ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 27.06.2007                                     Справа N 365/13-06 

         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 16.08.2007 
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду) 
 

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Кравчука Г.А.

     суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 
Приватного малого підприємства "ВС"

     на постанову     Київського     міжобласного     апеляційного 
господарського суду від 15.02.2007 р.

     у справі N 365/13-06

     господарського суду Київської області

     за позовом Фермерського господарства "Ніна"

     до

     1) Приватного малого підприємства "ВС",

     2) Сільськогосподарського     товариства     з     додатковою 
відповідальністю "День Урожаю"

     про переведення  прав  та  обов'язків  покупця   за   угодами 
купівлі-продажу  часток  майнових  паїв  від  27.09.2005  р.,  які 
придбані Приватним малим підприємством "ВС"

     в судовому засіданні взяли участь представники:

     позивача:

     - Ненашев Є.В., дов. N 21 від 09.02.2007 р.;

     відповідача-1:

     - Завальнюк В.В., дов. N 2/02 від 01.02.2007 р.;

     - Садовник В.І., директор;

     відповідача-2:

     - не з'явились;

     В С Т А Н О В И В: 

     У жовтні  2006  р.
  Фермерське  господарство  "Ніна"  (далі - 
Господарство) звернулось до господарського суду Київської  області 
з позовною заявою,  у якій, з урахуванням уточнення (т.1, а.с.41), 
просило перевести на нього права та обов'язки  покупця  по  угодах 
купівлі-продажу   часток  майнових  паїв  від  27.09.2004  р.,  що 
придбані Приватним малим підприємством "ВС" (далі - Підприємство). 

     Позовні вимоги Господарство обґрунтовувало  тим,  що  воно  у 
червні-липні 2004   р.   на   підставі  договорів  купівлі-продажу 
придбало у сімдесят одного співвласника майнових  паїв  колишнього 
КСП  "День Урожаю" донараховані їм частки розпайованого резервного 
фонду КСП "День Урожаю",  а  тому,  виходячи  з  норм  ЦК  України 
( 435-15  ),  саме  воно  з  вказаного часу набуло переважне право 
купівлі частки у спільній частковій власності інших майнових  паїв 
КСП  "День Урожаю",  однак пізніше у тому ж році відповідні частки 
були реалізовані Підприємству. 

     Ухвалою господарського    суду    Київської    області    від 
30.10.2006 р.  до  участі  у  справі  у якості другого відповідача 
залучено    Сільськогосподарське    товариство    з     додатковою 
відповідальністю "День Урожаю" (далі - Товариство). 

     У судовому  засіданні  14.12.2006  р.  Господарство  уточнило 
позовні  вимоги  (т.1,  а.с.122)  та  просило  господарський   суд 
Київської  області  визнати  за  ним права та обов'язки покупця за 
угодами    купівлі-продажу    майнових    паїв,    зареєстрованими 
Жуківцівською  сільською  радою  у  журналі  реєстрації  договорів 
купівлі-продажу майнових паїв 27.09.2004 р.,  покупцем по  яким  є 
Підприємство  та  перевести на нього права та обов'язки покупця за 
вказаними угодами. 

     Рішенням господарського   суду    Київської    області    від 
14.12.2006 р.
  (суддя  Наріжний  С.Ю.) позовні вимоги Господарства 
задоволено частково: на Господарство переведено права та обов'язки 
покупця    за    договорами    купівлі-продажу    майнових   паїв, 
зареєстрованих Жуківцівською сільською радою у журналі  реєстрації 
договорів купівлі-продажу майнових паїв 27.09.2004 р., покупцем по 
яких  є  Підприємство,  та  стягнуто  з  Господарства  на  користь 
Підприємства  65  786,42 грн.,  сплачених Підприємством за купівлю 
майнових паїв,  а в задоволенні решти позовних вимог та  вимог  до 
Товариства відмовлено. 

     Постановою Київського        міжобласного        апеляційного 
господарського суду   від   15.02.2007   р.    (колегія    суддів: 
Міщенко П.К.,    Тарасенко    К.В.,    Шкурдова    Л.М.)   рішення 
господарського суду Київської області від 14.12.2006  р.  залишено 
без змін. 

     Вказані судові акти мотивовані тим,  що на  момент  укладення 
Підприємством  договорів  купівлі-продажу  майнових паїв КСП "День 
Урожаю" Господарство вже було співвласником частки пайового  фонду 
КСП  "День  Урожаю",  і згідно ст.  362 ЦК України ( 435-15 ) мало 
переважне право на купівлю відповідних паїв,  а тому,  у зв'язку з 
порушенням   цього   права,   правомірно   пред'явило   позов  про 
переведення на нього  прав  та  обов'язків  покупця  за  вказаними 
договорами. 

     Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України 
з   касаційною   скаргою,   у  якій  просить  скасувати  постанову 
Київського  міжобласного  апеляційного  господарського  суду   від 
15.02.2007   р.   та   прийняти   нове   рішення,  яким  відмовити 
Господарству у задоволенні позовних  вимог.  Вимоги,  викладені  у 
касаційній скарзі,  Підприємство обґрунтовує тим, що господарський 
суд другої інстанції при вирішенні спору проігнорував  ст.ст.  4-2 
та 4-3 ГПК України ( 1798-12 ), порушив ст.
 41 Конституції України 
( 254к/96-ВР ),  ст.ст.  355-358,  361-364 ЦК України ( 435-15  ), 
ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ),  ст.ст.  33 та 34 
ГПК України. 

     Крім того,  Підприємство звернулось до Вищого  господарського 
суду   України   з  заявою  про  залучення  до  матеріалів  справи 
додаткового доказу - довідки Жуківцівської селищної ради N 35  від 
24.05.2007  р.  У заяві Підприємство зазначає,  що згідно вказаної 
довідки на дату  розгляду  касаційної  скарги  Господарство  не  є 
співвласником  майна  пайового  фонду КСП "День Урожаю",  оскільки 
Свідоцтва на право на майновий пай члена КСП "День  Урожаю"  серії 
КИ-XVI  N 1516478 від 27.08.2004 р.  та серії КИ-XVI N 1516478 від 
02.11.2004 р. анульовані. 

     Розглянувши клопотання (заяву) Підприємства про залучення  до 
матеріалів  справи  довідки  Жуківцівської  селищної ради N 35 від 
24.05.2007 р.,  колегія суддів Вищого господарського суду  України 
вважає  за  можливе  його задовольнити,  зазначивши при цьому,  що 
відповідному доказу не буде дана  оцінка,  оскільки,  виходячи  із 
наданих  господарському суду касаційної інстанцій ст.ст.  111-5 та 
111-7 ГПК України ( 1798-12 )  повноважень,  він  не  може  давати 
оцінку  доказам,  а повинен на підставі вже встановлених фактичних 
обставин  справи   перевірити   застосування   судом   першої   чи 
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 

     Господарство скористалось    правом,    наданим   ст.   111-2 
ГПК України ( 1798-12 ),  та надіслало  до  Вищого  господарського 
суду    України   відзив   (заперечення)   на   касаційну   скаргу 
Підприємства,  у якому просить  залишити  її  без  задоволення,  а 
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду 
від 15.02.2007 р. та рішення господарського суду Київської області 
від  14.12.2006  р.  -  без  змін.  Вимоги,  викладені  у відзиві, 
Господарство обґрунтовує тим,  що касаційна скарга Підприємства  є 
необґрунтованою,  а  судові  акти,  які  оскаржуються,  прийняті з 
дотриманням норм матеріального та процесуального права. 

     Товариство не  скористалось   правом,   наданим   ст.   111-2 
ГПК України   (   1798-12   ),   та  відзив  на  касаційну  скаргу 
Підприємства до Вищого господарського суду України  не  надіслало, 
що   не  перешкоджає  касаційному  перегляду  судових  актів,  які 
оскаржуються. 

     Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, 
перевіривши  правильність  юридичної оцінки встановлених фактичних 
обставини справи,  застосування господарськими  судами  першої  та 
другої  інстанцій  норм  матеріального та процесуального права при 
прийнятті   рішення   та   постанови,   колегія   суддів    Вищого 
господарського   суду   України   вважає,   що   касаційна  скарга 
Підприємства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. 

     Відповідно до  абзацу  першого  частини  четвертої  ст.   362 
ЦК України  (  435-15  )  у  разі  продажу частки у праві спільної 
часткової  власності  з  порушенням  переважного   права   купівлі 
співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього 
прав та обов'язків покупця.  Одночасно позивач зобов'язаний внести 
на депозитний рахунок суду грошову суму,  яку за договором повинен 
сплатити покупець. 

     Колегія суддів Вищого господарського суду  України  зазначає, 
що переведення на співвласника прав та обов'язків покупця, про яке 
йдеться у вказаній нормі,  можливо лише за відповідними договорами 
купівлі-продажу, які відповідають вимогам законодавства України. 

     Однак, місцевий  та апеляційний господарські суди,  вирішуючи 
спір,  вказаного не врахували та перевели на Господарство права та 
обов'язки  покупця  за  договорами  купівлі-продажу майнових паїв, 
зареєстрованих Жуківцівською сільською радою у журналі  реєстрації 
договорів купівлі-продажу майнових паїв 27.09.2004 р., покупцем по 
яких є  Підприємство,  не  встановивши,  чи  відповідають  вказані 
договори законодавству України. 

     Так, господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували,  чи 
відповідають зазначені договори вимогам законодавства  України  за 
формою, за змістом та за процедурою їх укладання. 

     Крім того, вирішуючи спір, господарські суди першої та другої 
інстанції виходили з того, що Господарство при зверненні з позовом 
не пропустило строк позовної давності, встановлений абзацом другим 
частини четвертої ст. 362 ЦК України ( 435-15 ). 

     При цьому господарські  суди  виходили  з  положень  ст.  264 
ЦК України   (   435-15   ),   згідно  з  якими  позовна  давність 
переривається у разі  пред'явлення  особою  позову  до  одного  із 
кількох  боржників,  а  також якщо предметом позову є лише частина 
вимоги,  право на  яку  має  позивач.  Після  переривання  перебіг 
позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання 
перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. 

     Колегія суддів Вищого  господарського  суду  України  звертає 
увагу  на  те,  що норма ст.  264 ЦК України ( 435-15 ) передбачає 
переривання позовної давності у разі пред'явлення особою позову до 
одного  із  кількох  боржників  не  до будь-якого суду,  а лише до 
компетентного суду. 

     Проте, як  вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено 
місцевим  господарським  судом,  Господарство  пред'явило позов до 
продавців   за   договорами   купівлі-продажу    майнових    паїв, 
зареєстрованих  Жуківцівською сільською радою у журналі реєстрації 
договорів купівлі-продажу майнових паїв 27.09.2004 р., покупцем по 
яких  є  Підприємство,  до  Обухівського  районного суду Київської 
області,  який ухвалою від 23.06.2005 р. виніс ухвалу про закриття 
провадження  у  справі у зв'язку з її підвідомчістю господарському 
суду. Вказана ухвала набрала законної сили. 

     Господарські суди попередніх  інстанцій  вказаним  обставинам 
юридичної оцінки не надали. 

     Також колегія   суддів  Вищого  господарського  суду  України 
зазначає,  що  господарські  суди  першої  та  другої   інстанції, 
приймаючи   рішення   про  переведення  на  Господарство  прав  та 
обов'язків покупця за договорами  купівлі-продажу  майнових  паїв, 
зареєстрованих  Жуківцівською сільською радою у журналі реєстрації 
договорів купівлі-продажу майнових паїв 27.09.2004 р., покупцем по 
яким  є  Підприємство,  не з'ясували та не навели ідентифікаційних 
ознак кожного з цих договорів (а саме - дату  і  місце  укладання, 
предмет,  осіб,  які  виступають  продавцями  тощо) та не вирішили 
питання про залучення продавців за вказаними договорами до  участі 
у справі у якості третіх осіб. 

     Згідно з   роз'ясненнями  Пленуму  Верховного  Суду  України, 
викладеними у  п.   1   постанови   від   29.12.1976   р.   N   11 
( v0011700-76  )  "Про  судове рішення",  рішення є законним тоді, 
коли суд,  виконавши всі  вимоги  процесуального  законодавства  і 
всебічно  перевіривши  всі  обставини  справи,  вирішив  справу  у 
відповідності  з  нормами  матеріального  права,   що   підлягають 
застосуванню до даних правовідносин. 

     Відповідно до   частини   першої   ст.   111-10  ГПК  України 
( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення  місцевого 
чи  апеляційного  господарського  суду  або постанови апеляційного 
господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм 
матеріального чи процесуального права. 

     Оскільки передбачені   процесуальним   законом   (ст.   111-7 
ГПК України) (  1798-12  )  межі  перегляду  справи  в  касаційній 
інстанції  не  дають їй права встановлювати або вважати доведеними 
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, 
вирішувати  питання  про достовірність того чи іншого доказу,  про 
перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або 
додатково перевіряти докази,  колегія суддів Вищого господарського 
суду  України  вважає,  що  постановою   Київського   міжобласного 
апеляційного  господарського  суду  від  15.02.2007 р.  та рішення 
господарського суду Київської області від 14.12.2006 р. підлягають 
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського 
суду Київської області. 

     Під час нового розгляду справи місцевому господарському  суду 
необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати  і 
перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об'єктивно  оцінити 
докази,  що  мають  юридичне  значення для її розгляду і вирішення 
спору  по  суті,  і,  в  залежності  від  встановленого,  прийняти 
обґрунтоване і законне судове рішення. 

     Керуючись ст.ст.   111-5,  111-7,  111-9,  111-10  та  111-11 
ГПК України  (  1798-12  ),  Вищий   господарський   суд   України 
П О С Т А Н О В И В: 

     Касаційну скаргу    Приватного   малого   підприємства   "ВС" 
задовольнити частково. 

     Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського 
суду  від  15.02.2007 р.  та рішення господарського суду Київської 
області від 14.12.2006 р. у справі N 365/13-06 скасувати. 

     Справу передати  на  новий  розгляд  до  господарського  суду 
Київської області. 

 Головуючий суддя                                      Г.А.Кравчук 

 Суддя                                             Г.М.Мачульський 

 Суддя                                                 В.І.Шаргало