<<
>>

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2004 Справа N А-42/13-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018

Документ актуальний на 02.04.2018
завантажити документ, актуальний на поточний час

                                                          

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2004 Справа N А-42/13-04

(ухвалою Судової палати у господарських справах

Верховного Суду України від 07.10.2004

відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.

Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової за участю представників: позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову від 09.03.2004 року Харківського апеляційного

господарського суду у справі N А-42/13-04 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Атлантіс-Торг" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Харкова Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

N 58/486/23-205 від 18 грудня від 2003 року В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс-Торг"

звернулось з позовом до господарського суду Харківської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної

податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

N 58/486/23-205 від 18 грудня 2003 року, яким визначено завищення

суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

вересень 2003 року на суму 1444570,0 грн. та за жовтень 2003 року

на суму 1339755,0 грн.

Підставою прийняття оспорюванного податкового

повідомлення-рішення є акт від 18.12.2003 року N 486/23-205 про

результати позапланової документальної перевірки

ТОВ "Атлантіс-Торг" з питань правильності визначення

задекларованої до відшкодування з бюджету суми податку на додану

вартість за вересень, жовтень 2003 року, в якому зафіксовано

порушення вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7; пункту 7.3.

статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

( 168/97-ВР ) шляхом включення до податкового кредиту сум податку

на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, а

також статті 219 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )

(в редакції до 01.01.2004 р.).

Рішенням господарського суду Харківської області від

05.02.2004 року позовні вимоги задоволено шляхом визнання

недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі

м.

Харкова N 58/486/23-205 від 18 грудня 2003 року.

Рішення мотивоване тим, що позивач правомірно на підставі

приписів статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

( 168/97-ВР ) включив суму податку на додану вартість до

податкового кредиту. При цьому господарський суд зазначив, що

виправлені податкові накладні, які були надані позивачем до

закінчення перевірки та копії яких надано до матеріалів справи, є

дійсними.

В частині застосування статті 219 Цивільного кодексу України

( 1540-06 ) господарський суд визначив, що ця стаття не регулює

правовідносини, що виникають між різними юридичними особами при

виконанні господарських договорів, які відображені в акті

перевірки.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у

Жовтневому районі м. Харкова Харківський апеляційний господарський

суд, переглянувши рішення господарського суду Харківської області

в апеляційному порядку, постановою від 09.03.2004 року залишив

його без змін з тих же підстав.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова подала до Вищого

господарського суду касаційну скаргу на постанову Харківського

апеляційного господарського суду, в який просить рішення та

постанову у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог

відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне

застосування судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на

те, що в порушення підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону

України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР )

ТОВ "Атлантіс-Торг" було включено до складу податкового кредиту

суму ПДВ по податковим накладним, заповненим з порушенням

встановленого порядку, а саме - не відображене місцезнаходження

підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту. Крім

того, на думку ДПІ наявність взаємної заборгованості між позивачем

та його контрагентами тягне за собою співпадання боржника і

кредитора в одній особі, відповідно статті 219 Цивільного кодексу

України ( 1540-06 ).

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні

матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин

справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній

справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція

виходить з обставин, встановлених у справі судами першої та

апеляційної інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної

інстанції в акті перевірки від 18.12.2003 року N 486/23-205

зафіксовано, що позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ за

вересень 2003 року - 1184902,00 грн. та за жовтень 2003 року -

753026,00 грн. по податковим накладним, заповненим, з порушенням

вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про

податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), а саме не зазначена

адреса підприємства. Також за результатами перевірки позивачу

зменшена сума до відшкодування ПДВ в розмірі 846387,00 грн. за

вересень 2003 року у розмірі 259668,00 грн. та за жовтень у

розмірі 586719,00 грн. в зв'язку з порушенням пункту 7.3. статті 7

Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивач

згідно договорів купівлі-продажу та комісії отримав продукцію

від ПП "Деметра", ТОВ "Данфа", ПП "ОСА-2002", ПП "Еллада-2002",

ПФ "Дарія" з частковою її оплатою. В той же час в даному випадку

вищевказані підприємства є одночасно дебіторами (Боржниками) і

кредиторами по відносинам з позивачем, і як вважає відповідач,

вказані зобов'язання зупиняються співпаданням боржника і кредитора

в одній особі відповідно до статті 219 Цивільного кодексу України

( 1540-06 ).

Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та

апеляційної інстанції дали оцінку вище зазначеним обставинам та

дійшли висновку про те, що позивачем до закінчення перевірки було

надано перевіряючим виправлені податкові накладні від

постачальників, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту

7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

( 168/97-ВР ), але ДПІ вони до уваги не прийняті. Крім того,

безпідставним є посилання відповідача на статтю 219 ЦК України

( 1540-06 ), оскільки ця стаття передбачає зупинення зобов'язань у

випадку співпадання боржника і кредитора в одній особі, тобто у

випадку злиття чи приєднання юридичних осіб, якщо одне з них було

кредитором по відношенню до другого. В даному випадку позивач і

його контрагенти різні самостійні юридичні особи як на час

перевірки так і на час розгляду справи, в зв'язку з вище

наведеним, у відповідача не було законних підстав для зменшення

суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Судова колегія вважає, що такі висновки господарського суду

першої та апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам

справи та вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону

України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий

кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених

(нарахованих ) платником податку у звітному періоді у зв'язку з

придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до

складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України "Про

податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті

податку, що не підтверджується податковими накладними чи митними

деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт

(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування

коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до

складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими

зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених

законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не

підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо

заповнених з порушенням встановленого порядку податкових

накладних, а саме - не відображення місцезнаходження підприємства

не беруться судовою колегією до уваги, оскільки, як встановлено

господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем

до закінчення перевірки було надано перевіряючим виправлені

податкові накладні від постачальників, які відповідають вимогам

підпункту 7.2.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану

вартість" ( 168/97-ВР ).

Також не беруться до уваги посилання відповідача на порушення

позивачем пункту 7 "Порядку заповнення податкової накладної,

затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року N 165

( z0233-97 )", оскільки ця норма застосовуються у випадку відмови

продавця видати податкову накладну, а відповідно до статті 111-7

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )

касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній

справі судом першої та апеляційної інстанції.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на приписи

статті 219 Цивільного кодексу України не беруться судом до уваги,

оскільки стаття 219 передбачає зупинення зобов'язань у випадку

співпадання боржника і кредитора в одній особі, тобто у випадку

злиття чи приєднання юридичних осіб, якщо одне з них було

кредитором по відношенню до другого.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної

інстанцій позивач і контрагенти різні самостійні юридичні особи як

на час перевірки і на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та

постанова у справі прийнятті у відповідності з нормами

матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи

скасування не вбачається.

З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,

пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського кодексу

України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від

05.02.2004 року та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 09.03.2004 року у справі N А-42/13-04

господарського суду Харківської області залишити - без змін, а

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому

районі м. Харкова - без задоволення.

= завантажити законодавчий акт, актуальний на поточний час =
<< | >>

Вищий господарський суд:

  1. ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ N 01-8/1228 від 16.11.2001 Господарські суди України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ N 01-8/155 від 13.02.2002 Господарські суди України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  3. ПОСТАНОВА 24.04.2002 N 5/3/502/99 "Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на постанову товариства з обмеженою відповідальністю "П..."смт Приазовськ Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2002 у справі господарського суду Запорізької області N 5/3/502/99 за заявою ТОВ "А..."смт Приазовськ до КСП "А..."с. Октябрське про банкрутство, В С Т А Н О В И В:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  4. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2002 Справа N 4/525-14/88 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  5. ПОСТАНОВА 06.11.2002 Справа N 14-08/2820 "Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "П"на ухвалу господарського суду Черкаської області від 27.08.2002 р. у справі N 14-08/2820 господарського суду Черкаської області за заявою ДПІ до ВАТ "П"про банкрутство, в с т а н о в и л а:". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  6. П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 19.02.2003 Дело N 6/203 "19 февраля 2003 года Высший хозяйственный суд Украины, рассмотрев в открытом судебном заседании кассационную жалобу ООО "И", г. Николаев, на постановление Одесского апелляционного хозяйственного суда от 30 сентября 2002 года по делу N 6/203 по иску ООО "И"к ГНИ в Ленинском р-не г. Николаева, отделению государственного казначейства в г. Николаеве, ГНИ в Центрально-городском р-не г. Кривой Рог Днепропетровской области, отделению государственного казначейства в г. Кривой Рог Днепропетровской области. ОАО "К", ЗАО "Л-К"о расторжении сделки, установил следующее.". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  7. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 26.05.2003 N 01-8/590 "Про нормативно-правові акти, видані відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  8. Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї 17.12.2003 N 04-5/534 "Господарські суди України". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  9. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 19.03.2004 N 01-8/493 "Про практику Верховного Суду України щодо перегляду ухвал Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  10. ПОСТАНОВА Іменем України 27.04.2004 Справа N 17/1пд "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  11. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.05.2004 Справа N 43/479 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  12. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2004 Справа N 04/18-04 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  13. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2004 Справа N А-42/212-03 "(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  14. П О С Т А Н О В Л Е Н И Е 01.06.2004 "Информация о лице, размещенная на фасаде, возле входа (въезда), или о его продукции в витрине занимаемого таким лицом помещения, может быть размещена без разрешения местного органа власти". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  15. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2004 Справа N 17-4-22-15-30/02-10735 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  16. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2004 Справа N 9/228 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  17. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2004 Справа N 31/267 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  18. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2004 Справа N 15/181д "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  19. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2004 Справа N А-04/494-03 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
  20. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2004 Справа N 3/330 "(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)". Вищий господарський суд. 2018 рікк
- Антимонопольний комітет - Верховний Суд України - Вищий адміністративний суд України - Вищий господарський суд - Вищий спеціалізований суд - Генеральна прокуратура України - ДА електронного урядування - Державіаслужба України - Державні утворення на території України (1917-1920) - Держатомрегулювання - Держаудитслужба України - Держкомтелерадіо України - Держкордонслужба України - Держнаглядохоронпраці України - Держспецзв’язок - Держспоживстандарт України - Держстат України - Держфінпослуг України - ДКА України - Закони України - Законодавство Української РСР - Кабінет Міністрів України - Кодекси України - Конституційний Суд України - МВС України - МЗС України - Міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України - Міжнародні угоди України - Мін'юст України - Мінагрополітики України - Мінекономрозвитку України - Міненерговугілля України - Мінінфраструктури України - Мінкультури України - Мінмолодьспорт України - Міноборони України - Мінприроди України - Мінрегіон України - Мінсоцполітики України - Мінфін України - МІП - МНС України - МОЗ України - МОН України - МТОТ - Нацдержслужба України - Національне агентство з питань запобігання корупції - Національне антикорупційне бюро України - Національний банк України - Нацком.енергетики - Нацкомфінпослуг - Нацрада телерадіомовлення - НКРЗІ - НКЦПФР - Основний Закон України - Пенсійний фонд України - Постанови Верховної Ради України - Президент України - РНБО України - Розпорядження Голови ВР України - Розпорядження Кабінета Міністрів України - Служба безпеки України - Служба зовнішньої розвідки - Укрдержархів - Управління державної охорони - Фонд гарант.вкладів фізич.осіб - Фонд державного майна - Фонд соцстраху по безробіттю - Фундаментальне законодавство України - Центрвиборчком України -