Рекомендація Ради 92/442/ЄЕС 
              про зближення цілей і політик у сфері 
                       соціального захисту 

                      від 27 липня 1992 року 
 

     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, 

     беручи до   уваги   Договір   про   заснування  Європейського 
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і,  зокрема,  його  статтю 
235, 

     беручи до уваги пропозицію Комісії (1), 

     беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (2), 

     беручи до уваги висновок Економічного і Соціального  комітету 
(3), 
_______________ 
     (1) ОЖ N C 194, 25.7.1991, С. 13. 
     (2) ОЖ N C 67, 16.3.1992, С. 206. 
     (3) ОЖ N C 40, 17.2. 1992, С. 91. 
 

     оскільки відповідно  до умов статті 118 Договору ( 994_017 ), 
завдання  Комісії  полягає   в   тому,   аби   сприяти   тіснішому 
співробітництву держав-членів у соціальній сфері; 

     оскільки Хартія  Співтовариства  про  основні соціальні права 
працівників ( 994_044 ),  ухвалена Європейською Радою у Страсбурзі 
9  грудня  1989  року  главами держав або урядів 11 держав-членів, 
заявляє в 7-му,  13-му і 16-му  абзацах  декларативної  частини  і 
пунктах 10, 24 і 25: 

        "оскільки конкуренція   на   внутрішньому   ринку  повинна 
приносити поліпшення  становища  в  соціальній  сфері  працівникам 
Європейського Співтовариства, особливо щодо умов (...) соціального 
захисту (...); 

        оскільки мета (Хартії ( 994_044  )  полягає  в  тому,  аби 
урочисто проголосити, що запровадження цього Єдиного європейського 
акта ( 994_028 ) повинно повністю брати до уваги соціальний  вимір 
Співтовариства,   і  що  у  цьому  контексті  постає  необхідність 
забезпечення  на  відповідних  рівнях  розвитку  соціальних   прав 
працівників Європейського Співтовариства,  зокрема працівників, що 
працюють за наймом,  а також  осіб,  що  здійснюють  індивідуальну 
трудову діяльність"; 

        "оскільки урочисте  проголошення  основних соціальних прав 
на рівні Європейського Співтовариства не може у разі запровадження 
бути  підставою для якогось погіршення порівняно із ситуацією,  що 
зараз існує в кожній державі-члені", 

        відповідно до домовленостей,  що застосовуються  в  кожній 
країні: 

        10.
 Кожен працівник Європейського Співтовариства має право 
на відповідний соціальний захист і,  незалежно від його статусу  і 
розміру  підприємства,  на  якому  працює,  має відповідний рівень 
допомоги з соціального забезпечення. 

        Особи, які не мають можливості  входження  або  повторного 
входження на ринок праці і не мають засобів до існування,  повинні 
мати можливість одержувати достатньо ресурсів і соціальну допомогу 
відповідно до їх конкретної ситуації". 

        "Відповідно до  домовленостей,  що застосовуються в кожній 
країні: 

        24. Кожен працівник Європейського  Співтовариства  повинен 
мати   можливість   на   момент  виходу  на  пенсію  користуватися 
ресурсами, які дозволяли б їй (або йому) гідний рівень життя. 

        25. Кожна особа,  що досягла пенсійного віку,  але не  має 
права  на  пенсійне  забезпечення  або  не  має  інших  засобів до 
існування,  повинна мати право на одержання достатніх  ресурсів  і 
медичну та соціальну допомогу, які відповідають її потребам."; 

     оскільки соціальний    захист    є    основним   інструментом 
солідарності серед  мешканців  кожної  держави-члена  в  контексті 
загального права всіх на соціальний захист; 

     оскільки Комісія у своїй Програмі дій з приводу запровадження 
Хартії  Співтовариства  з  основних  соціальних  прав  працівників 
( 994_044  ) указала на те,  що різниця у соціальному захисті може 
стати  серйозним  гальмуванням   вільного   руху   працівників   і 
загострювати регіональну незбалансованість,  зокрема, між північчю 
і півднем Співтовариства;  з огляду на те,  що було  запропоновано 
стратегію зі сприяння зближенню політик держав-членів у цій сфері, 
підкріплену спільно встановленими цілями,  уможливлюючи  подолання 
таких несприятливих обставин; 

     оскільки Рада,  зауваживши,  що схожі напрямки розвитку подій 
можуть призвести до спільних проблем (зокрема, старіння населення, 
зміна  становища у сім'ї,  невпинно зростаючий рівень безробіття і 
поширення бідності та її  форм),  також  запропонувала  на  своєму 
засідання   29   вересня   1989  року  подальшу  підтримку  такого 
фактичного зближення шляхом встановлення спільних цілей,  які були 
б орієнтиром для національної політики; 

     оскільки мета   стратегії   зближення  полягає  в  тому,  аби 
встановити  спільні  цілі,  як  спроможні  спрямовувати   політику 
держав-членів у напрямі співіснування різних національних систем і 
надавати їм можливість рухатися вперед у гармонії одна з одною  до 
основних цілей Співтовариства; 

     оскільки спеціальні    спільні    цілі    повинні   виступати 
орієнтирами на шляху зміни  систем,  беручи  до  уваги  потреби  в 
захисті,  зокрема  ті,  що  стали  наслідком  змін на ринку праці, 
структури сім'ї та демографічних тенденціях; 

     оскільки таке зближення також прагне гарантувати  продовження 
і  стимулювати  розвиток  соціального  захисту  в межах завершення 
формування внутрішнього ринку;  оскільки це сприятиме  мобільності 
працівників  та  їхніх  сімей  у  межах Співтовариства та оскільки 
мають бути вжиті кроки для забезпечення того,  що така мобільність 
не  матиме  перешкод  у  зв'язку з надто великою різницею в рівнях 
соціального захисту; 

     оскільки різноманітність  схем   та   їхнього   підґрунтя   в 
національних  культурах  держави-члени самі визначають рамки своїх 
схем  із  соціального  забезпечення,  а  також   заходи   для   їх 
фінансування та організації; 

     оскільки ця    Рекомендація    не    впливає   на   положення 
національного законодавства та положення Співтовариства щодо права 
на проживання; 

     оскільки завдання  із  соціального захисту,  передбачені цією 
Рекомендацією,  не перешкоджають вибору кожної держави-члена  щодо 
встановлення   принципів   та  організації  своїх  систем  охорони 
здоров'я; 

     оскільки така  дія  виявляється  необхідною  для  того,   аби 
досягти як складової функціонування спільного ринку однієї з цілей 
Співтовариства, 

     I.
 РЕКОМЕНДУЄ ДЕРЖАВАМ-ЧЛЕНАМ: 

     A. Дозволити  її  загальній  політиці  у  сфері   соціального 
захисту,    не   завдаючи   шкоди   повноваженням   держав-членів, 
встановлювати  засади   та   організовувати   власні   системи   у 
відповідних секторах, керуючись такими засадами: 

     1. Звертаючи   увагу  на  наявність  фондів,  пріоритетів  та 
балансів у  межах  систем  соціального  захисту  і  відповідно  до 
власних  процедур організації та фінансування,  що існують у таких 
системах,  соціальний захист повинен  намагатися  виконувати  такі 
завдання: 

        (a) відповідно  до  засад,  викладених у Рекомендації Ради 
від 24 червня 1992 року про спільні критерії стосовно  достатності 
ресурсів  та  соціальної  допомоги  в системах соціального захисту 
( 994_656 ) (4),  гарантувати рівень ресурсів,  який би відповідав 
людській гідності;

_______________ 
     (4) Див. С. 46 цього Офіційного журналу. 

        (b) відповідно до умов, визначених кожною державою-членом, 
надавати кожній особі,  яка легально  проживає  на  її  території, 
незалежно  від  її  ресурсів  можливість  одержувати  допомогу від 
системи захисту здоров'я людей, яка існує в такій державі-члені; 

        (c) допомагати подальшій соціальній інтеграції всіх  осіб, 
що   законно   проживають  на  території  держави-члена,  а  також 
інтеграції в ринок  праці  тих,  хто  може  займатися  прибутковою 
діяльністю; 

        (d) забезпечувати працівникам,  що працюють за наймом, але 
припиняють свою трудову  діяльність  або  змушені  перервати  свою 
трудову  діяльність  у  зв'язку  з  хворобою,  нещасним  випадком, 
народженням дитини,  інвалідністю або  безробіттям,  відшкодування 
доходів  у  формі  допомоги  з  однаковою  ставкою  або  допомоги, 
нарахованої відповідно до їхніх заробітків  на  попередніх  місцях 
роботи,  що  підтримуватиме рівень їхнього життя у розумний спосіб 
відповідно до їхньої участі у відповідних  схемах  із  соціального 
забезпечення; 

        (e) розглянути  можливість  запровадження  і/або  розвитку 
належного соціального захисту осіб,  що  здійснюють  індивідуальну 
трудову діяльність.
 

     2. Соціальна   допомога   надається   відповідно   до   таких 
принципів: 

        (a) рівне   ставлення,   яке   дає   можливість    оминути 
дискримінацію  за ознакою національності,  раси,  статі,  релігії, 
звичаїв  або  політичних  переконань,  за   умови,   що   заявники 
задовольняють  умовам  щодо  тривалості членства і/або проживання, 
які є необхідними для одержання допомоги; 

        (b) справедливості,  коли бенефіціарії соціальної допомоги 
одержуватимуть  свою  частку  з поліпшення рівня життя населення в 
цілому,  беручи до уваги пріоритети,  встановлені на національному 
рівні. 

     3. Системи соціального захисту повинні докладати зусиль,  щоб 
пристосуватися до розвитку поведінки та структури сім'ї, якщо це є 
підґрунтям  появи нових потреб з соціального захисту,  пов'язаних, 
зокрема, зі змінами на ринку праці та демографічними змінами. 

     4. Нарешті,  системами соціального захисту необхідно керувати 
з  максимальною  ефективністю,  беручи  до уваги права,  потреби і 
становище відповідних осіб,  а також з  якнайбільшою  ефективністю 
стосовно організації їх роботи та функціонування; 

     В. Адаптувати   і  у  разі  потреби  розвивати  свої  системи 
соціального захисту, не завдаючи шкоди повноваженням держав-членів 
щодо   встановлення   принципів  та  створення  власних  систем  у 
відповідних секторах,  аби поступово досягти таких цілей  і  вжити 
необхідних заходів з цією метою. 

     1. Захворювання 

     Організувати участь   соціального   захисту   в   запобіганні 
захворюванням  і  наданні  лікування  й  реабілітації  відповідним 
особам таким чином, щоб досягти наведених нижче цілей: 

        (a) відповідно до умов, визначених кожною державою-членом, 
забезпечувати для всіх осіб,  що легально проживають на  території 
держави-члена, доступ до системи охорони здоров'я, а також засобів 
запобігання захворюванням; 

        (b) підтримувати і там, де можливо, розвивати високоякісну 
систему   охорони  здоров'я,  пристосовану  до  змінюваних  потреб 
населення, особливо тих, що виникають від залежності літніх людей, 
до  розвитку  різних видів патології та різних методів терапії,  а 
також до дедалі більшої потреби у профілактиці; 

        (c) організувати там,  де потрібно,  реабілітацію тих,  що 
одужують,   зокрема  після  серйозних  захворювань  або  нещасного 
випадку, а також їх подальше повернення на роботу; 

        (d) забезпечувати особам, які, працюючи за наймом, змушені 
перервати свою роботу в зв'язку з хворобою,  допомогу за однаковою 
ставкою або допомогу,  обчислену на основі  їхнього  заробітку  на 
попередньому  місці  роботи,  що  підтримуватиме  належний  рівень 
їхнього життя відповідно до їхньої  участі  у  відповідних  схемах 
соціального забезпечення. 

     2. Материнство 

        (a) Організувати для всіх жінок, що легально проживають на 
території  держави-члена,  відшкодування  витрат   на   лікування, 
необхідне  у зв'язку з вагітністю,  пологами та їхніми наслідками, 
відповідно до участі тієї чи  іншої  жінки  у  відповідних  схемах 
соціального забезпечення і/або відповідно до соціальної допомоги; 

        (b) забезпечити відповідний соціальний захист жінок,  які, 
працюючи  за  наймом,  переривають  свою  роботу   в   зв'язку   з 
народженням дитини. 

     3. Безробіття 

        (a) Відповідно до положень Рекомендації Ради від 24 червня 
1992 року ( 994_656 ) за  умови  їхньої  активної  придатності  до 
роботи  гарантувати  мінімальну  кількість  засобів  до  існування 
особам,  що працюють за наймом та легально проживають на території 
держави-члена; 

        (b) забезпечити  безробітним,  зокрема  молодим людям,  що 
входять на ринок праці,  а  також  безробітні  протягом  тривалого 
періоду,  ряд  заходів  проти  їхнього звільнення з метою сприяння 
їхньої інтеграції на ринку праці за умови активної готовності  цих 
осіб до роботи або професійного навчання з метою працевлаштування. 

     4. Непрацездатність 

        (a) Відповідно до положень Рекомендації Ради від 24 червня 
1992 року ( 994_656 ) гарантувати мінімальні засоби  до  існування 
інвалідам, які легально проживають на території держави-члена; 

        (b) заохочувати соціальну й економічну інтеграцію осіб, що 
страждають від хронічних захворювань або інвалідності; 

        (c) надавати працівникам,  що працюють за наймом і змушені 
перервати свою роботу в зв'язку з інвалідністю, допомогу за єдиною 
ставкою або допомогу,  обчислену на основі  їхнього  заробітку  на 
попередньому   місці   роботи,   врегульовану,   за   доцільності, 
відповідно до  ступеня  їхньої  інвалідності,  що  забезпечуватиме 
належний рівень їхнього життя згідно з їхньою участю у відповідних 
схемах соціального забезпечення. 

     5. Особи похилого віку 

        (a) Відповідно до положень Рекомендації Ради від 24 червня 
1992 року ( 994_656 ),  гарантувати мінімальні засоби до існування 
особам похилого віку,  що легально проживають на території  держав 
членів; 

        (b) вжити  відповідних   заходів   у   сфері   соціального 
забезпечення,  звертаючи  увагу на своєрідні потреби осіб похилого 
віку, якщо вони залежні від стороннього догляду та послуг; 

        (c) робити кроки в боротьбі із соціальним виключенням осіб 
похилого віку; 

        (d) звертаючи  увагу  на  своєрідні  національні обставини 
щодо безробіття і демографічних умов,  прагнути усунути  перешкоди 
на  шляху  працевлаштування  осіб,  які досягли мінімального віку, 
коли можуть вийти на пенсію; 

        (e) запровадити  механізм  надання   можливості   колишнім 
працівникам,   що   працювали  за  наймом  і  пішли  на  пенсію  з 
безперервним стажем,  одержувати помірний додатковий дохід, беручи 
до  уваги  за  доцільності обов'язкові або додаткові схеми,  однак 
підтримуючи  рівновагу  між  інтересами  працюючого  населення  та 
пенсіонерами; 

        (f) з  метою  набуття  прав на обчислення пенсії зменшити, 
зокрема шляхом надання можливості добровільних внесків,  стягнення 
для   тих   працівників,   які  мали  перерву  в  стажі  внаслідок 
захворювання,  інвалідності або довготривалого безробіття, а також 
для  тих,  хто  тимчасово не працював у зв'язку з вихованням дітей 
або за доцільності відповідно до національного законодавства через 
осіб, яких утримували; 

        (g) адаптувати  пенсійні схеми до тенденцій у поведінці та 
структурі сім'ї; 

        (h) сприяти,  якщо необхідно,  змінам умов,  що  регулюють 
надання  права на одержання пенсії,  особливо додаткової,  з метою 
усування перешкод на шляху мобільності працівників, що працюють за 
наймом; 

        (i) належним    чином   адаптувати   пенсійні   схеми   до 
демографічних змін,  зберігаючи  при  цьому  обов'язкові  пенсійні 
схеми як основні. 

     6. Сім'я 

        (a) Передбачити допомогу для: 

        - сімей  з  найбільшими  витратами  на дітей,  наприклад у 
зв'язку з кількістю дітей; і/або 

        - сімей, що перебувають у найскрутнішому становищі. 

        (b) зробити внесок у справу інтеграції осіб,  які виховали 
дітей і бажають повернутися на ринок праці; 

        (c) допомогти   усунути  перешкоди  на  шляху  професійній 
діяльності,  що  стоять  перед  батьками,  вжиттям  заходів   щодо 
врегулювання сімейних та професійних обов'язків. 

     II. І З ЦІЄЮ МЕТОЮ, ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО КОМІСІЇ З ПРОХАННЯМ: 

     1. Регулярно  надавати  Раді  звіти  про прогрес у досягненні 
встановлених вище цілей, а також визначати і розвивати у співпраці 
з  державами-членами  використання  відповідних  критеріїв  з цією 
метою. 

     2. Організовувати постійні консультації з державами-членами з 
питань розвитку політики у сфері соціального захисту. 

     Вчинено у Брюсселі 27 липня 1992 року. 

 За Раду 

 Голова 
 Н. Лямонт 

 Акти європейського права із соціальних питань 
 К.: Парламентське видавництво, 2005