їхнім видаленням ( 995_022 ), у тому числі реґіональні угоди, розроблені в рамках її статті 11; посилаючись також на відповідні положення Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього природного середовища й розвитку ( 995_455 ) та Порядку денного на XXI століття; визнаючи, що запобіжні засоби лежать в основі стурбованості всіх Сторін і закріплені в цій Конвенції; визнаючи, що ця Конвенція та інші міжнародні угоди у сфері торгівлі й навколишнього природного середовища мають взаємодоповнювальний характер; знову підтверджуючи, що Держави відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) і принципів міжнародного права мають суверенне право розробляти власні ресурси відповідно до своєї політики, що проводиться у сфері навколишнього природного середовища й розвитку, і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб унаслідок здійснюваних у рамках їхньої юрисдикції або під їхнім контролем заходів не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу інших Держав або районів, що не підпадають під їхню національну юрисдикцію; беручи до уваги умови й особливі потреби країн, що розвиваються, і, особливо, найменш розвинених з них, а також країн з перехідною економікою, зокрема, необхідність розширення їхніх національних можливостей у сфері регулювання хімічних речовин, у тому числі шляхом передачі технології, надання фінансової й технічної допомоги й сприяння співробітництву між Сторонами; беручи повною мірою до уваги Програму дій для сталого розвитку малих острівних держав, що розвиваються, прийняту в Барбадосі 6 травня 1994 року; відмічаючи відповідні можливості розвинених країн і країн, що розвиваються, а також спільну, але диференційовану відповідальність Держав, як це закріплено в Принципі 7 Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього природного середовища й розвитку ( 995_455 ); визнаючи важливий внесок, який приватний сектор і неурядові організації можуть зробити у справу забезпечення зменшення та (або) усунення викидів і скидів стійких органічних забруднювачів; наголошуючи на важливості того, щоб виробники стійких органічних забруднювачів брали на себе відповідальність за зменшення шкідливих наслідків, що заподіюються їхньою продукцією, і надання споживачам, Урядам і громадськості інформації стосовно шкідливих властивостей таких хімічних речовин; визнаючи необхідність ужиття заходів стосовно запобігання шкідливому впливу стійких органічних забруднювачів на всіх етапах їхнього життєвого циклу; знову підтверджуючи Принцип 16 Ріо-де-Жанейрської декларації з навколишнього природного середовища й розвитку ( 995_455 ), який установлює, що національні органи влади повинні прагнути сприяти інтерналізації екологічних витрат і використанню економічних коштів, беручи до уваги підхід, згідно з яким забруднювач повинен, у принципі, покривати витрати, пов'язані із забрудненням, належно враховуючи суспільні інтереси й не порушуючи міжнародної торгівлі та інвестування; заохочуючи Сторони, що не мають у своєму розпорядженні програм регулювання й оцінок пестицидів і промислових хімічних речовин, розробляти такі програми; визнаючи важливість розробки й використання екологічно безпечних альтернативних процесів і хімічних речовин; будучи сповненими рішучості забезпечити охорону здоров'я людини й навколишнього природного середовища від шкідливого впливу стійких органічних забруднювачів, домовилися про таке:... дивитись законодавчий акт

Міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України: