ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 12.07.2007                                     Справа N 13/710-06 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 06.09.2007 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Добролюбової Т.В.

     суддів: Гоголь Т.Г., Швець В.О.

     за участю представників сторін котрі

     позивача - не з'явився, повідомлений належним чином

     відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином

     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс"

     на постанову Харківського апеляційного господарського суду

     від 06.03.2007 року

     у справі N 13/710-06

     господарського суду Сумської області

     за позовом Приватного підприємства "Агрохім"

     до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс"

     про стягнення 9953,47 грн.

     за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 
"Агротехресурс"

     до Приватного підприємства "Агрохім"

     про визнання договору недійсним 

     Приватне підприємство  "Агрохім" звернулось до господарського 
суду Сумської області з  позовом  про  стягнення  з  Товариства  з 
обмеженою  відповідальністю "Агротехресурс" 9953,47 грн.,  а саме: 
9774,95 грн.  штрафу за несвоєчасну  оплату  товару,  поставленого 
позивачем  відповідно  до умов договору купівлі-продажу N 11/07-06 
від 31.07.2006 року, укладеного між сторонами у справі, 75,00 грн.
 
пені  за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань,  передбаченої 
пунктом 6.3. договору та 102,65 грн. - 23 % річних. 

     Товариство з   обмеженою   відповідальністю   "Агротехресурс" 
звернулось  до господарського суду із зустрічним позовом,  в якому 
просило   визнати   недійсним   з   моменту   укладення    договір 
купівлі-продажу від 31.07.2006 року за N 11/07-06,  посилаючись на 
те,  що особа,  яка  підписала  договір  від  імені  Товариства  з 
обмеженою  відповідальністю  "Агротехресурс",  не  мала  цивільної 
дієздатності укладати та підписувати спірний договір. 

     Господарський суд    Сумської    області     рішенням     від 
23.01.2007 року   (суддя   Б.І.Лиховид)  первісні  позовні  вимоги 
задовольнив у повному обсязі та стягнув з Товариства  з  обмеженою 
відповідальністю    "Агротехресурс"    на    користь    Приватного 
підприємства "Агрохім"  9774,95  грн.  штрафу,  75,00  грн.  пені, 
102,65 грн.  - 23%  річних,  з посиланням на те, що факт порушення 
Товариством  з  обмеженою  відповідальністю  "Агротехресурс"  умов 
спірного  договору доведений позивачем належним чином та у повному 
обсязі.  В задоволенні зустрічних позовних вимог  суд  відмовив  у 
зв'язку з їх необґрунтованістю. 

     Харківський апеляційний   господарський  суд  постановою  від 
06.03.2007 року (судді Демченко В.О.,  Барбашова С.В., Бухан А.І.) 
рішення господарського     суду     Харківської     області    від 
23.01.2007 року залишив без змін з тих самих підстав. 

     Товариство з   обмеженою   відповідальністю   "Агротехресурс" 
звернулось  з  касаційною  скаргою  до  Вищого господарського суду 
України,  в якій просить  скасувати  рішення  господарського  суду 
Сумської  області  від  23.01.2007  року та постанову Харківського 
апеляційного господарського  суду  від  06.03.2007  року  у  даній 
справі,  справу  скерувати на новий розгляд до господарського суду 
Сумської області,  посилаючись на  те,  що  господарськими  судами 
попередніх   інстанцій  неповно  з'ясовані  обставини,  які  мають 
значення для справи,  безпідставно визнано встановленими обставини 
справи,  які  не  доведені позивачем в процесі розгляду справи,  а 
також неправильно застосовано норми матеріального  права,  а  саме 
статті 217,  218,  230, 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), 
статті 97,  101  Господарського  процесуального  кодексу   України 
( 1798-12  ).
  В касаційній скарзі скаржник посилається на те,  що 
оскільки штраф  та  пеня  відносяться  до  одного  виду  юридичної 
відповідальності, вони не можуть застосовуватись одночасно. 

     Приватне підприємство  "Агрохім" не скористалося своїм правом 
на надання відзиву на касаційну скаргу. 

     Заслухавши доповідь судді  Гоголь  Т.Г.,  перевіривши  наявні 
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин 
справи та повноти їх встановлення в  рішенні  господарського  суду 
Сумської  області  від  23.01.2007  року та постанові Харківського 
апеляційного господарського  суду  від  06.03.2007  року,  колегія 
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню 
з таких підстав. 

     Попередніми судовими інстанціями в  процесі  розгляду  справи 
було  встановлено,  що 31.07.2006 року між Товариством з обмеженою 
відповідальністю  "Агротехресурс"   та   Приватним   підприємством 
"Агрохім" укладений договір купівлі-продажу за N 11/07-06. 

     На виконання    умов   даного   Договору   позивач   поставив 
відповідачеві  препарат  Ню-Фільм  на  суму  32583,17   грн.,   що 
підтверджується видатковою     накладною    N    АХ-0002443    від 
31.07.2006 року  та   довіреністю   серії   ЯМЛ   N   015793   від 
01.08.2006 року, який своєчасно оплачений не був. 

     Відповідно до  пункту 4.3 Договору оплата товару здійснюється 
протягом 3 банківських  днів  з  моменту  його  отримання  але  не 
пізніше 04.08.2006 року. 

     Згідно зі  статтею  526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) 
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і  відповідно  до 
умов договору. 

     Попередніми судовими  інстанціями встановлено,  що відповідач 
несвоєчасно здійснив розрахунки за придбаний товар, а саме оплатив 
його  09.08.2006  року,  згідно  виписки  банку (аркуш справи 47).
 
Прострочка оплати складає чотири дні. 

     Пунктом 6.3  Договору  сторони  встановили,  що   у   випадку 
несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець (відповідач) 
зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) штраф,  який складає 30% 
від  суми  заборгованості  та  пеню  у розмірі подвійної облікової 
ставки Національного банку України,  що  розраховується  від  суми 
заборгованості за кожен день прострочення. 

     Частиною 1   статті   230   Господарського   кодексу  України 
( 436-15  )  встановлено,  що   штрафними   санкціями   визнаються 
господарські  санкції  у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, 
пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у 
разі  порушення  ним  правил  здійснення господарської діяльності, 
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 

     За період прострочки оплати позивачем була  нарахована  пеня, 
яка складає 75,00 грн.  Зазначена сума була правомірно стягнута на 
користь позивача. 

     Відповідно до   статті   625   Цивільного   кодексу   України 
( 435-15   )   боржник,   який   прострочив   виконання  грошового 
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу 
з   урахуванням   встановленого   індексу  інфляції  за  весь  час 
прострочення,  а також три проценти річних  з  простроченої  суми, 
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

     Враховуючи вимоги   наведених   норм,   а  також  пункт  6.4. 
Договору,  за яким сторони встановили відсоток  річних  в  розмірі 
23%,  господарські  суди  дійшли  вірного висновку про задоволення 
позовних вимог позивача про стягнення з  відповідача  102,65  грн. 
23% річних. 

     Попередні судові  інстанції дійшли,  також,  вірного висновку 
щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про  визнання 
недійсним   укладеного  між  сторонами  договору  N  11/07-06  від 
31.07.2006 року. 

     За приписами статті 241 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) 
правочин,  вчинений,  представником  з  перевищенням  повноважень, 
створює,  змінює,  припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку 
він  представляє лише уразі наступного його схвалення цією особою. 
Правочин вважається схваленим,  зокрема,  у разі,  якщо особа, яку 
він  представляє,  вчинила дії,  що свідчать про прийняття його до 
виконання. 

     Попередні судові інстанції встановили,  що з боку відповідача 
було схвалення спірного правочину, а саме: товар був ним прийнятий 
та 09.08.2006  року  проведена  його  оплата,  що  підтверджується 
банківською випискою. 

     Стягуючи з   відповідача   на   користь   позивача  штраф  за 
прострочку оплати у сумі  9774,95  грн.  місцевий  та  апеляційний 
господарські  суди  дійшли хибного висновку щодо правомірності цих 
вимог. 

     Відповідно до  статті  230  Господарського  кодексу   України 
( 436-15   )   штрафними  санкціями  у  цьому  Кодексі  визнаються 
господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, 
пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у 
разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, 
невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 

     Розмір штрафних  санкцій  унормований  статтею  231  цього  ж 
Кодексу ( 436-15 ).  За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні 
санкції   за   порушення  грошових  зобов'язань  встановлюються  у 
відсотках,   розмір   яких    визначається    обліковою    ставкою 
Національного  банку  України,  за  увесь  час користування чужими 
коштами,  якщо інший розмір відсотків не передбачено  законом  або 
договором. 

     Крім того,   згідно   зі   статтею   61  Конституції  України 
( 254к/96-ВР ) ніхто не може бути двічі притягнений  до  юридичної 
відповідальності  одного виду за одне й те саме правопорушення,  а 
штраф   і   пеня   відносяться   до    одного    виду    юридичної 
відповідальності, у зв'язку з чим суд не погоджується з висновками 
попередніх судових інстанцій у даній частині і знаходить  підстави 
для часткового задоволення касаційної скарги. 

     З огляду  на  зазначене  рішення  та  постанова у справі щодо 
стягнення з відповідача на користь позивача  9774,95  грн.  штрафу 
суперечать  приписам наведених норм та підлягають скасуванню у цій 
частині. 

     Керуючись статтями 111-5,  111-7,  пунктом  2  статті  111-9, 
статтями  111-10,  111-  11,  111-12 Господарського процесуального 
кодексу України (  1798-12  ),  Вищий  господарський  суд  України 
П О С Т А Н О В И В: 

     Рішення господарського     суду    Сумської    області    від 
23.01.2007 року    та    постанову    Харківського    апеляційного 
господарського  суду  від  06.03.2007  року  у  справі N 13/710-06 
скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства  "Агрохім" 
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс" 
9774,95 грн. штрафу, відмовивши у цій частині у позові. 

     Решту рішення та постанови залишити без змін. 

     Касаційну скаргу  Товариства  з  обмеженою   відповідальністю 
"Агротехресурс" задовольнити частково. 

 Головуючий суддя                                    Т.Добролюбова 

 Судді                                                    Т.Гоголь 
                                                           В.Швець