ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 11.07.2007                                     Справа N 33/221-06 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 06.09.2007 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

     головуючого - Невдашенко Л.П.

     суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу 
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ

     на постанову   від   24.04.2007   Харківського   апеляційного 
господарського суду

     у справі N 33/221-06

     господарського суду Харківської області

     за позовом Дочірньої компанії  "Газ  України  "НАК  "Нафтогаз 
України", м. Київ

     до Відкритого акціонерного  товариства  з  газопостачання  та 
газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

     про стягнення 10 324 253,87 грн.

     за участю представників сторін:

     від позивача - Лебедюк Ю.А.

     від відповідача - Кисельов І.М.

     В С Т А Н О В И В: 

     Рішенням господарського   суду   Харківської   області    від 
06.12.2006  р.  задоволено  частково позов Дочірньої компанії "Газ 
України"  НАК  "Нафтогаз  України"  до   Відкритого   акціонерного 
товариства  по  газопостачанню  та газифікації "Харківмісьгаз" про 
стягнення 10 324 253,87 грн.  в т.ч.  8 883 695,05 грн.  основного 
боргу, 847 226,06 грн.
 пені, 441 707,77 грн. втрат від інфляції та 
151 624,99 грн.  3%  річних.  Стягнуто з  відповідача  на  користь 
позивача  основний  борг  у  сумі  7  505 795,47 грн.,  втрати від 
інфляції у сумі 441 707,77 грн., 3% річних у сумі 150 591,93 грн., 
пені  в сумі 423 613,03 грн.,  витрати по сплаті державного мита у 
сумі  21  047,87  грн.   та   витрати   на   інформаційно-технічне 
забезпечення судового процесу у сумі 97,39 грн.  Надано розстрочку 
виконання  рішення  суду  на   три   місяці   до   06.03.2007   р. 
Заборгованість в   сумі   2   840   569,40   грн.   у  тому  числі 
7 505   795,47   грн.   боргу,   втрат   від   інфляції   у   сумі 
441 707,77 грн.,  3%  річних у сумі 150 591,93 грн. та пені у сумі 
423 613,03  грн.  підлягають  сплаті  рівними  частками  щомісячно 
починаючи з   06.01.2007   р.   до   06.03.2007   р.   включно  по 
2 840 569,50 грн. кожного місяця. В решті позову відмовлено. 

     Суд мотивував своє рішення тим,  що  відповідно  до  ст.  526 
Цивільного   кодексу   України   (   435-15   )  зобов'язання  має 
виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та  вимог 
цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. 

     Відповідач, зазначає   суд,   свої   договірні   зобов'язання 
належним чином не виконав,  а тому вимога позивача щодо  стягнення 
боргу є обґрунтованою. 

     Відповідно до  ст.  625  ЦК України ( 435-15 ) боржник,  який 
прострочив виконання зобов'язання,  за вимогою  кредитора  повинен 
сплатити  суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 
за весь час прострочення,  а також 3%  річних з простроченої  суми 
боргу. 

     Пунктом 6.2 договору передбачено, що зобов'язання відповідача 
забезпечується нарахуванням пені  у  розмірі  подвійної  облікової 
ставки НБУ,  що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми 
простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
 

     У зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача,  суд 
на  підставі  п.  3 ст.  83 ГПК України ( 1798-12 ) зменшив розмір 
пені на 50% та стягнув з відповідача 423 613,03 грн. пені та надав 
розстрочку виконання рішення суду на три місяці. 

     Постановою Харківського  апеляційного господарського суду від 
24.04.2007 р.  скасовано рішення господарського  суду  Харківської 
області від 06.12.2006 р. в частині стягнення з відповідача пені в 
сумі 423 613,03 грн.  та в цій частині прийнято нове рішення, яким 
в  позові відмовлено.  В іншій частині рішення господарського суду 
Харківської області від 06.12.2006 р. залишено без змін. 

     Обґрунтовуючи постанову,  апеляційний суд посилається на  те, 
що   згідно   ст.   1   Закону   України   "Про   реструктуризацію 
заборгованості з квартирної  плати,  плати  за  житлово-комунальні 
послуги, спожиті газ та електроенергію" ( 554-15 ), заборгованість 
з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-,  тепло-, 
газопостачання),    яка   склалася   на   1   липня   2003   року, 
реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми  боргу 
та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. 

     Статтею 5  зазначеного  Закону ( 554-15 ) передбачено,  що на 
суму  реструктуризованої  заборгованості  не  нараховується   пеня 
житлово-комунальним   підприємствам  на  їх  заборгованість  перед 
постачальником  енергоносіїв,  інших  матеріальних  цінностей,  що 
використовуються для надання послуг. 

     Оскаржуючи постанову  апеляційного  суду  скаржник просить її 
скасувати,  а рішення господарського суду Харківської області  від 
06.12.2006  р.
  залишити  без  змін  посилаючись  на  те,  що  при 
винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального 
та процесуального права. 

     Зокрема, скаржник зазначає, що пеня нарахована у даній справі 
не  підпадає  під  дію  Закону   України   "Про   реструктуризацію 
заборгованості  з  квартирної  плати,  плати за житлово-комунальні 
послуги, спожиті газ та електроенергію" ( 554-15 ). 

     Заслухавши учасників судового процесу,  перевіривши  юридичну 
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, 
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню 
з наступних підстав. 

     Між Дочірньою  компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 
(постачальник)    та     Відкритим     акціонерним     товариством 
"Харківмісьгаз" (покупець)    24.12.2004   р.   укладено   договір 
N 06/04-1422 на постачання  природного  газу  відповідно  до  умов 
якого  постачальник  зобов'язується передати у власність покупцю в 
2005  році  природний   газ   з   урахуванням   можливих   обсягів 
розбалансування  (відтоків/притоків),  а  покупець  зобов'язується 
прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. 

     Відповідно до п.  1.3 договору газ,  що постачається за даним 
договором   використовується   покупцем   виключно  для  подальшої 
реалізації  населенню   та   включає   в   себе   можливі   обсяги 
розбалансування   газу   (відтоків/притоків).   Використання  газу 
покупцем для інших потреб не є предметом даного договору. 

     Пунктом 5.1  договору   передбачено,   що   оплата   за   газ 
здійснюється  покупцем  виключно  грошовими  коштами  шляхом  100% 
поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за 
фактично  спожитий  газ  здійснюється  до 10 числа,  наступного за 
місяцем поставки газу. 

     На виконання     умов      договору      позивач      передав 
відповідачу у  січні-грудні  2005  року  природний  газ  в  обсязі 
433593,645 тис.  куб.  м.  на загальну суму 49 078 690,41 грн., що 
підтверджується актами приймання-передачі природного газу. 

     Відповідач свої    зобов'язання    щодо   оплати   отриманого 
природного газу   виконав    частково,    заборгованість    склала 
8 883 695,05 грн. 

     Крім того,  відповідач  20.06.2006 р.  повідомив позивача про 
зарахування зустрічних однорідних вимог,  відповідно до якої  була 
зменшена  дебіторська  заборгованість  позивача за транспортування 
природного  газу  на  суму  9  653  453,60  грн.  та  кредиторська 
заборгованість   перед  позивачем  за  природний  газ  за  спірним 
договором на суму 1 377 899,57 грн. 

     Відповідно до  ст.  525,  526  Цивільного   кодексу   України 
( 435-15  ),  ст.  193  Господарського  кодексу України ( 436-15 ) 
зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно  до  умов 
договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за 
відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв  ділового 
обороту  або  інших  вимог,  що звичайно ставляться.  Одностороння 
відмова від зобов'язання  або  одностороння  зміна  його  умов  не 
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

     Відповідно до  частини  2  статті  193,  частини 1 статті 216 
Господарського кодексу України ( 436-15 ) порушення зобов'язання є 
підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим 
кодексом, іншими законами або договором. 

     Пунктом 7.2 договору  передбачено,  що  в  разі  несвоєчасної 
оплати  за  спожитий  газ покупець (відповідач) сплачує на користь 
постачальника (позивача) крім суми  заборгованості  з  урахуванням 
встановленого   індексу   інфляції   та  3%  річних  за  весь  час 
прострочення,  пеню у розмірі подвійної облікової ставки  НБУ,  що 
діяла в період,  за який сплачується пеня,  від суми простроченого 
платежу, за кожен день простроченого платежу. 

     Відповідно до ст.  614 Цивільного кодексу України ( 435-15  ) 
особа,   яка   порушила  зобов'язання,  несе  відповідальність  за 
наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. 

     Судами встановлено,  що предметом договору від 24.12.2004  р. 
N 06/04-1422,  на  якому ґрунтуються позовні вимоги,  є постачання 
природного газу для потреб населення. 

     Апеляційний суд відмовляючи в позові в частині стягнення пені 
підставно   зазначив,   що   статтею   1   Закону   України   "Про 
реструктуризацію  заборгованості  з  квартирної  плати,  плати  за 
житлово-комунальні  послуги,  спожиті  газ  та електроенергію" від 
20.02.2003 р. N 554-IV ( 554-15 ) передбачено, що заборгованість з 
квартирної  плати  та плати за комунальні послуги (водо-,  тепло-, 
газопостачання,  послуги водовідведення, електроенергії, вивезення 
побутового  сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та 
власників  жилих  будинків  або  квартир,  яка  склалася  на  дату 
набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних 
послуг,  реструктуризується на термін до 60  місяців  залежно  від 
суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. 

     Статтею 5  цього  закону  ( 554-15 ) встановлено,  що на суму 
реструктуризованої   заборгованості    не    нараховується    пеня 
житлово-комунальним підприємствам  на  їхню  заборгованості  перед 
постачальниками енергоносіїв,  інших  матеріальних  цінностей,  що 
використовуються для надання послуг. 

     Нарахування пені  населенню  також заборонено Законом України 
"Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені  за  несвоєчасне 
внесення плати за житлово-комунальні послуги" ( 486/96-ВР ). 

     З матеріалів  справи  вбачається  та  встановлено апеляційним 
судом,  що спірна заборгованість виникла у  зв'язку  з  неналежною 
оплатою населенням вартості спожитого газу. 

     Щодо стягнення  з  відповідача  втрат  від  інфляції та трьох 
відсотків річних,  то судами попередніх інстанцій  встановлено  та 
підтверджено  матеріалами  справи  прострочка  сплати відповідачем 
взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, 
а  тому  суди підставно стягнули з відповідача втрати від інфляції 
та річні. 

     За правилами статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) 
боржник,  який  прострочив  виконання  грошового зобов'язання,  на 
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу  з  урахуванням 
встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також 
три відсотки річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір 
процентів не встановлений договором або законом. 

     Посилання скаржника на те,  що пеня нарахована у даній справі 
не  підпадає  під  дію  Закону   України   "Про   реструктуризацію 
заборгованості  з  квартирної  плати,  плати за житлово-комунальні 
послуги,  спожиті газ та електроенергію" ( 554-15 ) спростовується 
вище викладеним. 

     Суд апеляційної   інстанції,   при   винесенні  оскаржуваного 
рішення повно  і  всебічно  з'ясував  фактичні  обставини  справи, 
дослідив  та  надав  оцінку як доводам позивача так і запереченням 
відповідача. 

     В решті касаційна  скарга  стосується  спростування  обставин 
справи,   встановлених   судом   апеляційної  інстанції,  а  також 
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів,  тому судом 
касаційної інстанції  до  уваги  не приймаються з огляду на вимоги 
ч. 2 ст.  111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального 
кодексу України ( 1798-12 ). 

     Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду. 

     З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає 
юридичну оцінку,  дану Харківським апеляційним господарським судом 
обставинам  справи  такою,  що ґрунтується на матеріалах справи та 
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної  скарги 
не вбачає. 

     Керуючись ст.ст.    111-5,   111-9,   111-10   Господарського 
процесуального кодексу України ( 1798-12  ),  Вищий  господарський 
суд України П О С Т А Н О В И В: 

     Постанову Харківського  апеляційного  господарського суду від 
24.04.2007 у справі N 33/221-06 залишити  без  змін,  а  касаційну 
скаргу без задоволення. 

 Головуючий, суддя                                    Л.Невдашенко 

 Судді                                                  М.Михайлюк 
                                                      Н.Дунаєвська