ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

                       26.06.2008  N 20/358 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 21.08.2008 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 

 головуючого                М.Остапенка, 
 суддів:                    Є.Борденюк, 
                            В.Харченка, 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні 

 касаційну скаргу           Комунального комерційного підприємства 
                            Маріупольської міської ради 
                            "Маріупольтепломережа" 

 на постанову               від 01.04.2008 року 

 Донецького апеляційного господарського суду 

 у справі                   N 20/358 

 за позовом                 Дочірньої компанії "Газ України" 
                            Національної акціонерної компанії 
                            "Нафтогаз України" 

 до                         Комунального комерційного підприємства 
                            Маріупольської міської ради 
                            "Маріупольтепломережа" 

 про                        стягнення 28 156 065,82 грн. 

     В судове засідання прибули представники сторін: 

 позивача                   Тютюнник С.В. 
                            (дов. від 29.12.2007 року) 

     Заслухавши суддю-доповідача    -    Є.Борденюк,     пояснення 
представника  поозивача  та  перевіривши  матеріали справи,  Вищий 
господарський суд України В С Т А Н О В И В : 

     ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до суду  з 
позовною   заявою   про   стягнення  з  Комунального  підприємства 
"Маріуполь-тепломережа" боргу з урахуванням  індексу  інфляції  та 
річних,  а  також пені за період прострочки платежу за поставлений 
газ у відповідності до  укладеного  30.12.2005  року  договору  на 
постачання   природного   газу   N   06/05-2127  ТЕ-9  за  період: 
січень-липень, жовтень-грудень 2006 року.
 Обсяги поставленого газу 
підтверджуються   підписаними  сторонами  щомісячними  актами,  що 
складає загальну вартість 76 314 360,21 грн.  Оплата  відповідачем 
здійснена у    розмірі   54   402   280,50   грн.   Борг   складає 
21 912 079,71 грн. 

     Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу  України 
(  435-15  )  позивачем  нараховані інфляційні витрати за період з 
лютого 2006 року по жовтень 2007 року на суму 3 639  177,71  грн.; 
відсотки  річних за період з 11.02.2006 року по 20.11.2007 року на 
суму 831  507,61  грн.;  пеня  за  період  з  20.05.2007  року  по 
20.11.2007 року на суму 1 773 300,79 грн. 

     Рішенням господарського    суду    Донецької    області   від 
28.01.2008 року  (суддя  О.Донець)  позовні  вимоги  задоволені  у 
повному обсязі. 

     Постановою Донецького  апеляційного  господарського  суду від 
01.04.2008 року (колегія суддів:  Г.Діброва,  О.Стойка, Т.Шевкова) 
рішення  у  справі змінене шляхом зменшення суми інфляційних втрат 
на суму 116 446,97 грн.  у зв'язку з неправильним  розрахунком.  У 
цій  частині  у позові відмовлено.  У решті - рішення залишене без 
змін. 

     Посилання відповідача на укладення ним  зі  споживачами  угод 
про  реструктуризацію боргу,  що відповідно до Закону України "Про 
реструктуризацію  заборгованості  з  квартирної  плати,  плати  за 
житлово-комунальні послуги,   спожиті   газ   та   електроенергію" 
( 554-15 ) є підставою для  збільшення  реструктуризованого  боргу 
від  нарахування  пені,  судами  відхилене  з  огляду  на  те,  що 
заявлений до  стягнення  борг  не  підлягає  під  дію  зазначеного 
Закону. 

     Відповідно до  положень  частини  6 статті 232 Господарського 
кодексу  України  (  436-15  )  нарахування  штрафних  санкцій  за 
прострочення  виконання  зобов'язання,  якщо  інше  не встановлено 
законом або договором,  припиняється через шість місяців від  дня, 
коли  зобов'язання  мало бути виконане.
  Пеня позивачем нарахована 
поза межами  цього  строку,  період  нарахування  якої  визначений 
п.п. 7.2., 7.5 договору, що не суперечить законодавчим приписам. 

     Відповідачем клопотання в порядку вимог статті 267 Цивільного 
кодексу України ( 435-15  )  щодо  застосування  строків  позовної 
давності заявлено не було.  Судами попередніх інстанцій вимога про 
стягнення пені визнана обґрунтованою. 

     Звертаючись до  суду   з   касаційною   скаргою,   відповідач 
посилається  на  неправильне  застосування  судами  при  ухваленні 
оскаржуваних рішень норм права  в  частині  стягнення  інфляційних 
втрат, річних та пені. 

     Перевіряючи юридичну   оцінку  встановлених  судом  фактичних 
обставин справи та їх повноту,  Вищий  господарський  суд  України 
дійшов  висновку,  що  оскаржувані  судові  рішення  підлягають до 
скасування в частині  задоволення  позовних  вимог  про  стягнення 
пені, у цій частині у позові слід відмовити, виходячи з такого. 

     Пунктом 7.5. договору передбачено, що неустойка нараховується 
постачальником  протягом  шести  місяців,  що  передують   моменту 
звернення з позовом.  Зокрема,  умова договору стала підставою для 
нарахування пені протягом шести  місяців,  що  передували  моменту 
звернення з позовом. 

     Відповідно до  положень статті 260 Цивільного кодексу України 
(  435-15  )   позовна   давність   обчислюється   за   правилами, 
встановленими  ст.ст.  253-255  цього кодексу.  Порядок обчислення 
позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. 

     Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної 
календарної  дати  або  настання  події,  з  якою  пов'язано  його 
початок.  Тобто початком перебігу строку  позовної  давності  щодо 
нарахування   пені   є   наступний   день  після  підписання  акту 
приймання-передачі до 10 числа,  наступного  за  місяцем  поставки 
газу.
 

     Нарахування пені    за    період   з   20.05.2007   року   по 
20.11.2007 року суперечить статті 260 Цивільного  кодексу  України 
( 435-15   ).   Посилання   господарського   суду   при  ухваленні 
оскаржуваної постанови на  наслідки  спливу  позовної  давності  є 
хибними,   оскільки   порушеним   є  порядок  обчислення  позовної 
давності. 

     Оскільки інфляційні втрати та річні, право на вимогу яких про 
їх стягнення  встановлене  статтею  625 Цивільного кодексу України 
( 435-15 ),  не є штрафними санкціями,  то посилання скаржника  на 
необґрунтованість  відмови судів попередніх інстанцій на зменшенні 
їх  розміру,  присудженого   до   стягнення,   не   базується   на 
законодавчих нормах. 

     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського 
процесуального кодексу України ( 1798-12  ),  Вищий  господарський 
суд України П О С Т А Н О В И В: 

     Касаційну скаргу   Комунального   комерційного   підприємства 
Маріупольської міської  ради  "Маріупольтепломережа"  задовольнити 
частково. 

     Рішення господарського  суду Донецької області від 28.01.2008 
року,  постанову Донецького апеляційного господарського  суду  від 
01.04.2008  року у справі N 20/358 скасувати в частині задоволення 
позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 773 300,79 грн. 

     У цій частині у позові відмовити. 

     У решті - постанову  Донецького  апеляційного  господарського 
суду від 01.04.2008 року у справі N 20/358 залишити без зміни. 

 Головуючий, суддя                                     М.Остапенко 

 Судді:                                                 Є.Борденюк 
                                                        В.Харченко