ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 10.07.2007                                     Справа N 11/181-06 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 06.09.2007 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого судді - Овечкіна В.Е.

     суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.

     розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Єра-1"

     на постанову  від  14.05.07  Дніпропетровського  апеляційного 
господарського суду

     у справі  N  11/181-06  господарського суду Дніпропетровської 
області

     за позовом ТзОВ "Лани Нікопольщини"

     до Дочірнього підприємства "Єра-1"

     про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками

     У справі взяли участь представники

     позивача: Клубук В.Р.. довір. від 09.07.07

     відповідача: Базилевич Ю.О., довір. N 02-д від 10.01.07

     В С Т А Н О В И В: 

     У травні  2006  року  ТзОВ  "Лани Нікопольщини" звернулося до 
господарського суду з позовом до ДП "Єра-1" про усунення  перешкод 
в  користуванні  земельними  ділянками.  Позовні вимоги мотивовані 
тим,  що  з  квітня  2006  року  відповідач  чинить  перешкоди   в 
користуванні орендованими земельними ділянками. 

     Рішенням господарського  суду  Дніпропетровської  області від 
15.02.07 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено з  тих 
підстав,   що  факт  відповідності  закону  умов  договору  оренди 
земельної   ділянки   від    21.10.05    встановлено    постановою 
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.06 у 
справі  N  18/216-06  за   позовом   Нікопольського   міжрайонного 
природоохоронного   прокурора   в   інтересах   держави   в  особі 
Нікопольської районної ради до  Нікопольської  районної  державної 
адміністрації,  3-тя особа на стороні позивача:  ДП "Єра-1",  3-тя 
особа  на  стороні  відповідача:  ТзОВ  "Лани  Нікопольщини"   про 
визнання недійсним договору.
 

     Постановою Дніпропетровського   апеляційного   господарського 
суду  від  14.05.07  рішення місцевого суду скасовано,  оскільки в 
матеріалах справи відсутні докази повідомлення  позивача  належним 
чином про час і місце слухання справи (колегія суддів: О.Моторний, 
С.Алданова, В.Кошіль). 

     Не погоджуючись  з  прийнятими судовими актами,  відповідач у 
справі  Дочірнє  підприємство  "Єра-1"  звернулося  з   касаційною 
скаргою,  посилаючись  на  порушення  судами норм матеріального та 
процесуального права.  Скаржник зазначає,  що висновок  попередніх 
судових   інстанцій   про  припинення  договору  оренди  внаслідок 
закінчення строку,  на якій його  було  укладено  як  на  підставу 
припинення  права користування землею є помилковим,  оскільки суди 
неправильно застосували ст.ст.  93,  141 ЗК України (  2768-14  ), 
ст.ст.  48,  49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ),  ст. 33 
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ). 

     Суди також   неправильно   застосували  ст.  35  ГПК  України 
( 1798-12 ). Скаржник зазначає, що факт правомірності і законності 
володіння   спірною   земельною   ділянкою   з   боку  ДП  "Єра-1" 
встановлений  рішенням  Нікопольського  міськрайонного  суду   від 
19.02.07,  яке  на  час  розгляду  апеляційної  скарги  ДП "Єра-1" 
набрало законної сили. 

     Ознайомившись з  матеріалами та обставинами справи на предмет 
надання їм попередніми  судовими  інстанціями  належної  юридичної 
оцінки   та   повноти   встановлення   обставин,  дотримання  норм 
процесуального права,  згідно з вимогами ст.
  111-5 Господарського 
процесуального кодексу України ( 1798-12 ),  колегія суддів дійшла 
висновку,  що касаційна скарга  підлягає  задоволенню  частково  з 
наступних підстав. 

     Відповідно ст.  111-7 Господарського  процесуального  кодексу 
України  (  1798-12  ),  переглядаючи у касаційному порядку судові 
рішення,  касаційна інстанція на підставі  встановлених  фактичних 
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій 
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не 
має  права  встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не 
були встановлені у рішенні або постанові  господарського  суду  чи 
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого 
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази 
або додатково перевіряти докази. 

     Судами попередніх інстанцій встановлене наступне. 

     21.10.05 між Нікопольською районною державною  адміністрацією 
та  ТзОВ  "Лани  Нікопольщини"  на  підставі  розпорядження голови 
Нікопольської районної  державної  адміністрації  N  807-р-05  від 
14.10.05 укладено договір оренди земельної ділянки.  Відповідно до 
умов  цього  договору  орендарю  передано  в  платне  користування 
земельні   ділянки  загальною  площею  405,93  кв.  м.  із  земель 
резервного  фонду  на  території  Шевченківської  сільської   ради 
строком на 25 років.  Договір оренди зареєстровано в книзі записів 
за N 3 від 21.10.05. 

     З 2005   року   відповідач   чинить   перешкоди   позивачу  в 
користуванні земельною ділянкою, що не оспорюється сторонами. 

     Судами встановлено,  що посилання відповідача  на  правомірне 
використання   ним   спірної   земельної   ділянки  спростовується 
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 
24.10.06 у справі N 18/216-06,  якою встановлено, що укладений між 
Шевченківською  сільською  радою  та  ДП  "Єра-1"  договір  оренди 
земельної  ділянки  в  порядку  ст.
  33 Закону України "Про оренду 
землі" (  161-14  )  поновленим  не  був,  а  припинився  08.08.05 
(а.с.46-48). 

     Відповідно ст.  31  Закону   України   "Про   оренду   землі" 
( 161-14  )  договір  оренди  землі припиняється у разі закінчення 
терміну,  на який його було укладено.  Встановлено, що цей договір 
на новий термін не укладався. 

     Постановою Дніпропетровського   апеляційного   господарського 
суду від 24.10.06 у справі N 18/216-06 також було встановлено,  що 
24.07.2000 між Шевченківською  сільською  радою  Дніпропетровської 
області  (орендодавцем)  та  ДП  "Єра-1" (орендарем) був укладений 
договір оренди спірної  земельної  ділянки,  відповідно  до  якого 
орендодавець на  підставі  рішення  Шевченківської  сільської ради 
N 59-IX/XXIII від 26.02.2000  надав  орендарю  у  строкове  платне 
володіння і користування земельну ділянку. Строк дії договору було 
встановлено  у  п'ять  років,  починаючи   з   моменту   державної 
реєстрації договору, яка була здійснена 08.08.2000 р. 

     У Нікопольському  районі  розмежування  земель  державної  та 
комунальної   власності  не  відбулося.  Спірні  земельні  ділянки 
представляють собою рілля  та  знаходяться  за  межами  населеного 
пункту. 

     Згідно п.  3 Перехідних положень Земельного  кодексу  України 
( 2768-14  ) у випадках,  коли земельні ділянки надані в оренду до 
введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання 
земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені,  продовження 
строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється  органами, 
що  мають  право  надання  вказаних земель за цим Кодексом.  Таким 
чином,  розпорядження спірними земельними  ділянками  здійснюється 
Нікопольською   районною  державною  адміністрацією.  Рішення  про 
поновлення строку дії вказаного  договору  Нікопольською  районною 
державною адміністрацією не приймалося. 

     З введенням   в   дію   нового   Земельного  Кодексу  України 
( 2768-14  )  з  01.01.2002  в  пункті  2  розділу  X   "Перехідні 
положення"  зазначено,  що  "клопотання  і  заяви  щодо відведення 
земельних ділянок,  не вирішені на момент  введення  в  дію  цього 
Кодексу,   реалізуються  органами  виконавчої  влади  та  органами 
місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції в порядку та 
з додержанням вимог цього Кодексу". 

     В пункті 12 Перехідних положень  Земельного  Кодексу  України 
( 2768-14  )  визначений  тимчасовий  порядок  здійснення  функцій 
власника  земель,  які  перебувають  у  власності  держави,  тобто 
функції розпорядження цими землями.  Зазначений порядок діятиме до 
завершення  розмежування  цих  земель  на   землі   державної   та 
комунальної  власності.  До  розмежування земель повноваження щодо 
розпорядження землями в  межах  населених  пунктів,  крім  земель, 
переданих  у  приватну власність,  здійснюють відповідні сільські, 
селищні,  міські ради,  а за межами населених пунктів - відповідні 
органи виконавчої влади. 

     Між тим, заслуговують на увагу доводи скаржника про порушення 
судом  вимог  ст.  43 ГПК України ( 1798-12 ) щодо об'єктивного та 
повного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи. 

     Відповідно до ст.  101 ГПК України  (  1798-12  )  апеляційна 
інстанція  повторно  розглядає  справу  за  наявними  у  справі  і 
додатково  поданими  документами.  Додаткові  докази   приймаються 
судом,  якщо  заявник  обґрунтував  неможливість  їх  надання суду 
першої інстанції з причин, що не залежали від нього. 

     ДП "Ера-1" зверталося до апеляційної інстанції з  клопотанням 
залучити   до   матеріалів  справи  як  додатковий  доказ  рішення 
Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської  області  від 
19.02.07 у справі N 2-214/07 (а.с.101, 102, 103). 

     Вбачається, що  це  рішення  було  прийняте через кілька днів 
після  оголошення  рішення  місцевим   судом   по   даній   справі 
(15.02.07). 

     В заяві "ДП "Ера-1" обґрунтувало неможливість  подання  цього 
доказу до суду першої інстанції. 

     Ст. 22  ГПК України ( 1798-12 ) надає право сторонам у справі 
заявляти клопотання і в тому числі про залучення у справу доказів. 

     Судом апеляційної інстанції не зазначено в постанові  з  яких 
мотивів   він   відхилив   клопотання  відповідача  про  залучення 
додаткових доказів. 

     Між тим,  в  рішенні  міськрайонного  суду  від 19.02.07,  як 
зазначено в  касаційній  скарзі,  встановлений  факт  правомірного 
володіння   та  користування  ДП  "Ера-1"  земельною  ділянкою  за 
договором АВМ N 507764,  а сам договір  поновленим  відповідно  до 
умов ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ). 

     В матеріалах  справи  також  є  апеляційна  скарга на рішення 
міськрайонного суду від 19.02.07 у справі  32-214/07  з  відміткою 
канцелярії суду. 

     Судом апеляційної інстанції не перевірено чи була прийнята до 
провадження ця апеляційна скарга (а.с.112) та чи вступило  в  силу 
рішення міськрайонного суду. 

     З огляду  на  викладене,  колегія суддів дійшла висновку,  що 
справа розглянута судом апеляційної інстанції з  порушенням  вимог 
ст.  43 ГПК України ( 1798-12 ) щодо повного і всебічного розгляду 
в судовому  засіданні  всіх  обставин  справи,  що  мають  суттєве 
значення для правильного вирішення спору. 

     Доводи відповідача  судом  не досліджувалися і в постанові не 
зазначено, з яких мотивів їх відхилено. За таких обставин не можна 
вважати постанову апеляційної інстанції законною та обґрунтованою. 
Рішення місцевого суду від  15.02.07  також  підлягає  скасуванню, 
оскільки  відповідач  належним чином не був повідомлений про час і 
місце розгляду справи. 

     За таким  обставин  прийняті  у справі судові акти підлягають 
скасуванню,  а справа направленню  на  новий  розгляд,  при  якому 
необхідно  усунути  зазначені порушення норм процесуального права, 
повно і об'єктивно встановити обставини справи і винести  законне, 
обґрунтоване рішення. 

     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського 
процесуального кодексу України ( 1798-12  ),  Вищий  господарський 
суд України П О С Т А Н О В И В: 

     Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Єра-1" задовольнити 
частково. 

     Рішення господарського  суду  Дніпропетровської  області  від 
15.02.07     та    постанову    Дніпропетровського    апеляційного 
господарського суду від 14.05.07 у справі N 11/181-06 скасувати. 

     Справу направити на  новий  розгляд  до  господарського  суду 
Дніпропетровської області. 

 Головуючий, суддя                                       В.Овечкін 

 Судді                                                    Є.Чернов 
                                                          В.Цвігун