ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 10.07.2007                                        Справа N 14/285 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 06.09.2007 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів: 
Козир Т.П.  - головуючого,  Кота  О.В.,  Шевчук  С.Р.,  за  участю 
представників сторін:  позивача - Старикова А.В. дов. N 09/18/1129 
від 25.12.2006 року,  відповідача - Турченко С.І.  дов. N 2/26 від 
04.08.2005 року,

     розглянувши касаційну   скаргу   комунального    підприємства 
"Маріупольське  виробниче  управління водопровідно-каналізаційного 
господарства" на постанову Донецького апеляційного  господарського 
суду  від  27  березня  2007  року  у  справі  господарського суду 
Донецької  області  за   позовом   ВАТ   "Металургійний   комбінат 
"Азовсталь"  до комунального підприємства "Маріупольське виробниче 
управління    водопровідно-каналізаційного    господарства"    про 
стягнення боргу, В С Т А Н О В И В: 

     У вересні  2006  року ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" 
звернувся до суду з позовом про стягнення  боргу  до  комунального 
підприємства       "Маріупольське       виробниче       управління 
водопровідно-каналізаційного господарства". 

     Посилаючись на   невиконання   обов'язку   розрахуватися   за 
одержану металопродукцію,    просив    стягнути    з   відповідача 
82702 гривні 76 коп.  основного боргу за рахунками  від  червня  - 
листопада  2003  року,  27548  гривень  15 коп.
  втрати коштів від 
інфляції і 6930 гривень 52 коп. - 3 відсотки річних з суми боргу. 

     Рішенням господарського суду Донецької області від  22  січня 
2007 року позов задоволено частково. 

     З відповідача  на  користь  позивача  стягнено  33288 гривень 
79 коп. втрати коштів від і інфляції та 3-и відсотки річних. 

     У решті позову відмовлено. 

     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від 
27 березня  2007  року  рішення суду скасовано в частині відмови у 
задоволенні позову. 

     Резолютивна частина рішення суду викладена в новій  редакції, 
за якою  з  відповідача  на користь позивача стягнено 82702 гривні 
76 коп.  основного боргу,  27548 гривень 15 коп. втрати коштів від 
інфляції та 6930 гривень 52 коп. - 3 відсотки річних. 

     У касаційній  скарзі  комунальне  підприємство "Маріупольське 
виробниче   управління   виробничо-каналізаційного   господарства" 
просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого 
господарського суду залишити без зміни, посилаючись на неправильне 
застосування судом   апеляційної   інстанції   ст.ст.   264,   601 
ЦК України ( 435-15 ). 

     Наполягає на тому,  що  зобов'язання  на  суму  82702  гривні 
76 коп.  вважається  припиненим  відповідно  до  вимог  ЦК України 
( 435-15 ). 

     Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи 
касаційної  скарги,  вивчивши  матеріали  справи,  суд вважає,  що 
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 

     Як встановлено судом,  6 березня  2003  року  сторони  уклали 
договір   N   0103031/39  поставки  позивачем  металопродукції,  з 
урахуванням розділів 1,  3,  5 та додатків NN 2-4 до  Договору  на 
загальну  суму  115876 гривень 32 коп.,  а відповідач зобов'язався 
прийняти та оплатити продукцію протягом 5 діб з моменту вивезення.
 

     Поставка відповідачу продукції на суму 82702 гривні  76  коп. 
повністю підтверджується документами, позивачем виставлені рахунки 
на оплату товару: 18 червня 2003 року на суму 9461 гривню 87 коп., 
24 червня 2003 року на суму 26327 гривень 03 коп.,  13 жовтня 2003 
року на суму 10038 гривень 34 коп., 12 листопада 2003 року на суму 
9423  гривні 74 коп.,  20 листопада 2003 року на суму 27451 гривню 
78 коп. 

     Одночасно позивач мав борг  перед  відповідачем  на  загальну 
суму 1816368 гривень 42 коп. за договором N 880/11207 від 3 грудня 
2001 року на відпуск  питної  води  і  приймання  стічних  вод  на 
2002 рік. 

     У ході   аудиторської   перевірки  сторони  здійснили  звірку 
взаєморозрахунків  станом  на  1  січня  2004  року  і  встановили 
наявність боргу    позивача    перед    відповідачем    на    суму 
4191935 гривень 50 коп.  та відповідача перед  позивачем  на  суму 
1946393  гривні  84  коп.  та  зафіксували ці факти актом звірення 
розрахунків від 1 січня 2004 року та додатком N 1 до нього. 

     Цей акт  звірки  розрахунків  підписали   не   лише   головні 
бухгалтери  підприємств,  а  й  перші  керівники  сторін.  В  акті 
враховано також суму основного боргу,  яка є  предметом  позову  у 
даній справі. 

     За таких  обставин  місцевий  господарський  суд  прийшов  до 
юридично обґрунтованого висновку,  що сторони  цим  актом  визнали 
наявність  взаємних  боргів  і  вчинили юридично значимі дії,  які 
свідчать  про  визнання   сторонами   цих   боргів,   а   подальші 
правовідносини  сторін  регулюються нормами ЦК України ( 435-15 ), 
який набрав чинності з 1 січня 2004 року. 

     Тому господарський суд першої інстанції підставно не  прийняв 
до  уваги посилання сторін про пропуск строку позовної давності за 
договором на поставу питної води у 2002 році.
 

     Відповідно до ст.601  ЦК  України  (  435-15  )  зобов'язання 
припиняється   зарахуванням  зустрічних  однорідних  вимог,  строк 
виконання яких настав,  а також вимог,  строк  виконання  яких  не 
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. 

     Зарахування зустрічних  вимог  може  здійснюватися  за заявою 
однієї із сторін. 

     22 червня 2006 року відповідач направив позивачу заяву N 1093 
про  зарахування  зустрічних  однорідних  вимог  на  загальну суму 
1816368 гривень 42 коп.,  до якої увійшли і  суми,  які  складають 
предмет позову. 

     За таких   фактичних   обставин  місцевий  господарський  суд 
правильно  застосував  до  спірних  правовідносин  Прикінцеві   та 
перехідні положення ЦК України ( 435-15 ),  ст.ст.  264, 525, 526, 
601,  625,  712 ЦК  України  і  прийшов  до  юридично  правильного 
висновку  про  припинення  зобов'язань  на  суму  позову за заявою 
відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги. 

     Також правильно суд першої інстанції нарахував додаткові суми 
до  стягнення,  застосувавши  індекс  інфляції за час прострочення 
розрахунків та відсотки річних. 

     Постанова суду апеляційної інстанції  не  відповідає  вимогам 
закону з вищенаведених мотивів. 

     З огляду  на викладене,  постанову суду апеляційної інстанції 
визнати законною  не  можна,  тому  вона  підлягає  скасуванню,  а 
рішення місцевого господарського суду - залишенню без зміни. 

     Керуючись ст.ст.   111-5,   111-7,   111-9,   111-10,  111-11 
Господарського процесуального кодексу України  (  1798-12  ),  суд 
П О С Т А Н О В И В: 

     Касаційну скаргу задовольнити. 

     Скасувати постанову  Донецького  апеляційного  господарського 
суду від 27 березня 2007 року. 

     Рішення господарського суду Донецької області  від  22  січня 
2007 року залишити без зміни. 

 Головуючий                                                Т.Козир 

 Судді                                                       О.Кот 
                                                          С.Шевчук