ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 10.02.2009                                               N 20/143 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 02.07.2009 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі: 

 суддя                       Селіваненко В.П. - головуючий, 

 судді                       Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю., 

 розглянувши                 державного підприємства "Український 
 касаційну скаргу            інститут промислової власності", 
                             м. Київ, 

 на постанову                Київського апеляційного 
                             господарського суду від 22.10.2008, 

 зі справи                   N 20/143, 

 за позовом                  фізичної особи - підприємця 
                             Іримчука Іллі Володимировича 
                             (далі - Підприємець), 
                             м. Харцизьк Донецької області, 

 до                          державного підприємства "Український 
                             інститут промислової власності" 
                             (далі - Підприємство), 

 про                         стягнення 45519,30 грн., 

     за участю представників сторін: 

 позивача                    - Личкатої В.В., 

 відповідача                 - не з'явився, 

     В С Т А Н О В И В: 

     Підприємець звернувся  до  господарського  суду міста Києва з 
позовом про  стягнення  з  Підприємства  45519,30   грн.
   збитків 
та 5000  грн.  моральної шкоди на підставі статей 611,  858,  1209 
Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ( 435-15 ). 

     Рішенням господарського  суду  міста  Києва  від   18.06.2008 
(суддя   Палій  В.В.)  у  задоволенні  позовних  вимог  відмовлено 
повністю.  Рішення місцевого суду мотивовано  відсутністю  в  діях 
відповідача складу цивільного правопорушення. 

     Постановою Київського    апеляційного   господарського   суду 
від 22.10.2008       (колегія       суддів        у        складі: 
Зеленін В.О. - головуючий, судді Репіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення 
суду першої інстанції зі  справи  скасовано  та  позов  задоволено 
частково:   з   Підприємства   стягнуто  10519,30  грн.  Постанову 
апеляційного суду мотивовано неналежним  виконанням  Підприємством 
зобов'язань  за  договором  та наявністю спричинених цим збитків і 
моральної шкоди. 

     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України 
Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі 
справи   скасувати   внаслідок   її   прийняття   з   неправильним 
застосуванням  норм матеріального права та залишити в силі рішення 
місцевого господарського суду. 

     Підприємець подав  відзив  на  касаційну  скаргу,   в   якому 
зазначив  про  безпідставність  її  доводів  та  просив  постанову 
апеляційного суду зі справи залишити без  змін,  а  скаргу  -  без 
задоволення. 

     Учасників судового   процесу   відповідно   до  статті  111-4 
Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 
(  1798-12  )  належним чином повідомлено про час і місце розгляду 
касаційної скарги. 

     Перевіривши повноту   встановлення    попередніми    судовими 
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм 
матеріального  і  процесуального  права,  заслухавши  представника 
позивача,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов висновку про 
необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
 

     Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

     - 15.07.2004   фізичній   особі   Воронюку   І.В.   Державним 
департаментом  інтелектуальної  власності  Міністерства  освіти  і 
науки  України  видано  деклараційний  патент  України  N  2722 на 
корисну модель "масажний обруч" (зокрема, масажний обруч у вигляді 
кільця  круглого  перерізу,  який  відрізняється  тим,  що  кільце 
виконано  зі  стрижня,  вага   погонного   метра   якого   складає 
0,250-0,450 кг/м);

     - сторонами 25.10.2004 укладено договір N  2881  про  надання 
послуг  (далі  -  Договір),  відповідно  до умов якого Підприємець 
доручив,  а Підприємство взяло на себе виконання робіт, зокрема, з 
проведення  інформаційного  пошуку  та  здійснення за результатами 
цього пошуку попередньої оцінки відповідності заявки N 20040503669 
на  видачу  згаданого деклараційного патенту України N 2722 умовам 
патентоздатності;

     - позивачем   за   виконання   передбачених  Договором  робіт 
сплачено  Підприємству  1980  грн.  (пункт   2.1   Договору),   що 
підтверджується квитанцію від 25.10.2004 N 9 (а.с. 21);

     - 03.12.2004  директором  Підприємства  на   виконання   умов 
Договору     затверджено    висновок    експертизи    щодо    умов 
патентоздатності, відповідно до  якого  з  документів  US  3079728 
та US  4090324  відомо  виконання обруча у вигляді кільця круглого 
перерізу,  виконаного  зі  стрижня,  вага  погонного  метра  якого 
складає 0,250-0,369 кг/м., що не дозволяє визнати заявлену корисну 
модель за пунктами 1 та  2  формули  такою,  що  відповідає  умові 
патентоздатності "новизна";  відомостей, які можна протиставити за 
новизною корисної моделі по пунктам 3 і  4  формули,  не  виявлено 
(а.с. 22);

     - рішенням  Солом'янського   районного   суду   міста   Києва 
від 14.06.2007  Підприємцю відмовлено в задоволенні позовних вимог 
про визнання недійсним деклараційного патенту України  N  2722  на 
корисну   модель   "масажний   обруч";   прийняте  судове  рішення 
мотивовано відповідністю корисної моделі умовам патентоздатності;

     - у  зазначеному  рішенні Солом'янського районного суду міста 
Києва наведено  свідчення  судового  експерта,  яким,  зокрема,  у 
висновку  Підприємства  за  Договором виявлено арифметичну помилку 
щодо ваги погонного метра стрижня;

     - Підприємець  вимагає  стягнення  з  відповідача  5000  грн.
 
моральної шкоди та збитки в сумі 45519,30 грн.,  з яких: 1980 грн. 
ним сплачено  Підприємству  за  Договором;  3539,30 грн.  - судові 
витрати з цивільної  справи,  розглянутої  Солом'янським  районним 
судом міста Києва;  30000 грн.  - витрати на оплату послуг юриста; 
10000 грн. - витрати на проїзд юриста до міста Києва;

     - позивачем не подано доказів фактичного понесення ним витрат 
з оплати послуг юриста та його проїзду,  а також  оплати  згаданих 
судових витрат з цивільної справи;

     - Підприємцем  не  подано  доказів  на  підтвердження   факту 
заподіяння йому моральної шкоди. 

     Судом апеляційної   інстанції   додатково   встановлено,   що 
Підприємець,  який  виготовляв  масажні  обручі  ще  до  отримання 
Воронюком І.В.  деклараційного  патенту  України на корисну модель 
N 2722,  звернувся до відповідача з приводу проведення експертизи, 
оскільки    вважав    корисну    модель   за   згаданим   патентом 
загальновідомою і такою, що не є новою. 

     Причиною спору  в  даній  справі  є  питання  щодо  наявності 
підстав для стягнення з Підприємства збитків та моральної шкоди. 

     Відповідно до   частини   першої  статті  33  Закону  України 
"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ) патент 
може бути визнано недійсним у судовому порядку (зокрема, з підстав 
невідповідності    запатентованої    корисної    моделі     умовам 
патентоздатності). 

     За приписами   частини   другої   статті  33  Закону  України 
"Про охорону прав на винаходи і корисні  моделі"  (  3687-12  )  з 
метою  визнання  деклараційного  патенту  недійсним будь-яка особа 
може подати  до  установи  клопотання  про  проведення  експертизи 
запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам 
патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. 

     Наявність цієї норми обумовлено:  відсутністю кваліфікаційної 
експертизи за заявкою стосовно деклараційного патенту; наявністю у 
зазначеної  експертизи   статусу   науково-технічної;   можливістю 
використання  баз даних установи щодо наявних реєстрацій винаходів 
(у тому числі, й у інших країнах). Висновки такої експертизи мають 
попередній  характер  та  можуть  бути  використані для з'ясування 
доцільності та/або підстав звернення до суду з приводу недійсності 
деклараційного  патенту.  При цьому висновки Підприємства не мають 
обов'язкового характеру ні для особи,  яка звертається до  суду  з 
приводу  визнання  оспорюваного  патенту недійсним,  ані для суду, 
який розглядає відповідну справу. 

     Згідно з частиною першою статті 22  ЦК  України  (  435-15  ) 
особа,  якій  завдано збитків у результаті порушення її цивільного 
права, має право на їх відшкодування. 

     Частиною першою статті 23 ЦК України ( 435-15 )  передбачено, 
що  особа  має  право  на відшкодування моральної шкоди,  завданої 
внаслідок порушення її прав. 

     У пункті 1  роз'яснення  президії  Вищого  арбітражного  суду 
України від 01.04.94 N 02-5/215 ( v_215800-94 ) "Про деякі питання 
практики вирішення  спорів  пов'язаних  з  відшкодуванням   шкоди" 
(в редакції   рекомендацій  президії  Вищого  господарського  суду 
України від 29.12.2007 N 04-5/239) ( va239600-07 ) зазначено,  що, 
вирішуючи  спори  про стягнення заподіяних збитків,  господарський 
суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави  покладення  на 
винну   особу  зазначеної  майнової  відповідальності.  При  цьому 
господарському   суду   слід   відрізняти    обов'язок    боржника 
відшкодувати   збитки,   завдані   невиконанням   або   неналежним 
виконанням зобов'язання,  що  випливає  з  договору  (статті   623 
ЦК України)  (  435-15  ),  від  позадоговірної  шкоди,  тобто від 
зобов'язання, що  виникає  внаслідок  завдання  шкоди  (глава   82 
ЦК України) ( 435-15 ). 

     Водночас загальними  підставами  для  прийняття  рішення  про 
відшкодування   збитків   (шкоди)   є:  неправомірність  поведінки 
заподіювача  шкоди;  наявність  шкоди;   причинний   зв'язок   між 
неправомірною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди. 

     Згідно з  частиною  першою  статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) 
кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона 
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 

     Відповідно до статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) господарський 
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується 
на всебічному,  повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі 
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 

     Беручи до  уваги:  попередній   та   інформативний   характер 
висновку  Підприємства;  імовірний  характер  вирішення  цивільної 
справи, розпочатої за ініціативою Підприємця - виробника  масажних 
обручів;  відсутність доведеної прямої залежності між арифметичною 
помилкою та загальними висновками відповідача щодо невідповідності 
оспорюваної корисної  моделі  критерію "новизна" (вага обруча - це 
лише  одна  з  його   ознак);   відсутність   доказів   заподіяння 
Підприємством  позивачу  моральної  шкоди;  неподання  Підприємцем 
доказів понесення ним витрат з оплати судових витрат  з  цивільної 
справи,  послуг  юриста  та  проїзду;  відсутність безпосереднього 
причинного  зв'язку  між  наданими  Підприємством   послугами   та 
відмовою районного    суду    в    задоволенні    позовних   вимог 
Підприємця, - господарський суд  першої  інстанції  без  порушення 
приписів  статей  611,  858,  1209  ЦК  України  ( 435-15 ) дійшов 
обґрунтованого висновку щодо необхідності  відмови  в  задоволенні 
позовних  вимог  Підприємця  про стягнення збитків і відшкодування 
моральної шкоди. 

     У свою  чергу,  суд  апеляційної  інстанції   наведеного   не 
врахував  і  без  спростування  фактичних  обставин,  встановлених 
місцевим господарським судом (щодо відсутності  складу  цивільного 
правопорушення  з  боку відповідача),  та без наведення доказів на 
обґрунтування власних висновків,  визнав за необхідне задовольнити 
позовні вимоги Підприємця в частині стягнення 3539,30 грн. судових 
витрат, плати за Договором у сумі 1980 грн.  та моральної шкоди  в 
сумі  5000 грн.  Отже,  неправильне застосування апеляційним судом 
норм матеріального   права   відповідно    до    частини    першої 
статті 111-10  ГПК  України ( 1798-12 ) є підставою для скасування 
прийнятої ним постанови зі справи. 

     Рішення ж   місцевого    господарського    суду    відповідає 
встановленим попередніми судовими інстанціями фактичним обставинам 
та підлягає залишенню  в  силі  як  прийняте  з  дотриманням  норм 
матеріального і процесуального права. 

     На підставі   викладеного   та   керуючись   статтями  111-7, 
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ),  Вищий  господарський  суд 
України П О С Т А Н О В И В: 

     1. Касаційну   скаргу  державного  підприємства  "Український 
інститут промислової власності" задовольнити. 

     2. Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 
22.10.2008 зі справи N 20/143 скасувати. 

     3. Рішення  господарського суду міста Києва від 18.06.2008 зі 
справи N 20/143 залишити в силі.