Статут 
                  Української Національної Ради, 
              прийнятий у Львові 18 жовтня 1918 року 
 

     Параграф 1.  Українська Національна Рада є Конституантою тієї 
частини українського народу, яка живе в австро-угорській монархії, 
на цілій його етнографічній території.

     Параграф 2.   Українська   Національна   Рада   має  право  і 
обов'язок:

     а) виконати  в  хвилі,  яку  признаєть за відповідну,  іменем 
українського  народу   австро-угорської   монархії,   його   право 
самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених 
тим народом;

     б) підприняти  усі  постанови  та  заходи  репрезентативного, 
законодатного та адміністративного характеру,  щоби  своє  рішення 
під а) перевести в життя.

     Параграф 3. Українська Національна Рада складається:

     а) з   членів   Палати  Панів  австрійської  Державної  Ради, 
української народности;

     б) з усіх українських послів до австрійської Державної Ради з 
Галичини і Буковини;

     в) з українських послів Краєвих Соймів;

     г) з відпоручників партійних організацій з  усіх  українських 
областей, по трьох з кожної партійної організації.

     Параграф 4.  Скликує Українську Національну Раду і  проводить 
на  її  засіданнях  кожночасний  голова Української Парляментарної 
Репрезентації,  а у  випадку  його  перешкоди,  той,  кого  голова 
Української Парляментарної Репрезентації до цього уповноважить.

     Параграф 5.  Важніші   публічні   заяви   підписують   іменем 
Української  Національної Ради:  голова Української Парляменторної 
Репрезентації,  члени  Палати  Панів,  президії  усіх  українських 
клюбів парляментарних  і  соймових  та  по  одному  відпоручинкові 
кожної партійної організації. 
__________________ 
     Левицький К.   Великий   зрив.   (До   історії    української 
державности від березня до листопада 1918 р.  на підставі споминів 
та документів). - Львів, 1931. - С. 113 - 114. 

 Конституційні акти України. 1917 - 1920. 
 Невідомі конституції України. 
 Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.