Рекомендація 
           щодо безпеки та гігієни праці у будівництві 
                              N 175 
 

     Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

     що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро 
праці і зібралася 1 червня 1988 року на свою 75-у сесію,

     відзначаючи відповідні міжнародні конвенції та рекомендації з 
праці  і, зокрема, Конвенцію ( 993_313 ) та Рекомендацію 1937 року 
про  техніку  безпеки  в  будівництві, Рекомендацію 1937 року щодо 
співробітництва   у   справі   запобігання   нещасним  випадкам  в 
будівельній  промисловості  (  993_085 ). Конвенцію ( 993_116 ) та 
Рекомендацію  (  993_019  )  1960  року  про  захист від радіації, 
Конвенцію  (  993_064 ) та Рекомендацію 1963 року про забезпечення 
машин  захисними пристроями, Конвенцію ( 993_147 ) та Рекомендацію 
1967   року   про  максимальний  вантаж  (  993_180  ),  Конвенцію 
(  993_162  )  та  Рекомендацію  1974  року  про професійні ракові 
захворювання,  Конвенцію ( 993_051 ) та Рекомендацію 1977 року про 
виробниче   середовище  (забруднення  повітря,  шум  і  вібрація), 
Конвенцію  (  993_050  ) та Рекомендацію ( 993_075 ) 1981 року про 
техніку  безпеки  та  гігієну  праці,  Конвенцію  (  993_042  ) та 
Рекомендацію  (  993_072  )  1985  року  про служби гігієни праці, 
Конвенцію  ( 993_041 ) та Рекомендацію 1986 року про охорону праці 
при  застосуванні  азбесту  (  993_304  ) і переглянутий 1980 року 
перелік  професійних захворювань, наведений у додатку до Конвенції 
1964   року   про  допомоги  у  випадках  виробничого  травматизму 
( 993_280 ),

     постановивши ухвалити  ряд пропозицій щодо безпеки та гігієни 
праці в будівництві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, 
і

     постановивши надати   цим   пропозиціям   форму   міжнародної 
рекомендації,  котра  доповнює  Конвенцію 1988 року про безпеку та 
гігієну праці в будівництві ( 993_021 ),  ухвалює цього двадцятого 
дня  червня  місяця  тисяча  дев'ятсот  вісімдесят  восьмого  року 
нижченаведену рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1988 
року щодо безпеки та гігієни праці в будівництві: 

               I.
 Сфера застосування та визначення 

     1. Положення Конвенції 1988 року про безпеку та гігієну праці 
в  будівництві  (тут  і  далі  називаної  як  Конвенція)  та  цієї 
Рекомендації повинні, зокрема, охоплювати:

     a) будівництво, цивільне будівництво, монтаж і демонтаж будов 
і споруд зі збірних деталей згідно з визначенням, даним у статті 2 
"а" Конвенції;

     b) спорудження  та  монтаж  нафтових свердлових установок,  а 
також установок для морського добування,  коли вони  споруджуються 
на березі.

     2. Для цілей цієї Рекомендації:

     a) термін "будівництво" охоплює:

     i) будівельні роботи, серед них земляні роботи і спорудження, 
конструктивні зміни,  реставраційні роботи, капітальний і поточний 
ремонт (куди входять чистка й пофарбування) та знесення усіх видів 
будинків чи будівель;

     ii) цивільне  будівництво,  куди  входять  земляні  роботи  й 
спорудження, конструктивні зміни, капітальний і поточний ремонт та 
знесення, наприклад, аеропортів, доків, гаваней, внутрішніх водних 
шляхів,  гребель, захисних споруд на берегах річок і морів поблизу 
зон  обвалів,  автомобільних  доріг  і  шосе,  залізниць,  мостів, 
тунелів, віадуків та об'єктів, пов'язаних з наданням послуг, таких 
як   комунікації,   дренаж,    каналізація,    водопостачання    й 
енергопостачання;

     iii) монтаж та  демонтаж  будов  і  конструкцій  з  елементів 
заводського виробництва,  а також виробництво збірних елементів на 
будівельному майданчику;

     b) термін    "будівельний    майданчик"   означає   будь-який 
майданчик,  де  здійснюються  які-небудь  процеси  або   операції, 
зазначені в підпункті "a";

     c) термін  "робоче  місце"   означає   будь-яке   місце,   де 
працівники  повинні  перебувати або куди вони повинні направлятися 
для  виконання  своєї  роботи,   яке   перебуває   під   контролем 
роботодавця, як він визначений у підпункті "f";

     d) термін "працівник" означає будь-яку особу,  яка  працює  в 
будівництві;

     e) термін  "представники  працівників"  означає   осіб,   які 
визнаються як такі національними законодавством чи практикою;

     f) термін "роботодавець" означає:

     i) будь-яку  фізичну  або  юридичну  особу,  яка використовує 
працю одного чи більше працівників на будівельному майданчику;

     ii) залежно від обставин, генерального підрядчика, підрядчика 
або субпідрядчика;

     g) термін   "компетентна  особа"  означає  особу,  котра  має 
належну кваліфікацію,  наприклад відповідну  підготовку,  достатні 
знання,  досвід  та  навички  для  безпечного виконання конкретної 
роботи.
  Компетентні  органи  влади  можуть  визначати  відповідні 
критерії  для  призначення таких осіб та обов'язки,  що їх повинні 
виконувати такі особи;

     h) термін  "засоби  підмощування"  означає будь-яку тимчасову 
конструкцію,  стаціонарну,  підвісну або пересувну,  та її  опорні 
компоненти, котрі використовуються як опори для розміщення людей і 
матеріалів  та  для  забезпечення   доступу   на   будь-яку   таку 
конструкцію  і  котрі  не  є  "підіймальним  механізмом"  згідно з 
визначенням, даним у підпункті "i";

     i) термін    "підіймальний    механізм"   означає   будь-який 
стаціонарний або  пересувний  механізм,  що  використовується  для 
піднімання чи опускання людей або вантажів;

     j) термін   "підіймальне   обладнання"    означає    будь-яке 
обладнання  або  такелаж,  за  допомогою  яких  вантаж  може  бути 
прикріплено до підіймального механізму,  але які не є  невід'ємною 
частиною підіймального механізму чи вантажу.

     3. Положення цієї Рекомендації повинні охоплювати також  всіх 
осіб,  які  працюють  не  за  наймом  і  яких  визначають як таких 
національні законодавство чи правила. 

                      II. Загальні положення 

     4. Національні законодавство чи правила повинні  передбачати, 
що  роботодавці  та  особи,  які  працюють  не  за наймом,  несуть 
спільний обов'язок забезпечувати безпечне й здорове робоче місце і 
дотримуватись приписаних заходів безпеки та гігієни праці.

     5. 1) Кожного разу,  коли два роботодавці або  більше  ведуть 
одночасно   роботи   на   одному   будівельному  майданчику,  вони 
зобов'язані співпрацювати між собою,  а також з будь-якими  іншими 
особами,   котрі   беруть   участь   у   будівельних  роботах,  що 
проводяться,  зокрема замовником або його представником,  з  метою 
дотримання приписаних заходів безпеки та гігієни праці.

     2) Остаточну відповідальність  за  координацію  заходів  щодо 
безпеки  та гігієни праці на будівельному майданчику повинен нести 
генеральний підрядчик або інша особа, яка в першу чергу відповідає 
за ведення робіт.

     6.
 Заходи,  яких слід вживати для забезпечення організованого 
співробітництва  між роботодавцями і працівниками з метою сприяння 
безпеці та  гігієні  праці  на  будівельних  майданчиках,  повинні 
приписуватися   національними  законодавством  чи  правилами,  або 
компетентними органами влади. Такі заходи повинні охоплювати:

     a) створення комітетів з техніки безпеки та гігієни праці,  в 
яких було б репрезентовано роботодавців і  працівників,  що  мають 
такі повноваження й функції, котрі можуть бути приписані;

     b) вибори або  призначення  робітничих  делегатів  з  техніки 
безпеки,  які мають такі повноваження й функції, котрі можуть бути 
приписані;

     c) призначення  роботодавцем  належним чином кваліфікованих і 
таких,  що мають  відповідний  досвід,  осіб  з  метою  укріплення 
безпеки та гігієни праці;

     d) професійну  підготовку  делегатів  з  техніки  безпеки  та 
членів комітетів з техніки безпеки.

     7. Особи,  які  ведуть  розроблення  будівельного  проекту  і 
планування  будівельних  робіт,  повинні  враховувати  безпеку  та 
гігієну праці працівників-будівельників відповідно до національних 
законодавства, правил та практики.

     8. У  конструкції  будівельного   обладнання,   інструментів, 
захисного  та іншого аналогічного обладнання повинні враховуватися 
принципи ергономіки. 

               III. Заходи профілактики та захисту 

     9. Будівельні  роботи  повинні  плануватися,  готуватися   та 
проводитись таким чином, щоб:

     a) небезпекам,  виникнення яких можливе  на  робочому  місці, 
запобігали негайно;

     b) виключались надмірно чи без потреби напружені робочі  пози 
й рухи;

     c) організація робіт враховувала вимоги  безпеки  та  гігієни 
праці працівників;

     d) використовувалися такі матеріали й вироби,  які придатні з 
погляду безпеки та гігієни праці;

     e) застосовувалися методи роботи,  які захищають  працівників 
від  шкідливого  впливу хімічних речовин,  фізичних та біологічних 
факторів.

     10. Національні законодавство чи правила повинні передбачати, 
що компетентні органи влади  повинні  повідомляти  про  будівельні 
майданчики такого розміру, виду чи про таку тривалість будівельних 
робіт, повідомлення про які може бути приписано.

     11. На  будь-якому  робочому  місці  працівники  повинні мати 
право і зобов'язані брати участь  у  забезпеченні  безпечних  умов 
праці  в  тій  мірі,  в якій вони контролюють обладнання та методи 
праці,  і  висловлювати  свою  думку  щодо  здійснюваних   робочих 
операцій, якщо вони можуть впливати на безпеку та гігієну праці. 

                    Безпека на робочих місцях 

     12. На   будівельних   майданчиках  повинні  передбачатися  й 
виконуватися заходи внутрішнього розпорядку, які мають охоплювати:

     a) належне зберігання матеріалів та обладнання;

     b) видалення відходів і будівельного сміття через  відповідні 
проміжки часу.

     13. Якщо працівників не може бути  захищено  іншими  засобами 
від падіння з висоти:

     a) слід встановлювати й утримувати в  доброму  стані  належні 
запобіжні сітки чи запобіжні листи; або

     b) повинні надаватися й використовуватися  належні  запобіжні 
ремені.

     14. Роботодавець  повинен   надавати   працівникам   потрібні 
засоби,  котрі дають їм змогу використовувати індивідуальні засоби 
захисту,  і  повинен  забезпечувати  правильне  застосування   їх. 
Захисне   обладнання   та   захисний   одяг   повинні  відповідати 
стандартам, встановленим компетентним органом влади з урахуванням, 
в міру можливості, ергономічних принципів.

     15. 1) Будівельні машини та обладнання  повинні  перевірятися 
та  випробовуватися за типами або,  у разі потреби,  індивідуально 
компетентною особою.

     2) Національні  законодавство  та правила повинні враховувати 
той факт, що професійні захворювання можуть бути спричинені такими 
машинами, апаратами й системами, які сконструйовано без урахування 
ергономічних принципів. 

                       Засоби підмощування 

     16. Усі  засоби  підмощування   та   їхні   частини   повинні 
виготовлятися   з   належного   й  доброякісного  матеріалу,  бути 
належного розміру і належної міцності згідно  з  тією  метою,  для 
якої їх використовують, і повинні утримуватися в доброму стані.

     17. Усі засоби підмощування повинні  мати  таку  конструкцію, 
виготовлятися  таким  чином  і  утримуватися  в такому стані,  щоб 
запобігати можливості їхнього падіння  або  ненавмисного  зміщення 
під час правильного використання їх.

     18. Робочі  майданчики,  сходні  та  сходові  марші   засобів 
підмощування  повинні  мати  такі розміри і бути сконструйовані та 
огороджені таким чином, щоб захистити людей від можливості падіння 
або виникнення небезпеки від предметів, котрі падають.

     19. Засоби  підмощування  не   слід   перенавантажувати   або 
використовувати не за призначенням.

     20. Засоби  підмощування   повинні   споруджуватися,   значно 
перебудовуватися  чи  демонтуватися тільки компетентною особою або 
під наглядом компетентної особи.

     21. Засоби   підмощування  повинні,  згідно  з  національними 
законодавством  чи   правилами,   інспектуватися,   а   результати 
реєструватися компетентною особою:

     a) до того, як вони будуть використані;

     b) надалі через періодичні проміжки часу;

     c) після перебудови,  перерви у використанні,  впливу на  них 
погодних  чи  сейсмічних  умов  або  у  зв'язку  з  якимись іншими 
обставинами,  котрі можуть мати наслідки для  їхньої  міцності  чи 
стійкості. 

   Підіймально-транспортні механізми та підіймальне обладнання 

     22. У  національних законодавстві чи правилах слід приписати, 
які підіймально-транспортні механізми  та  підіймальне  обладнання 
повинні перевірятися і випробовуватися компетентною особою:

     a) перед використанням уперше;

     b) після монтажу на майданчику;

     c) надалі  через  інтервали,  приписані  цими   національними 
законодавством чи правилами;

     d) після внесення будь-яких значних змін або ремонту.

     23. Результати         оглядів         та         випробувань 
підіймально-транспортних механізмів  і  підіймального  обладнання, 
проведених  відповідно  до  пункту  22,  слід реєструвати і,  якщо 
потрібно,  доводити  до   відома   компетентного   органу   влади, 
роботодавців, працівників або їхніх представників.

     24. Кожний підіймально-транспортний механізм, що має постійне 
безпечне  робоче  навантаження,  а  також  підіймальне  обладнання 
повинні  мати  чітку  маркіровку  із   зазначенням   максимального 
робочого навантаження.

     25. Кожний  підіймально-транспортний  механізм  з  перемінним 
безпечним   робочим   навантаженням   повинен   бути  забезпечений 
ефективними засобами з чітким позначенням  для  оператора  кожного 
максимального  безпечного  робочого навантаження та умов,  за яких 
воно може бути вжите.

     26. Підіймально-транспортний    механізм    або   підіймальне 
обладнання не слід навантажувати понад його безпечне навантаження, 
крім  як  для  цілей  випробувань,  що вказані або проводяться під 
керівництвом компетентної особи.

     27. Кожний  підіймально-транспортний  механізм та підіймальне 
обладнання повинні встановлюватися  належним  чином,  з  тим  щоб, 
серед іншого,  було забезпечено безпечний зазор між всякою рухомою 
частиною  та  нерухомими  предметами  і  гарантувалася   стійкість 
механізму.

     28. У  разі  потреби  для  захисту   від   небезпеки   кожний 
підіймально-транспортний    механізм   слід   використовувати   за 
наявності належних засобів або пристроїв сигналізації.

     29. Водії  та  оператори  підіймально-транспортних механізмів 
відповідно до національних законодавства чи правил повинні мати:

     a) встановлений мінімальний вік;

     b) відповідну професійну підготовку та кваліфікацію. 

       Транспортне, землерийне та вантажно-розвантажувальне 
                            обладнання 

     30. Машиністи й оператори транспортних засобів і землерийного 
або  вантажно-розвантажувального  обладнання  повинні   отримувати 
професійну  підготовку  і  складати  іспити  відповідно  до  вимог 
національних законодавства чи правил.

     31. Слід  забезпечити належні сигналізацію або інші засоби чи 
пристрої контролю для захисту від небезпеки,  що виникає  під  час 
руху   транспорту,  землерийного  або  вантажно-розвантажувального 
обладнання.  Особливих заходів безпеки слід вживати щодо машин  та 
обладнання, які рухаються заднім ходом.

     32. Треба вживати запобіжних заходів,  щоб уникнути падіння в 
котлован   або   у  воду  транспортних  засобів,  землерийного  та 
вантажно-розвантажувального обладнання.

     33. У  разі потреби,  землерийне та вантажно-розвантажувальне 
обладнання має бути забезпечено  конструкціями,  призначеними  для 
захисту  оператора  від загибелі на випадок перекидання машини,  а 
також від предметів, що падають. 

        Котловани, колодязі, земляні та підземні споруди і 
                              тунелі 

     34. Підпорки   або   інші   кріплення   якої-небудь   частини 
котловану, колодязя, земляної та підземної споруди або тунелю слід 
встановлювати,  перебудовувати або демонтувати тільки під наглядом 
компетентної особи.

     35. 1) Кожну   частину    котловану,  колодязя,  земляної  та 
підземної споруди або тунелю,  де перебувають люди через виробничу 
потребу,  повинна  інспектувати  компетентна  особа  у строки та у 
випадках,  приписаних національними законодавством чи правилами, а 
результати мають реєструватися.

     2) Робота повинна починатися тільки після  проведення  такого 
огляду. 

                   Робота в стисненому повітрі 

     36. Заходи щодо роботи в стисненому повітрі, приписані згідно 
зі статтею 21 Конвенції,  повинні містити положення, які регулюють 
умови   проведення   таких   робіт,   використання  механізмів  та 
обладнання,   здійснення   медичного   нагляду   і   контролю   за 
працівниками, а також тривалість роботи в стисненому повітрі.

     37. Жодна особа не повинна допускатися до  роботи  в  кесоні, 
без  попереднього  огляду  компетентною  особою у такий строк,  що 
передує початку робіт, який приписано національними законодавством 
чи правилами; результати огляду повинні реєструватися. 

                          Пальові роботи 

     38. Все  обладнання  для  пальових робіт має бути відповідним 
чином  сконструйовано  і  виготовлено  з   урахуванням,   в   міру 
можливості,   ергономічних  принципів  і  повинно  утримуватися  у 
належному стані.

     39. Пальові   роботи  слід  виконувати  тільки  під  наглядом 
компетентної особи. 

                         Робота над водою 

     40. Положення щодо роботи  над  водою,  приписані  згідно  зі 
статтею  23  Конвенції,  повинні містити,  у відповідних випадках, 
наявність  та  використання  потрібної  якості   і   в   достатній 
кількості:

     a) огорож, запобіжних сіток та кріпильних пристроїв безпеки;

     b) рятувальних   жилетів   і   костюмів,  відповідних  човнів 
(моторних, якщо це потрібно) з командою та буїв; і

     c) захист від таких небезпек, як плазуни та інші тварини. 

                       Ризики для здоров'я 

     41. 1) Компетентний   орган      повинен   створити   систему 
інформування   архітекторів,    підрядчиків,    роботодавців    та 
представників  працівників з використанням результатів міжнародних 
наукових  досліджень  про  ризики  для   здоров'я,   пов'язані   з 
небезпечними  речовинами,  котрі  використовуються  у  будівельній 
галузі.

     2) Виготовлювачі     та     постачальники     виробів,     що 
використовуються в будівельній галузі,  повинні надавати  разом  з 
виробами  інформацію  про  ризики  для здоров'я,  пов'язані з цими 
виробами, а також про потрібні запобіжні заходи.

     3) При застосуванні матеріалів, що містять шкідливі речовини, 
та  при  видаленні  або  знищенні   будівельних   відходів   треба 
забезпечити здоров'я  працівників  і  оточуючих та вжити заходів з 
метою охорони навколишнього  середовища,  відповідно  до  приписів 
національних законодавства чи правил.

     4) Небезпечні речовини повинні мати чітку маркіровку  і  бути 
забезпечені  етикеткою  з  описом  відповідних  властивостей  та з 
інструкціями щодо їхнього використання.  Вантажно-розвантажувальні 
роботи   мають   провадитися   відповідно   до   умов,  приписаних 
законодавством та правилами або компетентним органом влади.

     5) Компетентний  орган влади повинен визначати,  застосування 
яких небезпечних речовин у будівельній галузі підлягає забороні.

     42. Роботодавець  або  компетентний орган влади повинен вести 
записи про заходи контролю за навколишнім  середовищем  та  оцінку 
стану  здоров'я  працівників  протягом  такого періоду часу,  який 
приписано національними законодавством та правилами.

     43. Слід   уникати   підіймання   великої  ваги  вручну,  яке 
становить  ризик  для  безпеки  і  здоров'я  працівників,   шляхом 
зниження  величини ваги,  використання механічних пристроїв або за 
допомогою інших засобів.

     44. Під час впровадження нових виробів, обладнання та методів 
роботи особливу  увагу  слід  приділяти  інформуванню  і  навчанню 
працівників  відносно  можливого  впливу їх на безпеку праці та на 
здоров'я. 

                       Небезпечна атмосфера 

     45. Заходи стосовно небезпечної атмосфери, приписані згідно з 
пунктом   3   статті  28  Конвенції,  повинні  включати  попереднє 
отримання письмової вказівки чи дозволу від компетентної особи або 
через  будь-яку  іншу  систему,  відповідно  до яких вхід у зону з 
імовірною  наявністю  небезпечної  атмосфери  можливий  тільки  за 
виконання встановлених процедур. 

                         Пожежна безпека 

     46. У  разі  потреби  захисту від небезпек працівники повинні 
отримувати належну підготовку для дій,  до яких слід вдаватися під 
час пожежі, включаючи використання засобів евакуації.

     47. У разі  потреби  слід  передбачити  відповідні  візуальні 
покажчики, що ясно вказують напрямки евакуації на випадок пожежі. 

                Небезпека радіоактивного зараження 

     48. Відносно   будівельних   працівників,  зайнятих  поточним 
ремонтом,  перебудовою,  роботами  по   знесенню   або   демонтажу 
будь-яких  будівель,  особливо в атомній енергетиці,  якщо є ризик 
опромінення  іонізуючою  радіацією,  компетентний  орган   повинен 
розробити і застосовувати суворі правила техніки безпеки. 

                          Перша допомога 

     49. Порядок надання першої допомоги та забезпечення потрібним 
персоналом на  виконання  положень  статті  31  Конвенції  повинні 
приписувати національні законодавство чи правила, розроблені після 
консультації з компетентним органом охорони здоров'я  та  найбільш 
представницькими   організаціями  заінтересованих  роботодавців  і 
працівників.

     50. Якщо виконувана робота містить в собі небезпеку потонути, 
настання ядухи  або  ураження  електричним  струмом,  персонал  по 
наданню  першої  допомоги повинен бути навчений методам реанімації 
або іншим методам урятування життя,  а також  техніці  рятувальних 
робіт. 

                     Санітарно-побутові умови 

     51. У    відповідних    випадках,   залежно   від   кількості 
працівників,  тривалості робіт і місця  розташування  об'єкта,  на 
будівельному  майданчику  або  поблизу  від нього слід передбачити 
належні можливості для одержання або приготування  їжі  та  питва, 
якщо такі можливості не забезпечуються в який-небудь інший спосіб.

     52. На  будівельних  майданчиках,  які  віддалені  від  місця 
постійного  проживання,  якщо  відсутній  потрібний  транспорт між 
будівельним майданчиком та місцем постійного проживання або  іншим 
підхожим  житлом,  працівники повинні отримувати відповідне житло. 
Працівники  чоловіки  і  жінки  мають  бути  забезпечені  окремими 
санітарними, умивальними та спальними приміщеннями. 

               IV. Вплив на попередні рекомендації 

     53. Ця  Рекомендація  замінює  Рекомендацію  1937  року  щодо 
техніки безпеки в  будівництві  та  Рекомендацію  1937  року  щодо 
співробітництва   у   справі   запобігання   нещасним  випадкам  у 
будівельній промисловості. 

 "Міжнародне законодавство 
 про охорону праці", 
 Конвенції та рекомендації МОП, 
 Київ, 1997 р.